Швейна промисловість
Швейна промисловість тяжіє до районів з великою щільністю населення, оскільки виробництво зорієнтовано на споживача. В Україні діє понад 450 швейних підприємств, тобто вони є майже усіх районних центрах, не говорячи про обласні. В 1990 р. на швейних підприємствах було зайнято 366 тис. працівників, і ця промисловість на 90% задовольняла попит населення у готовому одязі і білизні. У 2004 р. на цих підприємствах було зайнято близько 100 тис. чоловік, що майже у 4 рази менше.
Скорочення обсягів виробництва одягу викликано як зменшенням виробництва тканин, збідненням населення, так і завезенням на територію України готового дешевого одягу з В'єтнаму, Китаю і Турції, а також поношеного одягу з усіх країн світу.
Багато швейних підприємств працює на давальницькій сировині, виконуючи замовлення інших країн. Це позитивне явище, оскольки дає можливість зберегти робочі місця і пережити цей важкий період.
Найбільші відомі підприємства швейної промисловості країни - це швейне об'єднання "Україна" м. Київ, львівська фірма "Маяк", харківська швейна фабрика ім. Ю.Д. Синякова.
Шкіряно-взуттєва промисловість
Шкіряно-взуттєва промисловість складається з двох підга-лузей - шкіряної і взуттєвої.
Шкіряна підгалузь займається виготовленням натуральної та штучної шкіри. Сировиною для виготовлення шкіри з тварин служить шкіра домашніх, диких і морських тварин. Підприємства для виробництва шкіри з тварин побудовані у Києві, Харкові, Львові, Василькові Київської області, Бердичеві Житомирської області, Миколаєві і Трускавці Львівської області.
Штучну шкіру виготовляють в Києві, Запоріжжі, Одесі і Тернополі.
189
Взуттєва підгализь. Сировиною для виготовлення взуття служить шкіра, гума, парусин, вовна, тканини, нитки та клей. Взуттєва промисловість - це дуже стара галузь, але на механізовану вона перетворилась в останні 20-30 років. У 1990 р. в країні діяло 33 взуттєвих підприємства, на яких працювало 142 тис. чол. і які виготовляли 196 млн пар взуття. За роки незалежності чисельність працюючих в галузі значно скоротилась. Так, у 2004 р. в галузі працювало лише 22 тис. чол., або у 6,5 рази менше, ніж було зайнято в 1990 p., а виробництво взуття становило 15,9 млн пар, що майже у 9 разів менше рівня виробництва 1990 р. Тобто галузь переживає важкий кризовий стан.
Нові сучасні підприємства взуттєвої промисловості збудовані у Луганську, Києві, Одесі, Запоріжжі і Херсоні. Є значні потужності по виробництву взуття у Харкові, Дніпропетровську, Миколаєві, Василькові Київської області, у м. Виноградові Закарпатської області.
- 1.1.2. Предмет і мета науки
- 1.2.1. Теоретичні підходи до розміщення
- 2.3. Наукові методи аналізу розміщення
- 3.1. Сутність природно-ресурсного
- Мінеральні ресурси
- Рудні корисні копалини
- Нерудні корисні копалини
- Паливні ресурси
- Земельні ресурси
- Лісові ресурси
- Водні ресурси
- Фауністичні ресурси
- Природно-рекреаційні ресурси
- 4.3. Трудові ресурси і зайнятість населення
- Виробництва за 1981-2004 pp.
- Виїзд науковців за межі України
- На душу населення
- Газова промисловість України
- Торфова промисловість
- Електроенергетика
- Чорної металургії України
- 10.1. Роль хімічного комплексу та динаміка
- Виробництво сірчаної кислоти
- Виробництво соди
- Гумове виробництво
- Виробництво хімічних волокон
- Виробництво лаків і фарб
- 11.1. Роль будівельного комплексу в
- Лісове господарство
- Деревообробна промисловість
- України
- Лісохімічна промисловість
- Текстильна промисловість
- Трикотажна промисловість
- Швейна промисловість
- Хутрова промисловість
- Галантерейна промисловість
- Тваринництво
- Культура і мистецтво
- Оздоровчий комплекс
- 2. Економічне районування і територіальна організація продуктивних сил України 27
- 18. Економіка регіонів та регіональна економічна