1. Внутрішньопопуляційні та міжвидові відносини між тваринними організмами.

Внутрішньопопуляційна структура. Фундаментальною властивістю будь-якої популяції є її певна внутрішня структурність. Під внутрішньо-популяційною структурою розуміють поділ популяції на групи особин, що відрізняються за тими чи іншими властивостями. Залежно від обраного критерію оцінки особин існує декілька видів внутрішньопопуляційної структури.

Генетична структура популяцій. Наявність у популяції двох або більше генетично різних форм називаєтеся генетичним поліморфізмом. За початковим визначенням менделівські популяції повинні складатись з генетично подібних особин. Ймовірно, це одна з причин, через яку генетики уникають визначати розмір популяцій у природі. Якщо популяцію виділити як досить дрібну за розмірами одиницю, то в ній важливу роль буде відігравати інбридинг – схрещування серед близьких родичів, що веде до інбредної депресії, зниження життєздатності потомства. Якщо популяцію виділити як більш чисельну групу особин, то неминуче зросте шанс зустріти в такій популяції генетично подібні особини. У популяціях, які виділяються екологами, рівень внутрішнього

поліморфізму досить різний. У окремих рослин та тварин популяція сформована з генетично однорідних організмів, генетичний поліморфізм відсутній. В інших випадках генетичний поліморфізм досить високий. У цілому генетична структура популяцій пристосована до того екологічного простору, в якому популяція живе. Генетичний поліморфізм сприяє більш повному заповненню цього екологічного простору та підвищує стійкість популяції до коливань екологічного режиму.

Статева структура популяцій. Вона обумовлена розподілом особин на чоловічі та жіночі (у рослин на тичинкові та маточкові). У цьому випадку під статевою структурою мають на увазі співвідношення особин різної статі. Особливості статевої структури популяцій визначаються їх видовою належністю. При наявності статевої диференціації особини можуть відрізнятись за морфологічними та фізіологічними ознаками. Нерідко особини різної статі мають неоднакові розміри. У тварин чоловічі та жіночі особини можуть відрізнятись типом харчування (у деяких видів 18комарів, як відомо, самиці є кровосисними, а самці харчуються нектаром рослин).

Співвідношення особин різної статі в популяціях при генетичному контролі становить, приблизно, 50% до 50%. Але стать контролюється ще й середовищем. За таких причин можуть спостерігатися відхилення від цього співвідношення.

Вікова структура популяцій. Якщо покоління нових особин з'являється в популяції одноразово та перехід з одного вікового стану в інший йде синхронно, то в такій популяції вікова структура не виражена. У будь-який час всі особини в ній мають однаковий вік та однаковий віковий стан (наприклад, в популяціях культурних рослин). Але у переважній більшості випадків популяції рослин та тварин складаються з особин різного вікового стану. У деревних рослин і тварин вікову структуру популяцій аналізують за абсолютним календарним віком особин. У цих випадках він досить легко визначається: у дерев за річними кільцями на стовбурі, у ссавців за будовою зубів. Коли ж календарний вік визначити важко, вікову структуру популяції оцінюють за віковим станом особин. Віковий стан особин – це певний етапонтогенетичного розвитку, який характеризується наявністю у особин специфічних властивостей та якостей. Аналіз вікового стану популяцій дозволяє оцінити їх поточний стан та прогнозувати перспективи розвитку на найближчі покоління.