2.1 Кліматичні характеристики зон виноградарства

Клімат є одним із найважливіших факторів серед комплексу природних умов для вирощування винограду. В Україні клімат помірно-континентальний, за винятком південного берегу Криму, де він характеризується як субтропічний. Із заходу на схід рівень континентальності збільшується, що обумовлює сприятливі для вирощування винограду зони в Південному Степу і на Південному березі Криму [14, с. 112].

Температура - основний фактор необхідний для існування рослин, регулює темпи росту й розвитку, впливає на проходження фенологічних фаз, на хід фотосинтезу й транспірацію. За біологічний нуль у виноградарстві прийнято температуру +10°С. Тобто, температура 10°С і вище є активною і її враховують під час встановлення строків достигання винограду та настання окремих фаз вегетації. Теплозабезпеченість або сума активних температур вища +10°С (УТ>10°С) за період від розпускання бруньок до закінчення вегетації лімітує вирощування винограду. ЇЇ нестача обумовлює невизрівання врожаю, а нерідко і однорічної деревини. Останнє знижує зимостійкість рослини, послаблює її, зменшує врожайність у наступні роки, а іноді викликає загибель окремих пагонів та цілих кущів [9, с. 81]..

У межах України УТ>10°С коливається від 2400 до 3900°С. Зростає вона від 2400-2600°С на північному заході і півночі до 3200-3500° на півдні Степу і Закарпатті. На південному березі Криму по лінії Симеїз-Місхор-Лівадія - 4000-4200°С, Алушта-Судак - 3400-3700°С. У Карпатах знижується до 1400-1800°С. За природнокліматичними зонами сума активних температур розподіляється наступним чином: Полісся - 2400-2600°, Лісостеп - 2400-2900°, Північний Степ - 2800-3300°, Південний Сухий Степ - 3100-3500°, Південний берег Криму 3700-3900° [12, с. 77].

В залежності від строків дозрівання всі сорти поділяють на декілька груп, які відрізняються тривалістю періоду і потребою в активних температурах для визрівання (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Сума активних температур необхідних для визрівання винограду

За Лазаревським для визрівання різних за швидкістю стиглості сортів винограду УТ>10°С повинна складати 2400-3100°С; згідно Давітая, для забезпеченості різного направлення виноградної промисловості цей показник складає 2500-4100°С і більше. За даними Української сільськогосподарської енциклопедії (1970 р.), цей показник для дуже ранніх сортів складає 2000-2450°С, ранніх - 2450-2850°С, середніх - 2850-3100°С, пізніх і дуже пізніх - вище 3100°С [12, с. 79]..

В зоні з найменшою теплозабезпеченістю (до 3000°С) нині зосереджено 3 % (2534,4 га) всіх насаджень винограду, зокрема, 2 % в Одеській області (Великомихайлівський і Роздільнянський райони), 0,9 - Миколаївській (Веселинівський, Вознесенський та Казанківський райони) і 0,1 - в АР Крим (Білогірський район) [Додаток Є]. Виходячи з теплозабезпеченості даної зони тут можна вирощувати дуже ранні, ранні та середні сорти. Але разом з тим, ще у 80-х роках (Виноградний кадастр, 1980) було зазначено, що дана зона не є перспективною для розвитку виноградарства, оскільки вірогідність отримання кондиційного винограду тут складає 75-100 % для ранніх і 50 % для сортів середнього терміну дозрівання.

В зоні з сумою активних температур 3000-3300°С, яка характеризується сприятливими умовами для вирощування та отримання кондиційного винограду ранніх та середніх сортів дозрівання, знаходиться 31108,4 га виноградних насаджень або 36,8 %. З них 86,9 % зосереджено в Одеській області, 7,2 - в АР Крим, 4,1 - Миколаївській області, а решта 1,8 % знаходяться в Закарпатській, Херсонській та Запорізькій областях [1].

Для вирощування сортів пізнього строку дозрівання та отримання кондиційного винограду ранніх та середніх сортів більш сприятливою є зона з сумою активних температур 3300-3500°С. Нині тут зосереджена найбільша частка виноградних насаджень - 38,1 % (32222,2 га). Основна їхня частина знаходиться в АР Крим (32,7 %) та в Одеській області (31,7 %). Крім того, в Херсонській області - 16,8 %, Миколаївській - 12,2, Закарпатській - 5,7, Запорізькій - 0,8 %.

В зоні з найбільшою теплозабезпеченістю (> 3500°С), яка є придатною для вирощування пізніх та дуже пізніх сортів винограду, зосереджено 18744,3 га насаджень, що становить 22,2 %. Майже всі вони знаходяться в АР Крим - 96,8 % (18149,6 га), зокрема, сюди відносяться всі насадження Красногвардійського, Ленінського, Нижньогірського, Сакського районів, зони міст Севастополь, Феодосія і Судак, частково Сімферопольського, Чорноморського, Кіровського та Джанкойського районів. Також незначна частина виноградників з теплозабезпеченістю > 3500°С знаходяться в Херсонській та Закарпатській областях - 2,1 %. [1].

В порівнянні з 1980 роком, коли в зоні з сумою активних температур >3500°С було зосереджено лише 1,1 % площі виноградних насаджень (2480 га), нині їхня частка зросла на 21,1 %, а площа збільшилася на 16264,3 га. Разом з тим, у зоні порівняно з низькою теплозабезпеченістю, виноград на сьогодні майже не вирощується.

Крім суми активних температур на розміщення та вирощування винограду впливає також мінімальна температура зимового періоду. Морозонебезпека території є головним критерієм для визначення зон укривної і неукривної культури. Основним показником при цьому вважається абсолютний мінімум температур зимового періоду. Аналіз їхнього розповсюдження показує, що за винятком південнобережної зони Криму на всій території України абсолютні мінімуми температур вище критичних для виноградної рослини. Разом з тим, укривна культура отримала розповсюдження в АР Крим, Одеській, Миколаївській та Закарпатській областях. Тому абсолютний мінімум, який спостерігається рідко, не може характеризувати той чи інший район з точки зору морозонебезпеки території. Більш надійною характеристикою є середній із абсолютних річних мінімумів температури повітря. У межах України він змінюється від -28°С в крайніх північно-східних районах до -18°С в південно-західній частині країни. У степових районах АР Криму він досягає -21°С, а на південному березі в залежності від місцевих умов його коливання досягають від -9°С до -17°С. [18, с. 144].

Для оцінки морозонебезпеки території критичною є температура -23 -25°С для відносно морозостійких, -21-22°С для середньо і -18-19°С для слабо морозостійких сортів винограду. При вказаних значеннях критичних температур загибель основних бруньок складає 80 % і більше, пошкоджуються лози і багаторічна деревина. У звязку з цим плодоносність заміщуючих бруньок - показник, який необхідно враховувати при підборі сортів для неукривної культури винограду. Висока плодоносність заміщуючих бруньок при рівності всіх інших факторів, дозволяє повністю, або частково відновити урожай при загибелі основних бруньок [9, с. 84].

В неукривній зоні (середнє із абсолютних мінімумів температур повітря до -18°С) нині розміщено 48969,8 га або 57,9 % виноградних насаджень. З них в Одеській області - 48,7 %, АР Крим -34,4 %. У Миколаївській і Закарпатській областях всі насадження вирощуються в неукривній зоні - 5967,2 та 2321,5 га відповідно.

В перехідній або умовноукривній зоні знаходиться 33,5 % площі виноградних насаджень, які розташовані між ізолініями -18 і -20°С. З них в Одеській області - 15097 га ( 53,3 %), АР Крим - 10979,5 (35,4 %), Херсонській - 2200,7 (7,8 %) і в Запорізькій - 34,0 га (0,1 %) [1].

Нині основним захистом винограду від низьких температур є покривання насаджень на зиму. В укривній зоні, яка розміщена північніше ізотерми -20°С зосереджено лише 8,7 % виноградників України. На Херсонську область припадає більша половина цих насаджень - 52,8 %. Решта зосереджена АР Ким - 43,6 % та Запорізькій області - 3,6 %.

В АР Крим частка укривної і неукривної культури винограду становить 10,3 і 89,7 % відповідно. Не дивлячись на те, що в цьому регіоні 3192,7 га виноградних насаджень зосереджено в укривній зоні, на практиці вони не покриваються через високу затратність цього заходу. Тому приблизно один раз у 5 років господарства в цій зоні можуть переживати значні втрати виноградних насаджень через заморозки чи перевищення критичного рівня мінімальної температури зимового періоду [4, с. 43].

Небезпека заморозку є однією з важливих меторологічних характеристик клімату для винограду. Вегетація винограду розпочинається при температурі повітря 10-12°С в залежності від виду та сорту. У період цвітіння несприятливою є температура нижче 14°С, в період достигання - нижче 14-18°С. Пошкодження набухлих бруньок настає за температури 3-4°С, молодих паростків та листя, після розпускання бруньок, за 1°С, а суцвіття - 0°С. Восени листя та ягоди пошкоджуються за температури -3-5°С. Тому постійний моніторинг та прогнозування заморозків є одним із факторів створення та розміщення виноградних насаджень.

При розміщенні сортів винограду необхідно брати до уваги, що коренева система у винограду за стійкістю до морозів значно поступається надземним органам (пагонам, вічкам, рукавам). Тому в районах з суворими безсніжними зимами, окрім температури повітря, враховуються середні з абсолютних річних мінімумів температур ґрунту, а також їхня повторюваність.