3.3 Екологічна безпека агроекосистеми у разі застосування мікробіологічних препаратів на посівах тритикале озимого

Антропогенний вплив на ґрунти проявляється в стані агроекосистеми в цілому. Фітотоксична активність ґрунту зумовлена нагромадженням продуктів метаболізму ґрунтових мікроорганізмів, грибів, які інкубують ріст рослин та акумулюють у цьому субстраті ксенобіотики. Останні ж є похідними пестицидів, мінеральних добрив, солей важких металів, нафтопродуктів та ін. [24-26]. Активність мікробіологічного комплексу ґрунту залежить від сили антропогенного навантаження. Й для того щоб визначити та передбачити де градаційні процеси в ґрунті щодо мікробіологічної компоненти використовують біодіагностичну оцінку екологічного стану ґрунту на основі показників його фітотоксичної активності. Цей показник зумовлений погіршенням фітосанітарних властивостей ґрунту, нагромадженням фітопатогенних мікроорганізмів. Відомо, що фітотоксичними властивостями наділені бактерії роду Bacillus та Bacterium. Фітотоксини продукують й ґрунтові міксоміцети Аspergillus fumigatus, міксоміцети роду Penicillum, Trichoderma [27, 28]. Дослідниками [28-41] встановлено, що у разі застосування підвищених доз мінеральних добрив спостерігається збільшення вмісту міксоміцетів, серед яких зростає чисельність фітопатогенних і токсиноутворювальних видів, що призводить до появи мікробного токсикозу ґрунту.

Таким чином, фітотоксини ґрунтових мікроорганізмів можуть здійснювати істотний вплив на фізіологічно-біохімічні процеси у рослин, що відбивається на зниженні продуктивності сільськогосподарських культур та порушенні динамічної рівноваги в системі "ґрунту-рослини".

Отже, оцінка екологічного стану ґрунтів у агроекосистемі за показниками фітотоксичної активності може надати змогу оцінити спрямованість та ступінь антропогенного навантаження.

Отримані результати свідчать, що рівень фітотоксичності ґрунту залежить від антропогенного навантаження та підлягає динаміці проходження фенофаз розвитку тритикале озимого. Найнижчий рівень фітотоксичної активності відносно фаз розвитку посівів тритикале озимого припадає на фазу весняного кущення, цвітіння (рис. 3.3.14).

Рис. 3.3.14. Динаміка рівня фітотоксичності ґрунту залежно від фази розвитку посівів тритикале озимого сорту Славетне, ННДЦ БНАУ, 2010-2011 рр.

Варто відмітити, що на прикінцевій фазі розвитку тритикале озимого (фаза молочної стиглості) показник фітотоксичності був у 1,1-1,3 рази вищим, що пояснюється особливостями функціонування мікробного ценозу ґрунту залежно від сезонних змін.

Найвищий рівень фітотоксичності ґрунту (% інгібування схожості насіння текст-культури) спостерігався в агроекосистемі на варіанті застосування на посівах тритикале озимого підвищених доз мінерального азотного добрива у дозі N₉₀ й становив понад 50 %, що зумовлено нагромадженням фітотоксичних речовин - продуктів метаболізму ґрунтових мікроорганізмів. Тоді як на ґрунтах перелогу він складав менше 10 %. Нижчим показник фітотоксичної активності ґрунту, порівняно з варіантами без застосування добрив та застосуванням N₉₀ був на варіантах застосування мікробіологічних препаратів (рис. 3.2.15, дод. Б 1-3).

Рис. 3.3.15. Рівень фітотоксичності ґрунту на посівах тритикале озимого сорту Славетне залежно від умов досліду, ННДЦ БНАУ, 2011 р.

Зокрема, у разі застосування препарату азотфіксуючих мікроорганізмів діазобактерину показник фітотоксичності ґрунту складав - 20 %, препарату фосфатмобілізуючих мікроорганізмів альбобактерину - 16 %, комплексного застосування цих двох препаратів - 13 %.

Отже, комплексне застосування мікробіологічних препаратів діазобактерину та альбобактерину на посівах тритикале озимого забезпечує кращий екологічний стан ґрунту за показниками його фітотоксичної активності.