2. Вступ

Польова практика з ґрунтознавства на другому курсу ФАГу ставить перед студентами досить оригінальні, притому цілком конкретні задачі, окреслені запитами та потребами крупномасштабного, а то й детального обстеження земель, інакше грунтової зйомки. Ці задачі гранично актуалізуються в умовах проведення земельної реформи в Україні, як, загалом, і в інших суверенних державах, які утворилися на теренах бувшого Радянського Союзу. Ґрунтознавець є повноправним і обов’язковим учасником всіх проектних розробок, які стосуються організації та упорядкування території нових землевласників, народжених реформацією земельних відносин. Орієнтація сільськогосподарського виробництва на багатоукладне господарювання при різних формах власності на землю змушує ґрунтознавців постійно оновлювати та поповнювати свій фаховий арсенал сучасними методами дослідження грунтово-ценотичного покриву, збагачувати його новітньою геоінформацією про зональні та азональні закономірності грунтотворення, діагностичні ознаки та агрогенетичні властивості грунтів, а також сучасні агроекологічні прийоми підвищення їх родючості, охорони від деградації та забруднення.

На превеликий жаль слід констатувати той факт, що на сучасному етапі земельної реформи продовольча, соціальна та аграрна проблематика не лише не просунулись вперед, а, навпаки, її вирішення загальмувалось, гранично загостривши при цьому економічну кризу в молодій державі. Особливо гострим стає дефіцит по-селянському мудрих, кваліфікованих рекомендацій з раціонального природо-(земле)-користування. Досвід реформування земельних відносин в Україні разом з усією попередньою практикою господарювання засвідчує очевидний факт ігнорування блоку грунтово-екологічної геоінформації при розробці та реалізації програм, моделей та стратегій раціонального використання земельних ресурсів як головного національного багатства народу, про що чітко записано в ст. 14 Конституції України: “Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави”. В дійсності в акті на право володіння землею проставляються лише дані про довжину та ширину ділянки. При цьому навіть без румбів. В той же час цей надзвичайної ваги державний документ міг бути куди вагомішим, якби до нього додався земельний паспорт, у складанні якого могли б приймати участь студенти-практиканти факультету агрохімії та ґрунтознавства. Такий підхід був би дуже корисним як для об’єкта, так і для суб’єкта землекористування – “оновлення землі” (Т.Шевченко), “окультурювання грунту” (О.Грінченко) відбувалось би паралельно з оформленням нового стилю мислення у студентів-ґрунтознавців і в селян-господарників. Земельний паспорт, на наш погляд міг би вміщувати такі параметри конкретної території, яка виділяється власникам:

1. Карти грунтів різного масштабу на аерокосмічній основі (1:10 000 для територій більше 100 га і 1:1 000 або 1:2 000 при менших площах);

2. Ґрунтовий нарис з агрогенетичною характеристикою грунтів (вид грунту, вміст гумусу, доступних NPK, мікроелементів, важких металів, дані про рН, а при необхідності – про засоленість, солонцюватість, оглеєність, еродованість тощо);

3. Набір агрономічних, меліоративних та екологічних картограм до грунтової карти;

4. Екологічний паспорт земельної ділянки власника.

У зв’язку з викладеними міркуваннями перед ґрунтознавцями постають вельми відповідальні завдання по інвентаризації та виявленню закономірностей територіального розповсюдження грунтів, оцінці рівня їхньої родючості, еколого-економічній оцінці земель з метою створення сучасних моделей раціонального використання найродючіших грунтів в Європі, а можливо і в світі. Саме ці задачі постійно знаходились в сфері нашої пильної уваги при проходженні практики з грунтової зйомки.

Задачі навчальної практики^*, які постають перед другокурсниками ФАГу влітку 2009 р. в умовах конкретного господарства (в даному випадку ним був учгосп Харківського НАУ “Комуніст”), зводились до застосування та поглиблення отриманих нами теоретичних знань з генезису та географії, (картографії) грунтів і їхнього сільськогосподарського використання. Поряд з цим перед нами постали також і нові задачі по набуттю практичних навичок у складанні та оформленні груново-картографічних матеріалів (ґрунтових планів, картограм агровиробничого групування грунтів, захисту грунтів від ерозії та дефляції, меліорації, бонітування, покращення природних кормових угідь, хімізації полів, раціонального використання земель тощо).

Головною задачею польової практики, яку було поставлено перед нами, було оволодіння методикою крупномасштабного, в нашому випадку і детального обстеження земель з обов'язковим комплексним вивченням особливостей фізико-географічної обстановки (ландшафту) та опануванням практичними навикам в цій роботі.

Поставлені нами задачі на першому етапі реалізувались шляхом підготовки картографічної основи, на яку ми потім наносили спеціальне грунтове навантаження, основним при цьому був план внутрішньогосподарського землекористування, який ми доповнили топопланом з горизонталями та матеріалами аеро- та космічної фотозйомки. Ми працювали з цими картами в натурі, закріплюючи вміння орієнтуватися в ландшафтній обстановці, здійснювати прив'язку закладання розрізів, напівям, прикопок. Разом з удосконаленням отриманих нами раніше навичок дослідження порід, природних вод, рослин, відбору монолітів грунту, ми оволоділи методикою оконтурювання ґрунтових виділів, методикою та технікою оформлення та складання ґрунтових планів, а також картограм агрономічного та екологічного спрямування. З метою діагностики тих сторін грунтотворення, які є віддзеркаленням ландшафту (В.В.Докучаєв) ми особливо ретельно відслідковували закономірні взаємозв'язки, які існують між такими головними грунтотворниками, як порода, рельєф, гідрофактор, біота та антропогенна діяльність.

При вивченні рельєфу головна увага зверталась на закономірності розповсюдження грунтово-ценотичного покриву в межах долинних ландшафтів в межах басейну Сів.Дінця (долина р.Уди та врізана в неї долина р.Роганка) алювіальні грунти та лучні фітоценози річкової заплави, чорноземні грунти лесовостепових терас, схилові грунти яружно-балочних систем). У зв'язку з рельєфом вивчають материнські породи та їх вплив на грунотворення в умовах конкретного господарства в цілому.

Геологічна будова обстежуваної території вивчалась в геоморфологічному, геохронологічному та палеопедологічному контексті, а також ув'язувалася з глибиною залягання підґрунтових і підземних вод, їх хімізмом (гідрохімія), що має суттєве значення при діагностиці (та картографуванні) гідроморфних грунтів. Окрім того, виявлялись можливості регулювання водного режиму грунтів, фітоценозів і ландшафту в цілому у зв'язку із запитами землевласників, землекористувачів і АПК.

Фітоценотичний покрив обстежувався нами особливо ретельно з огляду на провідну (екосистемну) роль біоти як фактора грунотворення, а також його не менш значну фітоіндикаційну роль і таку ж велику роль господарських агроценозів при вирішенні екологічної проблематики, в тому числі і проблеми окультурювання грунтів , підвищення їх родючості. При цьому ми уважно з позиції запитів сьогодення аналізували можливості корекції пропорцій між основними сільськогосподарськими угіддями в сторону зменшення орних площ (перш за все на еродованих грунтах) і розширення площ луків, садів, створення дендропаркових масивів, заказників, заповідників, зон відпочинку, ландшафтних пам'яток природи тощо.

Комплексне обстеження грунтів разом з ретельним вивченням їхнього ландшафтного оточення (фізико-географічних умов) звело до мінімуму ті ускладнення, які виникли у нас при оконтурюванні в полі ґрунтових виділів та їх нанесення на чистові екземпляри плану грунтів учгоспу.

Однією з першочергових задач, яка постала при картографуванні грунтів учгоспу, вірніше при коригуванні раніше складених картографічних матеріалів, була агровиробнича характеристика грунтів. Ця задача вирішувалася нами з обов'язковим урахуванням результатів власного польового обстеження та використанням аналітичних даних по різних типах грунтів, опублікованих в літературі. Перш за все ми збирали інформацію про урожайність та якість основних, продовольчих, технічних, кормових, плодовоягідних та інших культур; отримуючи таким чином відомості про родючість різних грунтів в окремих полях сівозмін учгоспу, фіксуючи попутно дані про ефективність добрив і агротехнологічних прийомів, а також про ефективність використання земельних угідь в нашому учгоспі у порівнянні зі світовими стандартами тощо. Зібрану нами геоінформацію ми спробували опрацювати на ЕОМ, що однозначно сприяло кращому усвідомленню виконаної нами під час польової практики роботи та її спрямуванню на пошук нових, перш за все біосфероцентричних моделей землекористування.

Окремою дуже важливою задачею, яка стояла перед нами, було детальне вивчення впливу деградаційних процесів на сучасний ґрунтовий покрив учгоспу – ерозії, дефляції, вторинного гідрогалогенезу (підтоплення, заболочування, засолення, осолонцювання), зсувів, засмічення, забруднення, техногенного знищення тощо. При цьому ми ставили за мету створення екологізованих моделей цілеспрямованого регулювання грунотворного процесу для підвищення родючості цих грунтів і урожайності вирощуваних культур. Керівним моментом тут ми вважали ідею В.І.Вернадського про ноосферне майбуття біосфери, теорію окультурювання грунтів О.М.Грінченка та інші перспективні роботи в цій галузі.

Отримані нами під час польової практики результати обстеження грунтів і зібрану агротехнологічну, екологічну, економічну та іншу інформацію про грунти ми поклали в основу наших розробок (рекомендацій раціонального та ефективного використання земель в сучасних умовах господарювання, підвищення родючості грунтів, їх агрохімічного окультурювання, а також прогнозування напрямку природно-антропогенної еволюції ландшафтів і їх грунтово-ценотичних компонентів).