2. Біологічні особливості бур’янів. Класифікація бур’янів.

Бур'яни утруднюють роботу сільськогосподарських машин, є посередниками поширеня шкідників, затіняють культурні рослини, забирають з грунту у 2-3 рази більше вологи, ніж культурні рослини, зменшуюь площу розростання і мінерального живленя, пригнічують ріст рослин, знижують урожай с.г. культур.

За різними ознаками існує кілька класифікацій бур’янів. Серед них найбільше зустрічаються:

• рудеральні (смітникові) – на смітникках, біля заборів, на узбіччях доріг та інших місцях біля житла людини, це – лопух, кропива, чортополох, спо та інші;

• сегетальні (польові) - в посівах сільськогосподарських культур;

• лучні – на луках і пасовищах;

• лісові – поширюються на вирубках лісу.

Разом з тим, така класифікація має умовний характер, через що цілий ряд видів бур’янів можуть переходити з однієї в іншу групу.

Крім того, сегетальні бур’яни по приуроченості до оброблювальних земель поділяються на:

• спеціалізовані – види, які зустрічаються в посівах окремих культур. Так, наприклад, у посівах льону – пажитниця польова, рижій льоновий; проса – мишій сизий, мишій зелений; пшениці – пажитниця п’янка; конюшини – повитиця конюшинна та інші;

- не спеціалізовані – види, що поширені в посівах багатьох сільськогосподарських культур.

За походженням бур’яни поділяють:

• апофіти – місцеві;

• адвентивні – пришельці.

Найбільш практичне значення має класифікація, що побудована на врахуванні близьких особливостей бур’янів, таких як: спосіб живлення, тривалість життя, спосіб розмноження та життєвий цикл розвитку.

За способом живлення рослини бур’янів поділяють на три групи (таб.1):

• паразити не зелені;

• напівпаразити зелені;

• не паразити зелені.

За тривалістю життя вони поділяються на:

• малорічні – група рослин, які розмножуються переважно насінням, живуть не більше двох років і за життя плодоносять лише один раз. Після утворення насіння рослини відмирають;

• багаторічні – цикл розвитку життя яких перевищують два роки, плодоносять щорічно, розмножуються насінням і вегетативними органами.

• ефемери – рослини з дуже коротким періодом розвитку (1,5-2 місяці), які упродовж вегетаційного періоду здатні давати кілька поколінь. В Україні найпоширеніші зірочник середній, тонконіг однорічний і люцерна маленька;

• ярі – рослини, цикл розвитку яких починається весною і завершується у цьому ж році. Осінні сходи бур’янів цієї групи не здатні перезимовувати і гинуть навіть під час перших осінніх приморозків.

• озимі – рослини, які здатні утворити насіння після проходження зимового періоду, зимуючи у фазі розетки. Засмічують переважно посіви озимих культур, багаторічних трав. Життєвий цикл розвитку співпадає з циклом розвитку озимих культур. Переважаючими бур’янами цієї групи є стоколос житній, стоколос польовий, мітлиця звичайна;

• зимуючі – рослини, для яких умови перезимівлі не обов’язкові і життєвий цикл розвитку може відбуватися по типу ярих або озимих, залежно від періоду проростання. До цієї групи належать: волошка синя, грицики звичайні, талабан польовий, ромашка непахуча, злинка канадська та ін..;

• дворічні – для повного життєвого циклу потребують два роки. У перший рік накопичують в коренях поживних речовин, а на другий рік формують стебло з квітками і насінням. Домінуючими представниками є: буркун білий, буркун жовтий, будяк пониклий, синяк звичайний, липучка відстовбурчена, блекота чорна та ін.;