logo search
Л

3.5. Агрокліматичне районування

Розподіл сонячної радіації на земній кулі – визначального кліматотворчого чинника – має виражений широтний характер. Відповідна закономірність спостерігається і у розподілі кліматичних умов. Інші кліматотворчі чинники (структура підстилаючої поверхні, рельєф суходолу, морські течії, льодовики, атмосферна циркуляція) визначають регіональні особливості клімату. Л.С. Берг виділив 12 типів кліматів земної кулі.

Вічної мерзлоти. Середньомісячні температури тут завжди нижчі за 0°С (льодові плато Північної Землі, Землі Франца-Йосифа, Гренландія).

Тундри. Тривала і холодна зима. Сумарна кількість опадів 200-300 мм. Середньомісячна температура найтеплішого місяця від 00С до 10-12 °С.

Тайги. Сумарна кількість опадів – 300-600 мм, температура липня – 10-20°С, січня – до -30°С і нижче.

4. Широколистяних лісів помірної зони. Сумарна кількість опадів 500-700 мм.

5. Мусонний. Зима суха, літо тепле, дощове.

  1. Степів. Сумарна кількість опадів до 450 мм, найбільше їх випадає влітку.

  2. Середземноморський – субтропіки. Сумарна кількість опадів 300-1000 мм. Літо жарке, зима тепла, волога.

  3. Субтропічних лісів. Зима відносно тепла, середня температура найхолоднішого місяця перевищує 2°С. Літо жарке зі значною кількістю опадів (понад 1000 мм).

9. Внутрішньоматерикових пустель. Сумарна кількість опадів меншв 250 мм. Зима прохолодна.

  1. Тропічних пустель. Опадів менше 250 мм. Літо дуже спе-котне, зима тепла.

  2. Саван (тропічного Лісостепу). Середня температура найтеплішого місяця 25-30°С, найхолоднішого – понад 18°С. Сумарна кількість опадів – 1000-2000 мм.

  3. Вологих тропічних лісів. Середня температура найхолоднішого місяця понад 18°С, опадів більше 1500 мм.

Згідно із цією класифікацією, клімат визначає особливості рослинності та розміщення природних зон, за якими і названо типи кліматів земної кулі.

Агрокліматичне районування (АР) – це поділ території за ознаками подібності та відмінності агрокліматичних умов. Його основою є показники, визначальні для спеціалізації сільського господарства.

Основне призначення АР – поліпшення використання агрокліматичних ресурсів з метою підвищення продуктивності сільського господарства, зменшення витрат непоновлюваних ресурсів, у тім числі природних. За допомогою АР виділяють території із сприятливими, задовільними чи несприятливими кліматичними умовами для вирощування тієї чи ін. культури і визначають продуктивність клімату в показниках відносної врожайності. Знання агрокліматичних особливостей дає змогу якнайдоцільніше розміщувати с.-г. культури і застосовувати найдосконаліші меліоративно-агротехнічні заходи.

Розрізняють загальне і спеціальне районування.

Загальне районування, за Д.І. Шашком, передбачає виділення агрокліматичних поясів і підпоясів, зон, провінцій, округів.

Агрокліматичний пояс – це природне утворення з властивими йому типами рослинності і ґрунтів, можливостями та типом сільськогосподарського виробництва.

Кліматичний пояс поділяють на підпояси:

♦ помірно холодний (1200 -2200 °С) – ранніх культур зі зниженими вимогами до тепла і коротким вегетаційним періодом – зернових колосових, зернобобових, картоплі, льону та ін.);

♦ помірний (2200 - 4000 °С) – середніх та пізніх культур з порівняно підвищеними вимогами до тепла – кукурудзи на зерно, рису, сої, цукрових буряків тощо).

Агрокліматична зона є основною одиницею агрокліматичного районування, характеризується певним річним поєднанням тепла і вологи, тісно пов'язаним з головними особливостями живлення рослин.

Агрокліматичною провінцією є частина зони з комплексом клі­матичних чинників, які визначають специфічні особливості ґрунто­вого покриву, відмінність у складі та продуктивності природної і культурної рослинності, провінційні типи сільськогосподарського виробництва.

Агрокліматичний округ – це частина провінції, яка характеризується великими геоморфологічними особливостями (загальною будовою рельєфу, складом ґрунтоутворюючих порід, переважаючим типом ґрунтотворення), що визначають особливості мезо- і мікроклімату. Пояси і зони характеризують сумами активних температур.

Для виділення агрокліматичних поясів і підпоясів, зон, провінцій, округів на будь-якій території застосовують наступні показники.

Так, пояси та зони виділяють за показниками суми активних температур (Σtак) та коефіцієнта річного зволоження (КЗ); провінції – коефіцієнта континентальності (КК), суми активних температур (Σtак), тривалості основного періоду вегетації з температурою повітря >10°С, середніх температур найтеплішого та найхолоднішого місяців, річної кількісті опадів, коефіцієнта річного зволоження, товщини снігового покриву, кліматичного індексу біологічної продуктивності (БКП).

За показником теплозабезпеченості до помірного поясу за належить територія із сумою активних температур 1200 - 4000 °С.

На основі річних значень показника атмосферного зволоження (К3) виділяють три типи зволоження. Відповідно до цих типів виділяють області достатнього, недостатнього та незначного зволоження (див. табл.3.3).

Таблиця 3.3