4.3. Трудові ресурси і зайнятість населення
Вирішальна роль у створенні національного багатства країни належить головній продуктивній силі суспільства - людині з її знаннями, досвідом і прагненням до праці. Оскільки лише працею створюється нова вартість, то раціональне використання людського потенціалу, трудових ресурсів, одне із найважливіших завдань суспільства.
Трудові ресурси - це населення, що має необхідний фізичний розвиток, розумові здібності та знання для роботи в народному господарстві, тобто це сукупність здатних до праці людей.
До трудових ресурсів відносяться: населення працездатного віку, тобто (чоловіки у віці 16-59 років, і жінки 16-54 років) за
5*
67
винятком непрацюючих інвалідів І і II групи працездатного віку, плюс працюючі пенсіонери і працюючі підлітки.
Питанню раціонального використання трудових ресурсів в період командно-адміністративної системи приділялось багато уваги. Періодично аналізувалось використання фонду робочого часу працівників різних галузей народного господарства, ця проблема постійно була предметом обговорення республіканськими державними і адміністративними органами управління.
Статистичними органами були розроблені спеціальні форми звітності про використання робочого часу і нарахування заробітної плати.
Які ж причини спонукають дбати про раціональне використання трудових ресурсів?
По-перше, - на підготовку працівника, на навчання у середній загальноосвітній школі, у професійно-технічних училищах, у вищих навчальних закладах І і II та III і IV рівнів акредитації держава витрачає значні кошти.
По-друге, людина не вічна, і в 55 років жінки, в 60 років чоловіки виходять на пенсію. Тому раціонально використати їх фізичну силу і розумові здібності можна лише у період їх активної трудової діяльності.
По-третє, кожна людина незалежно від того, працює вона чи ні, потребує витрат на їжу, одяг, взуття, забезпечення житлом і всіма видами комунальних та соціальних послуг.
По-четверте, людина лише в праці удосконалює свою майстерність і навики. Закріпити отримані у навчальному закладі знання, підвищити свою ділову кваліфікацію можна лише на робочому місці.
Про ці фактори постійно повинні пам'ятати керівники всіх ланок управління і піклуватись про раціональне використання трудових ресурсів.
68
З переходом на ринкові методи господарювання увага до цієї надто важливої проблеми зі сторони держави докорінно змінилась. Тепер, коли громадяни України вільно вибирають види своєї діяльності, які не забороняються законом, і добровільна незайнятість громадян не є основою для притягнення їх до адміністративної і кримінальної відповідальності, змінюються і підходи до ставлення керівників різних ланок управління до цієї надто важливої проблеми, а питання зайнятості трудових ресурсів, збільшення кіль-кості робочих місць покище не стало загальнодержавною справою.
У результаті значна кількість населення працездатного віку не має робочих місць.
Наприклад, у 2004 р. із загальної чисельності населення 47,1 млн чол. та чисельності населення працездатного віку 28,2 млн чол. непрацюючих інвалідів І і II гр. в працездатному віці -1,4 млн чол., та чисельності працюючих пенсіонерів 1,8 млн чол. загальна чисельность трудових ресурсів становила 28,6 млн чол. (28,2 - 1,4 + 1,8).
Із загальної чисельності трудових ресурсів не можуть бути залучені до економічної діяльності:
а) учні і студенти працездатного віку - 4,1 млн чол. (учні се редніх шкіл - 1026 тис. чол., учні ПГУ - 507 тис. чол., студенти вищих навчальних закладів І і II рівня акредитації - 548 тис. чол., і студенти вищих навчальних закладів III і IV рівня акреди тації - 2026 тис. чол.);
б) жінки по догляду за дітьми - 0,8 млн чол.;
в) зайняті у силових структурах - 0,7 млн чол.
Могли б працювати в Україні 23,0 млн чол. (28,6 - 4,1 - 0,8 - 0,7). З них осіб працездатного віку 21,2 млн чол. (23,0 - 1,8 млн пенсіонерів).
Згідно із статистичними даними у 2004 р. було зайнято найманих працівників - 11,3 млн чол., в тому числі у працездатному віці 9,5 млн чол. (11,3 - 1,8), не зайнято осіб працездатного віку 11,7 млн чол. (21,2 - 9,5).
Рівень незайнятого населення працездатного віку (з урахуванням виїхавших працювати за кордон) у 2004 році становив:
21,2
69
Із загальної кількості незайнятого населення працездатного віку - 11,7 млн чол.: виїхали на заробітки за межі країни 7,5-8 млн чол., в межах 1 млн чол. зайнято пасажирськими та вантажними перевезеннями приватним транспортом та 2,5-3 млн чол. торгує на ринках (в основному у тіньовій сфері діяльності).
Де ж взялась така кількість незайнятого населення?
За 1991-2004 pp. чисельність найманих працівників в Україні скоротилось із 23 млн 367 тис. чол. в 1991 р. до И млн 316 тис. чол. в 2003 p., або більше, ніж у 2 рази (табл. 4.3), (рис. 4.4).
Таблиця 4.3. Зміна чисельності найманих працівників за галузями
- 1.1.2. Предмет і мета науки
- 1.2.1. Теоретичні підходи до розміщення
- 2.3. Наукові методи аналізу розміщення
- 3.1. Сутність природно-ресурсного
- Мінеральні ресурси
- Рудні корисні копалини
- Нерудні корисні копалини
- Паливні ресурси
- Земельні ресурси
- Лісові ресурси
- Водні ресурси
- Фауністичні ресурси
- Природно-рекреаційні ресурси
- 4.3. Трудові ресурси і зайнятість населення
- Виробництва за 1981-2004 pp.
- Виїзд науковців за межі України
- На душу населення
- Газова промисловість України
- Торфова промисловість
- Електроенергетика
- Чорної металургії України
- 10.1. Роль хімічного комплексу та динаміка
- Виробництво сірчаної кислоти
- Виробництво соди
- Гумове виробництво
- Виробництво хімічних волокон
- Виробництво лаків і фарб
- 11.1. Роль будівельного комплексу в
- Лісове господарство
- Деревообробна промисловість
- України
- Лісохімічна промисловість
- Текстильна промисловість
- Трикотажна промисловість
- Швейна промисловість
- Хутрова промисловість
- Галантерейна промисловість
- Тваринництво
- Культура і мистецтво
- Оздоровчий комплекс
- 2. Економічне районування і територіальна організація продуктивних сил України 27
- 18. Економіка регіонів та регіональна економічна