4.1 Програмне забезпечення іус

Підрозділ програмне забезпечення необхідно виконувати у відповідності з вимогами стандарту РД 50-34.698-90 (Розділ6. Вимоги до змісту документів з рішеннями з програмного забезпечення).

Під програмним забезпеченням (ПЗ) інформаційних систем розуміється сукупність різних за функціями, взаємозалежних програмних і документальних засобів, що забезпечують створення та експлуатацію систем обробки даних.

Опис програмного забезпечення ІУС складається з наступних розділів: вступної частини; структури програмного забезпечення; методів і засобів розробки програмного забезпечення; опису операційної системи; математичного опису процесу (об'єкту); алгоритму рішення задачі (комплексу задач); результатів рішення.

Вступна частина повинна розкривати основні відомості про використане програмне забезпечення. Visual Prolog, BCB, LISP BJB – мови та середовища, призначені для програмування додатків, що використовують засоби і методи ШІ, мають дружній інтерфейс. Крім того, забезпечують певну інтелектуальність на основі пропонованої семантики мови логічних програм.

Підрозділ повинен включати наступні підпункти: структура програмного забезпечення; системне програмне забезпечення; прикладне програмне забезпечення; програмна документація.

У підпункті “Структура програмного забезпечення” потрібно представити структуру ПЗ у вигляді однієї або кількох схем, першою з яких є укрупнена схема ПЗ в цілому.

Так структура програмного забезпечення інформаційної системи повинна містити:

базове або системне програмне забезпечення, що дозволяє організувати процес обробки інформації в комп’ютері і забезпечує робоче середовище для прикладних програм;

прикладне або спеціалізоване програмне забезпечення, що призначене для розробки і виконання конкретних завдань (додатків) користувача;

програмна документація, що описує основні можливості програмних засобів, режими, порядок їх використання.

У підпункті “Системне програмне забезпечення” потрібно описати комплекс програм, що забезпечують роботу комп’ютера та комп’ютерних мереж. У даному параграфі необхідно обґрунтувати рішення щодо вибору потрібного програмного забезпечення. До складу системного ПЗ входять:

операційні системи;

засоби розробки (CASE-засоби, мови програмування , СКБД);

сервісні програми (оболонки, утиліти, антивірусні засоби);

програми технічного обслуговування (тестові програми, програми контролю);

програмне забезпечення захисту інформації;

програми машинної графіки;

програми обробки мовних сигналів;

інструментальне ПЗ (транслятори мов програмування, компілятори, інтерпретатори, асемблери).

У підпункті “Прикладне програмне забезпечення” потрібно описати сукупність програм, які потрібно розробити для створення та функціонування конкретної інформаційної системи. Прикладні програмні засоби поділяються: ПЗ загального призначення, методо-орієнтоване ПЗ, проблемно-орієнтоване ПЗ, ПЗ для роботи глобальних мереж, ПЗ для організації (адміністрування) обчислювального процесу.

У підпункті “Програмна документація” описують основні можливості програмних засобів, режими, порядок їхнього використання, а також вимоги до інформаційного й технічного забезпечення потрібного для користувачів.

До складу програмної документації входять:

формуляр, де описуються основні характеристики програми, її комплектність, відомості про експлуатацію;

відомості про призначення програми, області її використання для розв’язання завдань;

обмеження на застосування мінімальної конфігурації технічних засобів;

керівництво системного програміста, де надаються відомості для перевірки, забезпечення функціонування й налаштування програми відповідно до умов конкретного застосування;

опис контрольного прикладу;

тексти програми.