Чорної металургії України

(млн т)

Сировинна база чорної металургії

Запаси залізної руди в Україні становлять 27,5 млрд т, при світовому її запасі 150 млрд т, або у нас 20% світових запасів. Ос­новні родовища залізної руди: Криворізький басейн Дніпропет­ровської області - 18,7 млрд т; Кременчуцький басейн Полтавсь­кої області - 4,5 млрд т; Білозорський басейн Запорізької області - 2,5 млрд т; Керченський басейн Автономної Республіки Крим -1,8 млрд т.

Запаси марганцевої руди - 3,0 млрд, т, в тому числі в Ніко­польському районі Дніпропетровської області - 1,0 млрд т, в

124

Інгульці тієї ж області - 0,6 млрд т і у Токмацькому районі За­порізької області - 1,4 млрд т.

Кокс служить паливом для здійснення основної операції ви­плавляння металу з руди. Металургійний кокс - тверду, з висо­ким вмістом вуглецю і з високою теплотворною здатністю речо­вину - одержують шляхом нагрівання до високої температури без надходження кисню спеціальних сортів вугілля, завдяки чо­му з нього випаровується волога, виділяються газоподібні про­дукти розкладу і смолисті речовини. Кокс виробляється на спеціальних підприємствах - коксохімічних заводах. Газ і хімічні речовини, які є побічними продуктами коксування, вико­ристовуються в хімічній промисловості, коксівний газ викорис­товується також як паливо.

Коксохімічні заводи розміщуються в районах видобутку коксівних марок кам'яного вугілля або в крупних металургійних центрах, розташованих за межами вугільних районів Донбасу. Ця галузь забезпечує металургію технологічним паливом (кок­сом, коксовим газом), а хімічну промисловість - цінною сирови­ною.

До революції все виробництво коксу в Росії було зосередже­но в Донбасі, і в 1940 р. його було вироблено 15,7 млн т, або 74,5% загальносоюзного виробництва.

Нині в Україні працює 16 коксохімічних заводів, з них у До­нецькій області - 9, Луганській - 2, Дніпропетровській - 4, За­порізькій - 1.

Потужні коксохімічні заводи є в Авдіївці, Алчевську, Макіївці, Енакієво, Краматорську, Маріуполі і Горлівці (До­нецької області), в Кривому Розі і Дніпродзержинську Дніпро­петровської області, в Запоріжжі.

Запаси флюсових вапняків в країні 2,8-3,0 млрд т. Основні родовища Докучаєвське і Ново-Троїцьке Донецької області та Балаклавське в Автономній Республіці Крим. Вони використо­вуються на металургійних комбінатах і сприяють сплавленню в шлак пустої породи руди і продуктів згоряння палива.

125

Виробництво феросплавів забезпечується трьома ферос­плавними заводами - Запорізьким, Нікопольським Дніпропет­ровської області і Стахановським Луганської області.

Запаси вогнетривких глин в Україні 0,5 млрд т. Основні ро­довища: Часов-Ярське, Новорайське, Новоандріївське, Ва-селівське, Октябрьське і Запешанське Донецької області, По-лозьке Запорізької області, Музинське, Обозиівське і Пяти-хатське Кіровоградської області.

Україна повністю забезпечує себе власними рудами і інши­ми допоміжними матеріалами для металургійної промисловості. Для виплавки 1 т чавуну потрібно 1,5-3 т залізної руди, 1,2-1,5 т коксу, 0,5 т вапняків і ЗО м³ води.

Металургійні комбінати України, як і в індустріально розви­нутих країнах, є основними підприємствами галузі. На них за­безпечується комбінування виробництва - технологічний зв'язок виплавки металу з коксохімічним виробництвом, що сприяє досягненню більш високої економічної і екологічної ефективності виробництва.

Найбільшими металургійними комбінатами України, по­тужність яких становить виробництво 5 і більше млн т металу за рік, є "Криворіжсталь", "Азовсталь", "Запоріжсталь".

Україна має найбільші в світі за потужністю металургійні доменні печі. Так, наприклад, у Кривому Розі споруджено найпотужнішу доменну піч об'ємом в 5000 м³, яка може дати 4 млн т чавуну за рік, тобто стільки, скільки виробляла вся Росія в 1913 р. На інших заводах потужність доменних печей становить до 3 тис. м³.

Виробництво труб. Будівництво магістральних нафто- і га­зопроводів викликало швидке зростання попиту на труби особ­ливо великого діаметра. їх виробництво зосереджено на Ніко­польському, Харцизькому, Новомосковському, Луганському, Дніпропетровському трубопрокатних і Макіївському труболи­варному заводах.

Виробництво прокату чорних металів і металоконст-рукцій. В умовах швидкозростаючих потреб будівництва круп-

126

них промислових, транспортних і невиробничих об'єктів виник­ла гостра необхідність в забезпеченні будівництва і машинобуду­вання прокатом. Його виробництво ведеться на усіх мета­лургійних комбінатах. Крупногабаритні металеві конструкції (арматурні решітки, каркаси мостових переходів і інша про­дукція) виробляються на заводах металоконструкцій, які побу­довані в Краматорську, Дніпропетровську, Маріуполі та інших містах країни.

8.2. Кольорова металургія

Продукція галузі - кольорові метали та їх сплави, які широ­ко застосовується у машинобудуванні, особливо транспортному, в електротехніці, приладобудуванні, атомній, хімічній, фарма­цевтичній промисловостях, в медицині та при виробництві то­варів народного споживання.

Кольорові метали поділяються на такі групи згідно з їх властивостями, застосуванням, поширеністю в природі:

• Легкі (алюміній, магній, титан);

• Важкі (мідь, свинець, цинк, нікель);

• Малі (ртуть, сурма);

• Благородні (золото, срібло, платина).

Головними особливостями сировинної бази є низький вміст металу в руді (1-5%) і багатокомпонентний склад руди.

Основними факторами щодо розміщення підприємств ко­льорової металургії є сировинний і енергетичний. Тому підприємства з виробництва кольорових металів розташовують­ся біля потужних енергетичних джерел.

Кольорова металургія в Україні має ряд підгалузей: алюмінієву, титано-магнієву, нікелеву, цинкову, мідну, ртутну та виробництво золота.

Виробництво алюмінію. Алюміній - легкий, порівняно міцний метал, що має значне поширення. У зв'язку з широким використанням його назвали "крилатим металом". Він застосо­вується в усіх галузях народного господарства і має велике май­бутнє.

127

Як сировину для виробництва алюмінію використовують бок­сити, алуніти, сієніти, нефеліни, а також коалін. Основною алюмінієвою рудою, на якій базується майже вся світова алюмінієва промисловість, є боксити. їх запаси на території Ук­раїни незначні. Промислове значення мають родовища Смілянсь-ке Черкаської області і Високопільське Дніпропетровської об­ласті. Родовища бокситів відкриті, але до кінця не розвідані на півдні Дніпропетровської області, в Приазов'ї і в Карпатах.

Цінною сировиною для виробництва алюмінію є алуніти, за­паси їх відкриті в Закарпатській області (родовища Берегівське, Беганське). Нефелінові сієніти як сировина для виробництва алюмінію є в Приазов'ї і Дніпропетровській області.

Дуже важливою сировиною для виробництва алюмінію є ко­алін. Його родовища є в багатьох областях України, а видобу­вається він переважно у Вінницькій, Хмельницькій, Дніпропет­ровській і Запорізькій областях.

Технологічний процес виробництва алюмінію складається з таких виробничих процесів:

1. Видобуток вихідної сировини (боксити, алуніти, не­феліни, коаліни).

2. Виробництво глинозему (для виробництва 1 т глинозему потрібно 5 т сировини, 5-10 т вапна, 3 т умовного палива).

3. Виробництво металевого алюмінію (для виробництва 1 т алюмінію потрібно 2 т глинозему, 20 тис. кВт.год електрое­нергії).

Алюмінієва промисловість має Миколаївський глиноземний завод, Запорізький алюмінієвий завод, завод алюмінієвих сплавів у Свердловську Луганської області та Броварський за­вод алюмінієвих конструкцій.

Миколаївський глиноземний завод виробляє 1 млн т глино­зему за рік і свою продукцію відправляє на Братський і Красно­ярський алюмінієві заводи Росії. На Запорізькому алюмінієвому заводі виробляється в середньому за рік 250 тис. т глинозему та 100 тис. т алюмінію.

Виробництво титану представлене в Україні заводами у За­поріжжі, Іршанську (ГЗК, Житомирська область), Кримським

128

заводом двоокису титану (м. Красноперекопсък Автономна Рес­публіка Крим), Вольногорським гірничохімічним комбінатом {Дніпропетровська область).

Титан і його сплави завдяки винятково високим фізичним і функціональним властивостям останнім часом стали незамінни­ми конструкційними матеріалами в ракетно-космічній і авіаційній техніці, суднобудуванні і хімічній промисловості. Ук­раїна має досить великі і перспективні родовища високоякісної титанорудної сировини - Іршанське і Семигородське родовища Житомирської області, які містять титан у коалінових розсипах і вивітрених габро, та Самоткацьке родовище Дніпропетровської області, у рудах якого є високий вміст титану і цирконію.

На Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті Жито­мирської області, Верхньодніпровському гірничо-збагачуваль­ному комбінаті в м. Вільногорськ Дніпропетровської області та Кримському заводі двоокису титану у м. Красноперекопськ Ав­тономної Республіки Крим виробляється титановий концентрат, який перевозиться на Запорізький титаново-магнієвий комбінат, де і виробляються титанові злитки.

Прокат із титанових злитків на лист здійснюється на Ал-чевському металургійному комбінаті Донецької області, потуж­ності якого дозволяли одержувати до 2,5 тис. т титанового листа щорічно. Крім того, Нікопольський південнотрубний завод може щорічно робити майже 1,2 тис. т труб з титану і його сплавів. Спеціалізоване виробництво, що дозволяє одержувати високо­якісне титанове лиття обсягом близько 1,5 тис. т за рік, є на підприємствах "Мотор Січ" та "Павлоградський механічний завод ".

Основними споживачами титанової металопродукції в Ук­раїні донедавна були ВО "Південмаш", Сумський і Бер­дичівський заводи хімічного машинобудування, ВО ім. Малише-ва та інші.

Відходи виробництва титану (окиси титану) використову­ються для виробництва білил, емалей та вогнетривких глин.

Виробництво цинку. Цинк - антикорозійний метал, який використовується в машинобудуванні, для виробництва оцинко-

О-МХ

129

ваного залізного листа, ядів і отрутохімікатів та у фармацев­тичній промисловості.

В Україні є єдиний Констянтинівський завод Донецької об­ласті, який виробляє металевий цинк із місцевої сировини та си­ровини Росії й Казахстану.

Виробництво нікелю. Нікель також антикорозійний ма­теріал. В Україні відкрито цілий ряд родовищ нікелевих руд. Найбільшими з них, які мають промислове значення, є Побузьке Кіроврградської області і Терновське Дніпропетрвської області. Близько 80% нікелю використовує чорна металургія.

В країні є єдиний Побузький нікелевий завод Кіровоградсь­кої області, який переробляє місцеві залізо-нікелеві руди. Ос­новна його продукція - нікель і феронікель, які використову­ються на металургійних та машинобудівних заводах та заводах, які виробляють предмети домашнього вжитку.

Виробництво ртуті. Ртуть використовується при вироб­ництві газорозрядних ламп на Полтавському заводі, при вироб­ництві ядів і отрутохімікатів та у фармацевтичній і золотодо­бувній промисловостях.

На місцевих покладах кіновару понад століття працює Ми-китіївський ртутний комбінат у межах м. Горлівка Донецької об­ласті. У складі цього комбінату є три кар'єри для видобутку ртутних руд, металургійне виробництво, допоміжні цехи. На комбінаті вперше в світі впроваджено технологію добування ртуті високої частоти з повною механізацією усіх процесів випа­лювання ртутної руди в печах "киплячого шару".

Золотодобувна промисловість. В країні нещодавно відкри­то 5 родовищ золота промислового значення поблизу Кривого Рогу, 5-у Донецькій області та невелике родовище золота в За­карпатській області. Уже проводяться підготовчі роботи з їх ек­сплуатації. За попередніми прогнозами Україна на перспективу зможе видобувати майже 25 т золота щороку. Для цього потрібно понад 800 млн дол. інвестицій.

130

Контрольні запитання

1. Сутність металургійного комплексу та його галузева структура.

2. Запаси та родовища залізної руди.

3. Запаси та родовища марганцевої руди.

4. Обсяги та динаміка виробництва продукції чорної мета­лургії.

5. Виробництво продукції чорної металургії.

6. Виробництво алюмінію.

7. Виробництво титану.

8. Виробництво цинку та нікелю.

Рекомендована література

1. Войтюк Б.Б. Чорна металургія України. - К.: Техніка, 1986. - 120 с

2. Геология полезных ископаемых. - Днепропетровск, 1999.-187 с.

3. Долгоруков Ю. Економічне забезпечення структурної пе­ребудови металургії України//Економіка України. - 1999. -№10 - С.40-45.

4. Егоров Н.А. Рудні ресурси України. - К.: Наукова думка, 1978. - 190 с

5. Мелепин Ю.П. Минералогия рудніх месторождений Ук­раины. - К.: Наукова думка. 1984. - 247 с.

6. Мороз С.А. Геологическое строение Северного Черномо-рья. - К.: Наукова думка, 1995. - 184 с.

7. Мазур В., Смірнова О., Іванов А., Шляхи розвитку гірни­чо-металургійного комплексу України //Економіка України. -2003. - №9.

8. Стасовський Ю. Стратегія інноваційного розвитку гірни­чо-металургійного комплексу регіону //Економіка України. -2005. - № 2.

9*

131

9. Машинобудівний комплекс України

Розглядаються наступні питання:

1. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві та його структура

2. Важке машинобудування

3. Транспортне машинобудування

4. Сільськогосподарське машинобудування

5. Виробництво приладів та побутової техніки

9.1. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві та його структура

Машинобудування - одна із найважливіших галузей народ­ного господарства, що характеризує стан економічного і промис­лового розвитку країни.

Значення машинобудування визначається тим, що воно, ви­робляючи знаряддя праці (робочі машини, технологічне і силове устаткування, контрольно-вимірювальні прилади, технічні засо­би автоматики для всіх галузей народного господарства і військово-промислового комплексу та спецобладнання для не­виробничої сфери), забезпечує комплексну механізацію і авто­матизацію виробництва.

Машинобудування в Україні виникло ще в середині XIX століття. Наявність металу, вигідне транспортно-географічне розташування, вихід до узбережжя Чорного і Азовського морів, висока концентрація сільськогосподарського виробництва спри­яли розвитку насамперед транспортного і сільськогосподарсько­го машинобудування. Верстатне обладнання в основному заво­зилось із-за кордону.

На період встановлення незалежності України в 1991 р. ма­шинобудування було провідною галуззю в структурі промис­лового комплексу України, його частка становила понад 30% промислового виробництва.

132

Україна забезпечувала в структурі виробництва колишнього СРСР 45% металургійного устаткування, 97% магістральних тепловозів, близько 50% вантажних вагонів і цистерн, 26% сільськогосподарського машинобудування (в тому числі 100% бурякозбиральних й кукурудзозбиральних комбайнів, 23% трак­торів і 50% землеобробних машин і сівалок).

На Україну приходилось виробництво 40% вартості про­дукції машинобудування військово-промислового комплексу колишнього СРСР.

До 1991 р. в Україні не вироблялись магістральні електрово­зи, приміські електрички, поїзди метрополітену, пасажирські ва­гони, зернозбиральні та картоплезбиральні комбайни.

Галузь машинобудування в Україні представлена мета­лургійним, гірничо-шахтним, підйомно-транспортним, енергетичним, судно-, авіа-, і автомобілебудуванням, вироб­ництвом машин і механізмів для хімічної і нафтохімічної, легкої та харчової промисловостей, сільськогосподарським, будівельно-дорожнім машинобудуванням та виробництвом машин для комунального господарства, виробництвом вер­статів і інструментів та машин і обладнання для збройних сил.

Станом на 1.01.2004 р. в Україні налічувалось 2840 підприємств машинобудування і металообробки. Найбільше та­ких підприємств у Донецькій і Харківській областях -відповідно 207, 188, в Києві - 173, в Дніпропетровській області -159, Львівській - 155, Луганській - 149, в Запорізькій - 126, най­менше в Тернопільській, Чернігівській областях - відповідно 35 і 26 підприємств.

Ця галузь належить до металомістких галузей і потребує ви­сококваліфікованої робочої сили.

На 1 тонну готової продукції витрачається від 1,3-1,5 т мета­лу, а всього цей комплекс у 1990 р. споживав 40% від вироблено­го в країні чавуну, або 20 млн т і 65% виробленої сталі, або близько 35 млн т сталі, тобто майже стільки, скільки вироб­ляється у країні в даний час.

У машинобудуванні і металообробці України в 1990 р. бу­ло зайнято 3058 тис. чоловік, а в 2004 - 793 тис. чоловік, або у 3,9 разів менше.

133

Особливо значне скорочення чисельності промислово-ви­робничого персоналу (із 105 тис. чоловік в 1990 р. до 36 тис. чо­ловік в 2003 р.) відбулося у верстатобудівній промисловості, тобто в тій підгалузі, яка являється визначальною в усьому ма­шинобудівному комплексі. В галузі приладобудування чи­сельність виробничо-промислового персоналу скоротилась за цей же період у 5 разів - із 270 тис. чоловік до 54 тис. чоловік. Та­ке скорочення являється свідченням стану розвитку машино­будівного комплексу в країні у даний період.

9.2. Важке машинобудування

Важке машинобудування включає виробництво гірничо­шахтного, підйомно-транспортного, металургійного та енергетичного устаткування. Для підприємств цієї галузі ха­рактерна висока металомісткість, велика габаритність, а звідси і низька транспортабельність продукції. Як правило, ці підприємства мають повний виробничий цикл - заготовку, об­робку і складання - випускають продукцію не великими серіями, або й одиницями.

Переважна більшість підприємств важкого машинобудуван­ня розміщується у місцях зосередження запасів мінеральних ре­сурсів - залізної і марганцевої руди і їх переробки, а це Донець­кий, Придніпровський регіони країни.

Обсяги та динаміка виробництва основних видів продукції важкого машинобудування за 1991-2003 pp. наведені в табл. 9.1.

Динаміка виробництва продукції машинобудування за роки незалежності свідчить про значний спад виробництва абсолютно всіх видів устаткування, що стало однією із причин зменшення обсягів добування вугілля і виробництва продукції мета­лургійного комплексу. Основна причина в тому, що відбулось скорочення обсягів виробництва продуктів важкого машинобу­дування, і в тому, що майже 65% комплектуючих раніше вироб­лялось в інших країнах колишнього СРСР, а з його розвалом втратились виробничі зв'язки.

134

Таблиця 9.1. Виробництво окремих видів устаткування для важкої

промисловості України у 1990 - 2003 pp.

Гірничо-шахтне машинобудування поділяють на устатку­вання для вугільної і залізорудної промисловостей та добуван­ня нафти і газу.

Виробництво гірничо-шахтного устаткування для вугільної промисловості зосереджено в основному в Донецькому економічному районі. На Донецькому заводі "Донецькгірмаш" ви­робляються бурові установки і потужні підйомні машини, на Яси-нуватському машинобудівному заводі -> гірничопрохідне устатку­вання (вугільні комбайни і лебідки), у Слов'янську Донецької об­ласті - коксохімічне устаткування, у Луганську - устаткування для збагачувальних підприємств, у Горлівці виробляються вру­бові машини, вугільні комбайни, породонавантажувачі, компресо­ри, насоси, скіпи для підняття із шахт вугілля.

Виробництво машин і устаткування для залізо-рудної промисловості зосереджено в основному в Кривому Розі Дніпропетровської області, Торезі Донецької області, Дніпропе-

135

тровську, Харкові та інших містах. Флагманом в галузі вва­жається завод "Криворіжрудмаш", на якому було сконцентрова­но 41,5% основних фондів і 36,5% виробничих потужностей по добуванні руди колишнього СРСР. На цьому заводі виробля­ються всі види устаткування для добування залізної і марганце­вої руди, бурові верстати. В Торезі Донецької області виробля­ються породонавантажувачі, рудникові електровози, вагонетки. У Дніпропетровську і Харкові виробляються окремі вузли і агре­гати для устаткування залізо-рудної промисловості.

Виробництво устаткування для нафтової і газової про­мисловостей сконцентровано на підприємствах Дрогобича, Чернівців, Конотопа і Харкова.

У структурі важкого машинобудування значне місце займає виробництво підйомно-транспортних машин. Підприємства по виробництву такого устаткування розташовані у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Нікополі, Прилуках, Золотоноші Чер­каської області, Ківерцях Волинської області, Слов'янську До­нецької області та у Львові. Причому львівський завод "Автона­вантажувач" є найбільшим спеціалізованим підприємством, яке випускає різні типи автонавантажувачів. В останні роки збільшує обсяги виробництва і Броварський завод авто­мобільних кранів Київської області.

Виробництво металургійного і ковальсько-пресового ус­таткування на 95% зосереджено у Донецькій і Луганській об­ластях і Дніпропетровську, Кривому Розі і Марганці Дніпропет­ровської області та у Запорізькій області. Зокрема у Краматорсь­ку Донецької області є два заводи.

Найбільшим підприємством металургійного комплексу яв­ляється Новокраматорський металургійний завод, на якому ви­пускається ковальсько-пресове і металургійне устаткування, прокатні листові стани, слябінги, металорізальні верстати.

Старокраматорський металургійний завод випускає різне металургійне устаткування для металургійної промисловості.

На Дебальцівському металургійному заводі Донецької об­ласті сконцентровано виробництво устаткування для доменних і сталеплавильних печей, запасні частини для коксохімічного ус-

136

таткування. У місті Лагутіно Луганської області на місцевому ли­варно-механічному заводі виробляється доменне і сталеплавиль­не устаткування, в тому числі для механізації і автоматизації мета­лургійних цехів. Маріупольський завод важкого машинобудуван­ня Донецької області випускає устаткування для безперервного розливу сталі, прокатні стани та устаткування для доменних пе­чей. У Дніпропетровську, Кривому Розі і Марганці зосереджено виробництво устаткування для безперервного розливу сталі, станів для прокату труб, доменних печей, шлаковозів, чавуно­возів. Окремі види металургійного устаткування виробляються на заводах Донецька, Луганська, Комсомольська Донецької області.

Енергетичне машинобудування включає виробництво ус­таткування для всіх видів електростанцій, а саме атомних реак­торів, парових гідравлічних турбін, котлів, генераторів, дизель­них електростанцій, електроапаратури, кабельної продукції.

Найбільшим центром енергетичного машинобудування вва­жається м. Харків, де розташовані заводи "Електроважмаш", турбінний завод ім. С.М.Кірова, електромеханічний (ХЕМЗ) і "Електромашина".

На турбінному заводі випускаються турбіни для атомних, теплових і гідроелектричних станцій. За період з 1934 р. було ви­готовлено понад 150 турбін різної потужності для всіх видів еле­ктростанцій.

Миколаївське ВО "Зоря" спеціалізується на випуску судно­вих парових установок потужністю до 25 тис. кВт.

На Полтавському турбінному заводі зосереджено вироб­ництво устаткування для теплових електростанцій. Нині потре­ба в його продукції зростає, оскільки більшість теплових елект­ростанцій експлуатується від 25 до 40 років і ступінь зношеності устаткування понад 70%.

У Запоріжжі і Миколаєві зосереджено виробництво транс­форматорів, у Хмельницькому - трансформаторних підстанцій.

На Рівненському та Коломийському заводах Івано-Франківської області зосереджено виробництво високовольтної апаратури.

Розвиток електроенергетики неможливий без кабельної продукції. Виробництво її зосереджено у Києві, Харкові, До-

137

нецьку, Одесі. Електроізоляційні матеріалі виробляються у Лу­ганську, Слов'янську Донецької області, Львові і Першотравне-вому Житомирської області.

9.3. Транспортне машинобудування

Транспортне машинобудування включає локомотиво- і ваго­нобудування, суднобудування, літакобудування і автомобілебу­дування.

Тепловози виробляються у Луганську і Харкові на заводах транспортного машинобудування.

Промислові електровози виробляються у Дніпропетровсь­ку. Заводи по ремонту тепловозів і електровозів є у Києві, Львові, Дніпропетровську, Полтаві, Одесі, Запоріжжі і Конотопі Сумської області.

Залізничні вагони виробляються у м. Кременчук Полтавсь­кої області і Дніпродзержинську Дніпропетровської області. Ви­робництво великовантажних вагонів зосереджено у Стаханові Луганської області. У Маріуполі Донецької області виробляють­ся металеві вагони - цистерни. Вагоноремонтні підприємства є у Києві, Харкові, Одесі, Львові і Конотопі.

На Дарницькому вагоноремонтному заводі налагоджено ви­робництво приміських електропотягів. У Дніпродзержинську Дніпропетровської області розпочато будівництво поїздів метро­політену і пасажирських вагонів.

Суднобудування ділиться на морське і річкове. До 1991 р. воно даваго 40% загальносоюзного виробництва суден, де вироб­лялись як військові, так і цивільні судна.

Морсы е суднобудування. Основним його центром є Мико­лаїв. На його трьох заводах можна будувати різні види суден. На Феодосійському заводі "Море" виробляються судна на підвод­них крилах. Два суднобудівних заводи є у Херсоні, які випуска­ють різні типи океаг ських і морських суден, доки для морських портів і портові кранг . Керченський завод "Затока" здатний бу­дувати танкери.

138

Судноремонтні підприємства є у Одесі, Іллічівську, Севас­тополі, Керчі і Маріуполі.

Річкове суднобудування розвинене у Києві, де на заводі "Ленінська кузня" будують пасажирські і буксирні судна, трау­лери і рефрижератори. На Херсонському заводі річкового судно­будування випускаються катери, теплоходи, земснаряди та суд­на озерного типу. Судноремонті підприємства є в Запоріжжі, Ізмаїлі і Вилкові (на Дунаї).

Нині українське суднобудування характеризується високим рівнем виробництва корпусів суден і відстає у розвитку не­обхідного суднового обладнання, тому замовляє його у передо­вих суднобудівних компаніях світу.

Літакобудування в Україні представлене Київським заво­дом ім. Антонова, Харківським авіаційним заводом, Харківським заводом "ФЕД", Запорізьким "Мотор Січ". Крім того в авіапро­мисловості України об'єднано ще 39 підприємств, які виготовля­ють окремі агрегати і вузли, бортове електро- і радіообладнання. У кращі часи заводи України випускали за рік до 350 літаків. Харківський авіазавод щомісячно випускав 13-18 машин ТУ-134, Київський - по 15-20 машин АН-24 і АН-26. Нині ці показ­ники значно нижчі, але починається виробництво нових типів літаків. До встановлення незалежності Україна з Російської Фе­дерації отримувала до 80% комплектуючих і до 80% замовлень були для збройних сил. Тепер у зв'язку із скороченням вироб­ництва літаків вітчизняні транспорті компанії купують паса­жирські літаки за кордоном. За останні роки в країні розроблено ряд нових модифікацій як цивільних, так і військових літаків, виробництво яких можна налагодити спільно з Росією. Так, у Харкові починається серійне виробництво військово-транспорт­них літаків АН-70 і АН-72 та транспортно-пасажирських літаків АН-140ІТУ-334.

На Київському державному авіазаводі випускається АН-74.

Потреба країн СНД лише у літаку АН-140 становить майже 800 машин, в тому числі для України - 200. Цей літак замінить ЯК-40 і АН-24, які уже вичерпали свій ресурс експлуатації. Світова потреба в літаках АН-70 становить у межах 2 тис. шт. Уряди України і Російської Федерації ставлять питання про

139

відродження виробництва літаків, розроблених українськими науковцями в обох країнах.

Автомобілебудування в Україні представлено вироб­ництвом вантажних, легкових автомобілів і автобусів. До 1991 р. до автомобілебудівного комплексу входило 4 автомобільних за­води:

• для виготовлення легкових автомобілів - Запорізький і Луцький,

• для виробництва вантажівок - Кременчуцький автоза­вод;

• для виробництва автобусів - Львівський автобусний за­вод.

Проектна річна потужність їх становила: Запорізького (ЗАЗ) 300 - 350 тис. штук, Луцького автомобільного (ЛуАЗ) -17 тис, Кременчуцького (КРАЗ) - 35 тис. і Львівського автобус­ного (ЛАЗ) - 16 тис. автобусів.

Автомобілебудівні заводи обслуговували понад 60 підприємств України, які випускали комплектуючі та понад 300 підприємств різних галузей Союзу РСР. У найкращі часи (1985 р.) Авто-ЗАЗ випускав 160 тис. автомобілів, Луцький авто­мобільний ЛУАЗ - 10 тис, КРАЗ - 30,4 тис і ЛАЗ - 15 тис. ав­тобусів. За останні роки появились нові заводи по виробництву автомобілів. У Черкасах налагоджено складання мікроавтобусів "Богдан", в Сімферополі і Лубнах - "Газель". Виробництво мікроавтобусів налагоджено також у Борисполі Київської об­ласті та Чернігові.

Складання автомобілів "Волга" налагоджено в Іллічівську. В Ужгороді побудований завод по випуску автомобілів марок "Шкода" та "Ауді". Обсяги виробництва автомобілів за роками показано у табл. 9.2 та рис. 9.1.

Забезпеченість населення України автомобілями становить лише 60 машин на 1000 жителів, тоді як у країнах з високорозви-нутою ринковою економікою більше як 500.

Недостатній випуск автомобілів в країні, їх покищо невисо­ка якість та низька купівельна спроможність населення сприя­ють завозу із-за меж країни в середньому 200 тис. легкових авто­мобілів за рік, 80% з яких уже були у використанні і термін вико-

140

Таблиця 9.2. Динаміка виробництва автомобілів в Україні за 1950 - 2004 pp.

(тис. шт.)

ристання яких уже вичерпаний. Це значно впливає на погіршен­ня повітряного басейну і потребуватиме значних витрат на ре­монти та на переведення таких машин на новий вид моторного палива - природний газ.

Головні завдання розвитку автомобілебудування визначені концепцією Державної промислової політики України, якою пе­редбачено довести щорічний випуск легкових автомобілів до 120 тис, вантажних автомобілів - 15-20 тис. і автобусів - до 5 тис. шт.

Розвиток автомобілебудування в Україні не задовольняє по­треби держави у власній продукції. Якщо виробництво легкових автомобілів дещо оживилось, то заводи по випуску вантажних автомобілів та автобусів працюють в межах 10-15% своєї мож­ливості. У 2004 р. власниками цих заводів-гігантів стали

141

Рис. 9.1. Виробництво автомобілів в Україні

російські підприємці. Розпочалася реконструкція цих підприємств і переорієнтація їх на випуск нових марок машин. На Кременчуцькому автозаводі передбачається виробництво як великовантажних автомобілів, так і машин вантажопідйомністю від 2 до 5 тон.

На Львівському автобусному заводі розпочато випуск міських автобусів нових видів - середніх, великих і надвеликих - відповідно на 70, 120 і 180 пасажирів. Річна потреба України в автобусах великої місткості (на 120 пасажирів) - 4 тис, а особ­ливо великих (на 180 пасажирів) - 500 шт. У зв'язку з пробле­мою фінансування внутрішній споживач покищо не має можли­вості купувати львівські автобуси, і 90% вироблених машин ре­алізуються в Російську Федерацію та інші країни СНД.

9.4. Сільськогосподарське машинобудування

Сільськогосподарське машинобудування включає вироб­ництво тракторів, різного виду комбайнів, землеобробних і посівних машин та машин і механізмів для механізації тварин­ницьких ферм. В останні роки у розвитку цієї важливої галузі склалася кризова ситуація, зумовлена руйнуванням колишніх економічних зв'язків між країнами колишнього СРСР. У мину­лому потреба в комплектуючих на 70 і більше процентів задо­вольнялась за рахунок імпорту з інших країн Союзу. Крім того, з однієї сторони, через зменшення обсягів виробництва зросла вартість техніки, а з іншої, через нестачу коштів у сільськогоспо­дарських товаровиробників зменшився попит на продукцію сільськогосподарського машинобудування, що вплинуло на об­сяги виробництва продукції.

Не дивлячись на те, що за 2001-2004 pp. дещо зросло вироб­ництво тракторів, тракторних плугів і сівалок, випуск інших технічних засобів не зростає. Навіть те незначне зростання не вирішує проблему. Практично виробництво тракторів у 2005 р. в порівнянні з 1990 р. скоротилось із 106,2 тис. до 5,8 тис. шт., або у 18,3 рази; тракторних плугів, із 89,2 тис. шт. до 5,2 тис. шт., або

143

у 17,2 рази; бурякозбиральних комбайнів із 8,6 тис. шт. до 0,1 тис. шт., або у 86 разів; рядових жаток із 58,8 тис. шт. до 2,7 тис. шт., або у 21,8 рази і т.д. (табл. 9.3). Таким чином, скорочення темпів зменшення обсягів виробництва значно більше, ніж частка ввезення комплектуючих із-за меж країни. Так що окрім вказаних причин певну роль відіграло і реформування сільсько­господарських підприємств.

Таблиця 9.3. Динаміка виробництва сільськогосподарських машин за 1990-2004 pp.

(тис. шт.)

Разом з тим технічне забезпечення на селі різко скоро­чується, техніка старіє і слід вживати заходів як до збільшення обсягів виробництва сільськогосподарських машин на заводах України, так і їх реалізації.

Заводи по виробництву тракторів розташовані у Харкові і Дніпропетровську, які здатні виробляти понад 100 тис. машин за рік. Виробництво окремих деталей для тракторобудування зосе­реджено в Києві (завод ім. Лепсе), Сімферополі, Кременчуці, Білій Церкві (гума), Луганську, Одесі та ін.

Виробництво сівалок зосереджено на Кіровоградському ВАТ "Червона Зоря".

144

Виробництво тракторних плугів ведеться на Одеському заводі сільськогосподарських машин.

Виробництво кукурудзозбиральних комбайнів зосере­джено на заводі "Херсонські комбайни".

Виробництво бурякозбиральних комбайнів скониентрова-но у Тернополі і Дніпропетровську.

Виробництво поливної техніки сконцентровано в Каховці Херсонської області.

У Львові на заводі з випуску техніки для внесення пести­цидів та рідких добрив у 1991 р. вироблялось 60 тис. поливних машин. В 2003 р. їх було вироблено 10 тис. і лише менше як 3 тис. шт. реалізовано в межах України, а решта в країни СНД.

До встановлення незалежності в Україні не було власного виробництва зернових комбайнів. Ми щорічно одержували з Росії понад 10 тис. комбайнів. Тепер робиться спроба розпочати виробництво такої техніки у Рівному, Дніпродзержинську, Хер­соні та у Харкові на заводі ім. Малишева. В 2004 році в Україні було виготовлено лише 0,6 тис. шт. зернозбиральних комбайнів через відсутність коштів. З забезпеченням фінансування є мож­ливість значно збільшити виробництво цієї техніки.

9.5. Виробництво приладів і побутової техніки

Виробництво приладів, інструментів і побутових машин ха­рактеризується великою трудомісткістю і незначною ма­теріаломісткістю. Виробництво таких видів продукції викону­ють в основному висококваліфіковані працівники.

Виробництво приладів. Прилади використовуються в усіх галузях народного господарства, починаючи від простих побуто­вих приладів і до космічних кораблів. Лічильники використання води, газу, електроенергії використовуються в усіх помешканнях. Інші прилади використовуються в усіх машинах і механізмах.

В Україні близько 100 приладобудівних заводів, які є в усіх обласних і в багатьох районних центрах. На приладобудівних за­водах в 1990 р. працювало 270 тис. чоловік, які забезпечували всі

галузі необхідними приладами в необхідній кількості. Із скоро­ченням обсягів виробництва продукції машинобудування потре­ба у вимірній продукції значно зменшилась і випускається її ли­ше стільки, скільки потребує виробництво. У 2003 р. на приладо­будівних заводах працювало 54 тис. працівників, або у 5 разів менше. З часом із пожвавленням виробництва в галузі машино­будування та інших галузях народного господарства вироб­ництво приладів може буди відновлене в необхідних обсягах.

Виробництво побутової техніки за 1990 - 2004 pp. значно зменшилось. Так, обсяги виробництва телевізорів проти 1990 р. скоротилось у 8,5 разів, радіоприймачів - у 7,3 рази, пральних машин - у 2,3 рази, пилососів - у 20,1 рази, велосипедів - у 3,2 рази, побутових холодильників - на 6,2%.

Виробництво телевізорів сконцентровано у Львові, Києві, Сімферополі та у м. Сміла Черкаської області. Найбільшими центрами електронної та радіотехнічної промисловості виступа­ють Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Вінниця, Чернівці. Виробництво велосипедів сконцентровано у Харкові, побутових холодильників - у Донецьку.

Таблиця 9.4. Виробництво побутової техніки в Україні

(тис. шт.)

146

Сучасна стратегія державної промислової політики України в галузі машинобудування передбачає зростання темпів випуску науково-технічної продукції, освоєння нових конкуренто­спроможних зразків техніки, підвищення якості з орієнтацією на внутрішній ринок і збільшення експорту.

Контрольні запитання

1. Роль машинобудівного комплексу в народному госпо­дарстві і його структура.

2. Важке машинобудування і динаміка розвитку.

3. Транспортне машинобудування, стан розвитку.

4. Автомобілебудування, динаміка розвитку.

5. Сільськогосподарське машинобудування, розміщення та динаміка виробництва продукції.

6. Виробництво приладів.

7. Виробництво побутової техніки, розміщення і динаміка розвитку.

Рекомендована література

1. Золотарьов А. Організаційні аспекти розвитку машино­ будування //Економіка України. - 2004. - № 12.

2. Карпунин М.Г. Перестройка и модернизация машиностро­ения: экономический аспект. - М.: Машиностроение, 1990. - 271 с.

3. Крижановский Б.Н. Потенция машиностроения. - К.: На­укова думка, 1994. - 351с.

3. Романенко В. Регіональні ринки продукції машинобуду­вання в Україні //Економіка України. - 1996. - №6. - С. 90-92.

4. Розміщення продуктивних сил: Навчально-методичний по­сібник для самостійного вивчення дисципліни/ СІ. Дорогунцов, Ю.І. Пітюренко, Я.Б. Олійник та ін. - К.: КНЕУ, 2000. - 363 с

5. Розміщення продуктивних сил України. Підручник за ре­дакцією Є.П.Качана. - К.: Юридична книга. - 2002. - 350с.

6. Бялик В.Г. Технический уровень машин и аппаратов. - К.: Техніка, 1991.-200 с.

ю г

147

10. Комплекс галузей хімічної промисловості України

Розглядаються наступні питання:

1. Роль хімічного комплексу та динаміка вироб­ництва продукції хімічної промисловості

2. Розміщення підприємств хімічного комплексу