3.3 Специфіка розвитку виноградарства в Закарпатській області

На початку ХХ століття площа виноградних насаджень на Закарпатті складає близько 3000 га. З часом, в 20-30-ті роки, ця площа збільшилася до 4500 га. Поряд з цим поліпшувався догляд за насадженнями і не випадково виноградарі отримували щедрі врожаї соковитих ягід. Так, в 1930 році одержано врожайність ягід 58,4 ц/га, а в 1936 році - 67,8 ц/га, при валовому виробництві 20-30 тисяч тон. В основному в той час виноград використовували для виготовлення вин - 75-80%, лише 5% - для приготування шампанських вин і 20-25% - для споживання в свіжому вигляді [8, с. 15].

Насадження виноградників першої половини ХХ століття зростали на крутих схилах передгіря, часто на камянистих розсипах невисоких гір вулканічного пасма і оброблялися вручну. Собівартість продукції при цьому була висока. Проте врожай при цих умовах рано достигав, накопичував багато цукру і з нього отримували високоякісні вина. Виноградники були загущеними: на 1 гектарі зростало від 7 до 12 тисяч кущів. В основному використовувалася кущове формування рослин.

Вже в 1953 році площі виноградників зросли до 5400 га, а в 1965 році вже становили 14500 га. В сортовому складі переважали європейські сорти, які становили 74%, з них столові Шасла, Жемчуг Саба, Мускат гамбурзький, Дамаська троянда, Карабурну, Королева виноградників, Іршаї Олівер, Матяж Янош, технічні - Фурмінт, Гарш Левелю, Леанка, Мускат Оттонель, Мюллер Тургау, Рислінг, Трамінер рожевий, Семільйон, Совіньйон, Серемський зелений, Каберне Совіньйон, Матраса [5, с. 302].

Закладка нових виноградників в ці роки здебільшого проводилася на пологих схилах. Найбільш поширена віддаль між рядами 2,25-1,50 м, що дозволило проводити механізований обробіток міжряддя. Виноградарство переходить на шлях інтенсифікації. В подальшому зростає ширина міжряддя до 3,5-4,0 м.

Кожний квадратний метр таких унікальних схилів, як Чорна і Юлівецька гори, Шаланківський масив на Виноградівщині, Мужіївські, Берегівські і Косинські пагорби на Берегівщині, схили гір навколо міста Мукачево (Червона, Сороча, Велика), Бобовищанська та Середнянська мікрозони були засаджені виноградною лозою, кожний кущ старанно доглянутий і виплеканий душею і працьовитими руками виноградарів краю.

На території Закарпаття виділено 12 виноградних мікрозон з визначенням найбільш перспективних сортів для кожного мікрорайону. Кліматичні умови області сприятливі для вирощування сортів з різними строками дозрівання, починаючи від ранніх (Перлина Саба, Леанка, Іршої Олівер), які потребують для дозрівання 110-125 днів з сумою активних температур 2000-2500°, до пізніх, які потребують для дозрівання 160-170 днів з сумою активних температур 3000-3200° (Фурмінт, Бака тор та ін.). Проте асортимент виноградних насаджень Закарпаття склався стихійно, внаслідок чого ґрунтово-кліматичний потенціал використовується не в повній мірі, і тим самим знижується ефективність виноградарства в цілому [17, с. 517].

За останні 10-15 років в області площі виноградних насаджень скоротилися більш ніж на 5000 га і на даний час становлять лише 4809 га, з них 4361 га в плодоносному віці. Та й у сортовому складі виноградних насаджень сталися значні зміни у гіршу сторону. За даними перепису, проведеного спеціалістами та науковцями в 1998 році, більше 70% площ займають низькоякісні ізабельні сорти винограду. До того ж, лише на четвертій частині площ вік виноградних кущів не перевищує 10 років, а 35% мають вік понад 20 років. До того ж, через відсутність коштів не проводяться в належній мірі агрозаходи по догляду за виноградними насадженнями. А саме: відсутній обробіток ґрунту, як в рядках, так і в міжряддях, не вносяться органічні та мінеральні добрива, не проводиться захист рослин від шкідників і хвороб [17, с. 518].

Згідно з результатами інвентаризації, на даний час щільність кущів на одному гектарі становить менше 1800 при нормативній 2500 - 3 000 кущів. Отже їх випад на одному гектарі коливається від 700 до 1500 кущів. Особливу тривогу викликає вікова структура цих насаджень: 25% площ мають до 20 років, 30-35% - до 30 років і 25 - 30 % - уже понад 30 років. Найвища продуктивність виноградних насаджень спостерігається у віці 5-25 років, причому з початку плодоношення і приблизно до 20-25 років урожайність має тенденцію до підвищення. Зрозуміло, що від таких старих і зріджених плантацій очікувати високої віддачі не можна.

Важливим фактором, що значно впливає на врожайність винограду, є правильна система удобрення, при якій забезпечується оптимальне живлення рослин. Дефіцит органічних добрив можна зменшити, використовуючи посіви сидеральних культур, які висівають безпосередньо (де дозволяють умови) в міжряддя виноградників або при підготовці грунту до нових посадок [17, с. 519].

Внаслідок цього більша частина виноградників стала малопродуктивною. Врожайність в 1998 році в середньому по області становила 2,5 ц/га, а валовий збір винограду складав лише 1100 т. Це сумна статистика. Нині ця традиційна для краю галузь сільськогосподарського виробництва в занепаді. Виноградарство і виноробство нашого краю гинуть.
Виноградарство завжди було, є і буде високоефективною галуззю аграрного виробництва і при правильній економічній політиці є конкурентоздатним з іншими галузями.

На сьогоднішній день за відсутності коштів (щоб закласти і виростити до плодоношення один гектар виноградників, потрібно понад 30-35 тисяч гривень) виноградні господарства самостійно не в змозі організувати вирощування винограду на існуючих насадженнях. Згідно наших розрахунків для матеріально-технічного забезпечення інтенсивної технології, яка передбачає внесення органічних та мінеральних добрив, використання засобів захисту рослини та обробітку ґрунту і догляду за виноградними кущами, потрібно на 1 га на ізабельних сортах - 1000-
1200 гривень, а на європейських сортах - не більше 2000 гривень. При цьому одержуючи врожай ягід на рівні 50 ц/га і більше, рентабельність галузі становитиме не менше 120%. Реальність цього показує виробничий досвід, зокрема на Закарпатті агрофірми «Леанка», АПТП «Бобовищанське», СТОВ «Завидівське».