3.3. Вплив кліматичних чинників на живлення та ушкодження рослин

Мінеральне живлення рослин.

Коливання вологості, температури і разом з ними умов біологічних, хімічних та фізичних процесів у ґрунті позначається на вмісті в ньому елементів живлення.

Між забезпеченням рослин водою і кількістю доступних елементів живлення існує прямий зв'язок. Мають значення і фізичні властивості ґрунту – вологоємність та водопроникність.

Так, амоніфікація відбувається за більших градієнтів температур і вологості ґрунту, ніж нітрифікація, яка йде лише під впливом специфічної групи нітрифікуючих бактерій. Оптимальна температура мінералізації азоту – 28-32 °С, оптимальна вологість – у межах ПВ.

Підвищена мінералізація органічних речовин і вивільнення мінерального азоту за сприятливих умов температури та вологості ґрунту може призвести до непродуктивних втрат азоту, забруднення дренажних, поверхневих і ґрунтових вод нітратами.

Надлишок вологи негативно позначається на утворенні нітратів і поглинанні їх рослинами; при цьому інтенсифікується діяльність денітрифікуючих бактерій, що призводить до газоподібних втрат азоту.

За достатньої кількості вологи поглинання рослинами фосфору випереджає поглинання калію та особливо азоту, а посуха негативно впливає на надходження фосфору. За несприятливих умовах зволоження поглинання елементів живлення з ґрунту та органічних добрив зменшується в меншій мірі, ніж з мінеральних добрив.

Розвиток шкідників рослин.

Дія погоди на динаміку популяцій шкідників як змінного чинника, що не залежить від їхньої щільності, може бути компенсуючою або підсилююючою відносно чинників, пов'язаних зі щільністю популяцій (внутрішньовидові зв'язки, поширення патогенів і паразитів комах, харчові ресурси).

Якщо популяція знаходиться в депресії, погодні умови впливають більше, якщо вона чисельна — менше.

Кліматичні чинники діють не тільки на характер поведінки, фізіологічні процеси та чисельність шкідників, а й на біотичні зв'язки їх популяцій.

Температура середовища в найбільшій мірі визначає перебіг життєвих процесів шкідливих організмів. Вона регулює процеси метаболізму, впливає на інтенсивність життєдіяльності – швидкість розвитку, рух, засвоєння їжі, розмноження тощо.

Для більшості комах оптимальним є температурний діапазон +10...+40 °С, якщо температури переходить ці межі, спостерігається зниження активності комах або їх загибель. Середньодобова температура визначає плодючість комах. Найліпші умови для перезимівлі комах створюються в помірно холодні зими зі стійким і високим сніговим покривом, невеликою амплітудою коливання температур.

Гризуни чутливі до охолодження, що може призводити до їхньої загибелі за глибокого промерзання ґрунту взимку, повернення весняних холодів.

Вологість середовища. Більшість комах краще розвивається за вологої погоди, однак для деяких, наприклад, бурякового довгоносика, висока відносна вологість повітря згубна. У деяких видів комах за високої вологості ослаблюється розмноження внаслідок посилення розвитку патогенних організмів.

Дощова холодна погода восени спричинює масову загибель гризунів. Водночас літні спека і посуха теж несприятливо впливають на їхню життєдіяльність.

Тривалість дня і ночі позначається на сезонних біологічних ритмах організмів. Особливо сильно фотоперіодизм впливає на міграцію, розмноження комах і безпосередньо на діапаузу. За температурою повітря та на основі фотоперіодизму можна визначати кількість поколінь комах за рік і прогнозувати їхню активність.

Освітленість регулює активність організму протягом дня. Наприклад, у комах їй підпорядковується статева активність. Крім того, освітленість впливає на організми, активність яких пов'язана із температурою середовища (у темних комах – підвищення температури).

Сильні вітри негативно діють на комах, але слабкі можуть сприяти їх перенесенню (наприклад, сарани).