logo search
Л

Агрокліматичне районування помірного підпоясу за типами зволоження

Тип

зволо-ження

Агрокліматична

область

Кз

Підобласть

Кз

I

достатнього

зволоження

>0,45

надлишково волога

>0,60

волога

0,45-0,60

II

недостатнього

зволоження

0,45-0,15

слабкопосушлива

0,35-0,45

напівпосушлива

0,25-0,35

посушлива

0,20-0,25

дуже посушлива

0,15-0,20

III

незначного

зволоження

<0,15

-

<0,15

Надлишково вологу та вологу підобласті займають листяні ліси на підзолистих і бурих ґрунтах, вологу – лісостепова рослинність, напівпосушливу типовий степ; посушливу степ на південних чорноземах; дуже посушливу південний степ).

За гідротермічним коефіцієнтом Селянинова виділяють п’ять зон (див. табл.3.4).

Найліпші умови для отримання високих урожаїв зернових культур за весняної сівби створюються при ГТК=1,0-1,4, для післяукісних і післяжнивних культур 1,4-1,6.

За середніми багаторічними значеннями ГТК у період найбільшої потреби сільськогосподарських культур у воді (червень серпень) на території України виділено такі зони (за М.Ф. Цупенком):

1 оптимальних значень ГТК (ГТК=1,3-1,6) охоплює райони на захід і на північ від лінії Глухів Київ Білопілля Вінниця Чернівці (Полісся);

2 слабкопосушлива (ГТК=1,0-1,3) з північного заходу обмежена лінією зони 1, а з півдня лінією Затишшя (Одеська обл.) Гайворон Бобринець Кіровоград Полтава Харків Куп'янськ (Лісостеп);

3 посушлива (ГТК= 0,7-1,0) з півдня обмежена лінією Маріуполь Мелітополь Михайлівка (Запорізька обл.) Миколаїв Біляївка (Одеська обл.) (Степ);

4 дуже посушлива (ГТК= 0,4-0,7) на південь від зони 3.

Таблиця 3.4.

Зони тепло- та вологозабезпечення (за ГТК)

Зона

ГТК

I

надлишкового зволоження (дренажу)

> 1,3

II

забезпеченого зволоження

1,0... 1,3

III

посушлива

0,7... 1,0

IV

сухого землеробства

0,5...0,7

V

суха (іригації)

< 0,5

Спеціальне агрокліматичне районування здійснюють стосовно окремих культур, свійських тварин або невеликих територій.

Складовою частиною агрокліматичного районування є районування території за кліматом ґрунту. Території, подібні за кліматичними умовами існуваня екологічних груп рослин, свійських тварин і прийомами землеробства, називають агрокліматичними аналогами. Головним при їх виділенні є спільність основних елементів клімату, які визначають оптимальний перебіг вегетації рослин та прийоми землеробства, а не подібність загальних характеристик клімату. Агрокліматичні аналоги розроблені і для окремих культур з метою розміщення галузей сільськогосподарського виробництва, диференціації меліоративних заходів, визначення потенційної продуктивності клімату тощо.

Територія України лежить у межах помірного підпоясу промірно-континентального агрокліматичного поясу і поділяється на 4 основні зони за ГТК (див. рис.3.5).

Перехід середньодобової температури повітря через 0 °С в бік плюсових температур прийнято вважати за початок весни, в бік мінусових за закінчення осені.

Вегетація більшості сільськогосподарських культур обмежується періодом із середньодобовими температурами повітря понад 5°С, теплолюбних понад 10°С, а найактивніша вегетація рослин за температури понад 15°С.

Рис. 3.5. Карта агрокліматичного районування України

.