1.2. Природно-ресурсний потенціал

Донецька область – найбільша індустріальна область України з переважанням важкої промисловості та сільського господарства приміської спеціалізації.

Область має великі запаси цінних корисних копалин, що сприяє розвитку його господарства, зокрема ресурсомістких галузей важкої промисловості, яка є провідною галуззю економіки. Перше місце належить паливній індустрії. Галузями спеціалізації є машинобудування і металообробка, чорна металургія, легка, хімічна і нафтохімічна галузі.

Тут є сприятливі природні передумови для розвитку сільського господарства, яке у приміських районах спеціалізується на вирощуванні овочів, фруктів, ягід, молочному тваринництві. Із зернових культур головною культурою є пшениця, культивуються соняшник, кормові, баштанні та інші сільськогосподарські культури. Широко використовується зрошувальна меліорація, яка в посушливі роки забезпечує стабільні врожаї.

Область посідає перше місце за кількістю населення. Тут воно багатонаціональне, найчисленнішою групою є українці. Друге місце займають росіяни. Частка міського населення області є найвищою в країні. В області добре розвинений транспорт, передусім залізничний. Тут розміщена розгалужена мережа автомагістралей, великі транспортні вузли, найбільший з яких – Донецький транспортний вузол.

Донецька область є індустріальним серцем України. Її частка у виробництві промислової продукції становить майже 53 %. На неї припадає майже 90 % видобутку кам’яного вугілля в країні, переважна частина видобутку залізної руди й 120 % марганцевої руди, майже вся виплавка сталі, переважна більшість виплавки чавуну й виготовлення прокату. Область дає значну частину металомісткого устаткування, в першу чергу металургійного і гірничошахтного. Тут виробляються локомотиви, автомобілі, верстати. Важка промисловість визначає профіль області. Легка, харчова промисловість, сільське господарство перебувають у «затінку», але вони дають значний внесок в економіку країни.

Область посідає перше місце в країні за виробництвом трикотажу (34 %), взуття (28 %), зерна (22 %), соняшнику (44 %), овочів (25 %). Отже, область представлена всіма основними галузями виробництва досить вагомо.

Донецька область лідер і за узагальнюючими показниками : за валовим продуктом (41 %) і за основними фондами (понад 31 %). В області є потужна база кваліфікованих кадрів робітників, інженерів, науковців. Вона має густу транспортну мережу. Попри різноманітний характер передумов і факторів формування багатогалузевої структури області, все ж таки слід підкреслити, значну роль у формуванні цієї структури належить природо-ресурсному потенціалу.

Інтегральний природо-ресурсний потенціал цієї області дуже великий: 36 % загального українського показника. В її основі – вугілля, залізні і марганцеві руди, кухонна сіль, ртуть, вогнетривкі глини і флюсові вапняки, цементна сировина. Не менш важливе значення мають агрокліматичні умови – родючі чорноземи, достатня кількість сонячного тепла. Поряд із цим бракує зволоження, водних ресурсів, що вносить певні корективи в спеціалізацію і розміщення виробництва. Не тільки загальноукраїнське, а й світове значення мають поклади вугілля, залізної і марганцевих руд. Основні запаси українського камʼяного вугілля зосереджені в Донбасі. Але вони майже вичерпані. Залізні руди характеризуються великими запасами й високою якістю (вміст заліза в криворізькій руді – 65% ).

Наявність великих запасів коксівного вугілля, залізних і марганцевих руд, вогнетривких глин сприяли розвитку потужної чорної металургії. Донецький металургійний район – один з найбільших в світі. Він виробляє металу значно більше, ніж українська економіка має в ньому потреби.

Вугілля, кухонна сіль – є сировиною для формування хімічної промисловості в регіоні [89].

Таблиця 1.1

Територія і кількість населення Донецької області

(побудовано автором за даними [36])

За таблицею можна побачити, що основною галуззю народного господарства Донецької області є промисловість, а не сільське господарство, оскільки основна частина населення проживає у містах, а отже зайнята у промисловому виробництві [36].

Таблиця 1.2

Чинники економічного розвитку Донецької області

(побудовано автором за даними [36])

Рис 1.4. Компонентна структура ПРП Донецької області

(побудовано автором за даними [89])

За діаграмою можна побачити, що найбільшу частку у структурі природно-ресурсного потенціалу Донецької області займають мінеральні ресурси. На другому місці знаходяться земельні , на третьому – водні та на четвертому природно – рекреаційні ресурси. Останнє місце посідають лісові та фауністичні ресурси [89].

Мінеральні ресурси. У надрах Донецького басейну відомо близько 50 різних видів корисних копалин. Головне багатство цієї місцевості – кам’яне вугілля. У вугленосній формації розвідано до 300 пластів промислового вугілля і до 200 пластів вапняку. Загальні геологічні запаси вугілля, якщо включити пласти потужністю до 0,45 м у пластах робочої потужності до глибини 1800 м, становлять 109 млрд. т., у тому числі коксівного – 16,8 млрд. т. Подальший промисловий розвиток басейну пов’язаний з експлуатацією глибинних горизонтів і виробленням малопотужних пластів. Амвросіївська група родовищ є сировинною базою для формування у регіоні цементної промисловості. Має найбільший в Україні запас гіпсу (Артемівське, Пшеничне, Михайлівське родовища). На території області десятки родовищ будівельних і скляних пісків, а також великі запаси формувальних пісків, що застосовуються у металургійній промисловості та машинобудуванні. Необмеженою є сировина для цегельно-черепичного виробництва. Великі родовища кам’яної солі експлуатуються західніше Краматорська і Слов’янська. Серед них такі як : Артемівське Слов’янське, Карфагенівське родовища та інші. Перспективними є родовища калійних солей біля Слов’янська. Значними є родовища нерудної сировини для розвитку металургії. На території спостерігаються також значні поклади тугоплавких глин і каолінів, а також природного газу. Перспективне значення для економічного розвитку області мають поклади міді та алюмінієвої сировини, поклади залізної руди біля Маріуполя і поліметалевих руд у центральній частині Донбасу. Велике значення мають графіт і азбест.

Водні ресурси. Головна водна артерія Донбасу – р. Сіверський Донець, яка простягається через Донецьку і Луганську області на 370 км. Другою за значенням є р.Кальміус. Її довжина – 216 км. Каналом Сіверський Донець – Донбас ріка сполучена з Доном. Канал відіграє значну роль у водопостачанні території регіону. Річки рівнинного типу, переважно снігового (70 %) і дощового (20 %) живлення. Річки живляться також підземними і шахтними водами. Вода надзвичайно забруднена скидами неочищених промислових вод. Багато річок влітку пересихають і водопостачання більш як на 50% здійснюється за рахунок 80 водосховищ. Дефіцит водопостачання в області становить 5 млрд. м³.

У Донецькій області мала кількість озер, переважно вони невеликі, заплавні. В області закладено 1309 ставків і водойм загальною площею водного дзеркала 10,7 тис. га. Річки, озера, водосховища і ставки використовуються для риборозведення, промислового і комунального водопостачання, зрошування. Підземні води поступають з загальних ресурсів поверхневих, однак їх роль у балансі питного водопостачання Донецької області досить значна.

Перед областю стоїть проблема докорінного поліпшення водопостачання, від розв’язання якої залежить подальший розвиток економіки області.

Рис. 1.5. Забруднення ґрунтів Донецької області

(побудовано автором за даними [80])

Земельні ресурси. Більшу частину території Донбасу займають звичайні середньо гумусні чорноземи. Трапляються лугові, дерново-глейові та алювіальні, солонцюваті та супіщані ґрунти, що відзначаються високою родючістю. Однак ґрунтові багатства використовуються нераціонально. Щорічно шахти видають на-гора 10 млн. т. породи, яку звалюють на родючих землях. Ґрунтам шкодять непродумані меліорація і хімізація. В області дуже поширені ґрунтова ерозія й засолювання.

Проте добра родючість ґрунтів стимулює розвиток агропромислового комплексу [32].

Рис. 1.6. Виробництво окремих видів рослинної продукції

(побудовано автором за даними [32])

Лісові і фауністичні ресурси. У Донецькій області росте 1750 рослин, із них близько 150 видів – культурні. Лісами вкрито 6,6 % території (наприкінці 60-х рр. – 13 %). Природна степова рослинність збереглась лише на непридатних для сільського господарства – на схилах Донецького кряжа, Приазовській височині та у заповідниках. Це ковила, типчак, житняк, пирій, гадючник, шавлія, полин та ін. А у заповіднику «Хомутівський степ» («Донецька Асканія») флора представлена майже 500 видами різних рослин, багато з яких більше ніде не зустрічаються.

На території області ліси представлені трьома видами: байрачними, заплавними, вододільними лісостеповими. Тут ростуть дуб, сосна, липа, ліщина, калина та інші кущі та дерева. На південь від Донецька розкинувся Великоанадольський ліс, насаджений у середині ХІХ ст., який ще називають «зеленою перлиною Донбасу». Тут росте 120 порід дерев. Полезахисні смуги займають80 тис. га.

Тваринний світ Донецької області належить до українського степового. Зоогеографічна фауна її бідна. Є 50 видів ссавців, 287 видів птахів, 42 види риб, 10 видів плазунів. Серед найбільш поширених є такі: кріт, білка, борсук, вовк, лисиця, козуля європейська, журавель степовий, сова болотяна, жайворонок степовий, ящірка піщана та інші.

Рекреаційні ресурси. Рекреаційне господарство сформувалося в басейні Сіверського Дінця, у межах Донецької височини та Приазовської низовини. Розвитку рекреаційного комплексу сприяють лісостепові та степові ландшафти, м’який помірно континентальний клімат, лікувальні грязі та мінеральні джерела. Мінеральні води різних типів (бромні, хлористо-натрієві, столові). До курортних ресурсів належить також морська мулова грязь, що видобувається з дна Таганрозької затоки. М’який клімат і тепле Азовське море використовується для проведення кліматотерапії.

Серед культурно-історичних ресурсів виділяють Святогірський історико-архітектурний заповідник, меморіальний комплекс “Молода гвардія”, а також численні музеї.

Історичне освоєння рекреаційних ресурсів області налічує понад 150 років. Загальна чисельність організованих рекреантів досягає 1 млн. чол. щорічно. Важливими рекреаційними вузлами в Донецькій області є Маріупольський та Слов’янський. Поблизу лісових агломерацій, поряд з штучними водосховищами склалися зони короткочасного відпочинку [30].

Природні та історико-економічні передумови сприяли створенню в областіі територіально-виробничого комплексу класичного типу: тут діють послідовні й паралельні зв’язки між галузями й об’єктами виробництва. Донецька область має такі галузі спеціалізації: теплова енергетика, металургія, машинобудування, хімічна промисловість, будівельний комплекс, харчова промисловість, вирощування зернових і соняшнику, а також овочів. Чітко виділяються «поверхи» в галузевій структурі комплексу. Нижній поверх складає видобувна промисловість, далі йде металургія і енергетика, ще вище – машинобудування та хімічна промисловість (зокрема коксохімія) [32].

Економічне обличчя області сформувала важка індустрія , насамперед гірничодобувна, паливно-енергетична, металургійна галузі, металомістке машинобудування. Разом з тим значний внесок в українську економіку роблять галузі агропромислового комплексу. Складне точне машинобудування призначалося передусім для військово-промислового комплексу.

Паливно-енергетичний комплекс. ПЕК справляє величезний вплив на рівень, структуру й розміщення промисловості, транспорту та інших галузей. Завдяки покладам вугілля й гідроенергетичним ресурсам саме в Донецькій облсті вперше в Україні почали зосереджуватись енергоємні види виробництва, кольорова металургія, органічний синтез та ін. Донецький басейн містить майже всі види кам’яного вугілля – від антрацитів до коксівних. Основні поклади зосереджені в північній частині Донецької області. Балансові запаси кам’яного вугілля Донбасу становлять 49 млрд. т. Основу електроенергетики становлять потужні ТЕС, які працюють на вугіллі, а також на привозному газі і мазуті. Певне значення мають і ГЕС.

Металургійний комплекс. Металургійний комплекс складається з чорної та кольорової металургії. Чорна металургія є провідною галуззю й утворює основу індустріального комплексу Донецької області. Вона є головною галуззю, що зв’язує енергетичний, хімічний, машинобудівний, транспортний комплекси в єдину систему. Територіально-галузевий комплекс чорної металургії поділяється на три групи підприємств: Донецьку, Придніпровську, Приазовську. Донецька орієнтується на вугілля, тут зосереджені найстаріші заводи. Друга група орієнтується на місцеві залізо й марганцеві руди. Велике значення має водопостачання з Дніпра. Третя група зосереджена в Маріуполі. Тут металургія базується як на криворізькій, так і на керченській залізній руді, а вугілля довозиться з Донбасу.

Кольорова металургія працює переважно на привозних рудах (крім виробництва ртуті). Ця галузь використовує потужну енергетичну базу, а також орієнтується на споживача.

Машинобудівний комплекс. Цей комплекс за вартістю валової продукції, за часткою промислово-виробничих фондів і за чисельністю робітників в цій галузі посідає перше місце в структурі економіки Донецької області. Тут виробляють найбільше машин та устаткування серед областей України. Вдале сполучення економічних умов сприяло формуванню складної і багатогалузевої структури машинобудівного комплексу. Основні фактори, що визначають його характерні риси:

• наявність масового виробництва металів;

• забезпечення трудовими ресурсами;

• місткий ринок машин;

• розвинута науково-технічна база машинобудування.

В галузевій структурі машинобудування виділяють такі групи: важке машинобудування, транспортне машинобудування й приладобудування.

Перша група характеризується споживанням великої кількості металу й відносно малою працеємністю, тому зосереджена в великих металургійних центрах, які є найбільшими споживачами продукції. Це такі центри: Донецьк, Луганськ, Кривий Ріг.

Друга група зайнята автомобіле- і локомотивобудуванням. Сировинний чинник є досить важливим для виробництва транспортних засобів, особливо вантажних вагонів, цистерн, локомотивів, тракторів. Тепловози виробляють на двох кооперова­них підприємствах, також тут можливе створення виробництва магістральних електровозів, для збу­ту яких Україна має власний великий ринок. Вагоноремонтні заводи розміщуються у Конотопі і Попасній

Третя група зосереджена в таких містах як Донецьк та Краматорськ. Зокрема, Краматорськ, в якому діють два заводи: Огаро-Краматорськии який виробляє устаткування для металургійної промисловості, Ново-Краматорський Машинобудівний завод, який випускає ковальсько-поесове і металургійне устаткування, прокатні мостові стани безперервної дії, спеціальні великі важкі металорізальні верстати для металургійної промисловості. Крупними виробниками металургійного устаткування є Дебальцево, на машинобудівному заводі якого сконцентровано виробництво устаткування для доменних і сталеплавильних печей, запасні частини для коксохімічного устаткування; Маріуполь, де розташований завод важкого машино-будування, який випускає устаткування для металургійної промисловості.

Виробництво гірничошахтного устаткування для вугільної промисловості концентрується в таких містах Донбасу: Горлівці, де виробляють врубові машини, компресори, насоси, скіпи для підняття із шахт вугілля, вугільні комбайни, породонавантажувачі; Ясинуватій – гірничопрохідне устаткування (комбайни і ле­бідки); Донецьку – бурові установки і потужні підйомні маши­ни; Слов'янську – коксохімічне устаткування; Торезі – породо-навантажувачі, рудникові електровози, машини і вагонетки;

Хімічний комплекс. Хімічний комплекс Донецької області характеризується багатогалузевістю. Основу хімічної промисловості в області становить коксохімія, пов’язана з металургією. Содова промисловість працює на великих покладах кухонної солі (Слов’янськ). Хімія органічного синтезу представлена виробництвом пластмас. Є підприємства гумових виробів, центром їх виробництва є Горлівка [64].

Агропромисловий комплекс. АПК Донецької області характеризується однорідністю територіальної спеціалізації. Це пояснюється тим, що вся територія області розташована практично в одній природній зоні – степовій.

Головні галузі спеціалізації сільського господарства: вирощування зерна, соняшнику, м’ясомолочне скотарство, свинарство, птахівництво, вирощування конопель, цукрового буряка. Через існування тут міських агломерацій розвинулось господарство приміського типу: м’ясо-молочне скотарство, свинарство, виробництво овочів і плодів.

Харчова промисловість області представлена масложировою, олійною, молочною,борошномельною, соляною промисловістю.

Легка промисловість. В області врівноважена структура зайнятості трудових ресурсів. Галузі важкої промисловості, які домінують, використовують чоловічі робочі руки, а легка промисловість дає змогу реалізувати жіночу працю. Підприємства зосереджені переважно в Донбасі. Текстильна, трикотажна та взуттєва промисловість переважає в Макіївці та Донецьку.

Транспортний комплекс. Транспортний комплекс є важливою галуззю спеціалізації області. За обсягом перевезень Донецька область займає перше місце в Україні. Автомобільний транспорт найважливіший, є водні шляхи сполучення. Важливу роль має трубопровідний транспорт, який забезпечує область нафтою, газом, що надходять переважно з-за кордону. На цій сировині працює хімічна промисловість Донбасу і Придніпров’я [31].

Нафта

Газ

Верстати

Руди кольорових металів

Будівельні матеріали

Металургійне устаткування

Ввіз

Донецька область

Вивіз

Чорні метали

Сталь

Кольорові метали

Прокат

Рис. 1.7. Економічні зв’язки Донецької області з іншими областями України

(побудовано автором за данними [36])

Отже, оцінку природно-ресурсного потенціалу визначає кількісна та якісна характеристика природних ресурсів та умов, що є факторами економіки регіону та відображає суспільну цінність природних благ. Оцінка природно-ресурсного потенціалу – це одна з найважливіших складових оцінювання потенціалу регіону.

Специфічні риси сучасного виробничого потенціалу Донецького економічного району визначаються особливостями його природно-ресурсного потенціалу та виробничою спеціалізацією господарства регіону.

Донецький регіон – один з найважливіших регіонів в Україні. Завдяки розвиненому господарству і багатим природним ресурсам, Донецький регіон є базисом для розвитку української економіки. Також регіон є одним з найважливіших ланок ланцюга комплексного розвитку регіонів України. Проте економіка Донецького регіону стикається з деякими проблемами як, наприклад, галузеві диспропорції і проблеми екології.

Але слід також зауважити, що Донецький регіон володіє величезною кількістю перспектив і можливостей для подальшого розвитку ресурсів регіону та держави.