3.1.Основи біокліматології

Ріст, розвиток і урожайність сільськогосподарських культур істотно залежать від кількості сонячного світла, тепла і вологи, особливостей клімату та погодних умов. Розміщення галузей сільського господарства, зон вирощування сільськогосподарських культур, спеціалізація господарств, системи машин і знарядь, які використовують у сільському господарстві, строки проведення польових робіт, технології значною мірою визначаються кліматом і погодою.

Клімат – це багаторічний режим погоди, характерний для даної місцевості, зумовлений кількістю сонячної радіації, її перетвореннями у верхньому шарі земної поверхні та пов'язаних із ними циркуляцій атмосфери й океанів.

Погодою називають фізичний стан атмосфери в певний момент або інтервал часу, який характеризується сукупністю метеорологічних елементів (величин) і атмосферних явищ.

Метеорологічні величини – це кількісні характеристики стану атмосфери (температура, вологість повітря, швидкість і напрямок вітру, кількість і товщина хмар, інтенсивність опадів, потік радіації і тепла та ін.).

Атмосферне явище є фізичним процесом, який супроводжується різкою (якісною) зміною стану атмосфери (туман, ожеледь, роса, опади, пилова буря, хуртовина тощо).

Рис.3.1. Схема класифікації основних категорій метеорології

Агрокліматологія розвивається як галузь кліматології у тісному зв’язку з іншою прикладною галуззю – біокліматологією – наукою, яка вивчає чинники, що визначають поширення, функціонування та чисельність організмів у середовищі.

Теоретичною основою біокліматології є принцип єдності організму і навколишнього середовища, сформульований І.М. Сєченовим (1861), згідно якого живий організм тісно пов'язаний зі своїм оточенням через процеси обміну матерією й енергією, і цей зв'язок двосторонній.

Кліматичні чинники поділяють на основні та другорядні.

Основні кліматичні чинники середовища здійснюють безпосередній і прямий вплив на рослини через ґрунт або атмосферу протягом усього періоду життя і на всій території (світло, тепло, волога).

Другорядні кліматичні чинники (вітер, хмарність, туман тощо) відіграють допоміжну роль, коригують дію основних чинників і впливають лише в окремі періоди і на невеликих територіях. Наприклад, вітер послаблює згубну дію приморозків, хмарність зменшує охолодження ґрунту вночі.

Більшість кліматичних чинників діє на організми градієнтно, тобто інтенсивність чинника визначає екологічну реакцію організмів.