2.3.2 Солонцевий процес грунтотворення

К.К. Гедройц першим у грунтознавстві обгрунтував концепцію розвитку галогенних грунтів. За Гедройцем, їх розвиток починається зі стадії засолення нейтральними солями. Засолені грунти розвиваються при наявності легкорозчинних солей в концентраціях, які токсично діють на рослини.

Засолені грунти розвиваються у таких випадках: а) при близькому заляганні підгрунтових мінералізованих вод; б) при засоленні материнських порід; в) при випаданні солей з атмосфери (теорія імпульверизації солей, за Г.М. Висоцьким і М.О. Дімо); г) при біологічному засоленні (В.Р. Вільямс).

Хлориди, сульфати утворюються також при виверженні вулканів (пари містять хлор, сірку). Солі перерозподіляються на поверхні Землі делювіальними та підгрунтовими водами, вітром. Вітер переносить від 2 до 20 т солей на 1 км² (Кларк).

Розчинені у воді солі перерозподіляються на поверхні суші. За даними В.А. Ковди, кожного року в океан із суші надходить близько 2735 млн т солей; біля 1 млрд т солей одержують замкнені (безстічні) регіони материків.

Інтенсивність накопичення солей в грунті залежить від клімату - кількості опадів, величини випаровування, властивостей грунту, порід (фільтрація тощо).

В умовах вологого (гумідного) клімату, при промивному типі водного режиму (тайга, вологі тропіки та субтропіки тощо) легкорозчинні солі, як правило, не накопичуються в грунтах. При посушливому кліматі, особливо в напівпустелях і пустелях, де випаровування вологи перевищує кількість опадів, створюються ідеальні умови для нагромадження легкорозчинних солей в грунті, в підгрунтових водах і материнських породах. Тому засолені грунти розповсюджені в основному в умовах сухого (аридного) клімату. Якісний склад солей також залежить, за В.А. Ковдою, від типу клімату. В напівпустелі та пустелі накопичуються хлориди і сульфати натрію, гіпсу, дуже рідко - сода, а ще рідше - нітрати. В Лісостепу та Степу при слабкій мінералізації підгрунтових вод і такому же слабкому засоленні грунтів переважають карбонати та бікарбонати натрію (Na₂CO₃, NaHCO₃); зустрічаються сульфати та хлориди. Зональний тип засолення тут содово-сульфатний і хлоридно-сульфатний. Сода накопичується в грунтах тому, що має меншу розчинність у воді. Розчинність солей у воді зростає: Na2CO3? NaHCO₃Na₂SO₄NaCl.

В межах території України виділяються такі провінції соленагромадження (В.А. Ковда): сульфатно-содова - Придніпровська низина; сульфатно-хлоридна - Причорноморська западина.

Накопичення солей в грунтах в одній і тій же природній зоні обумовлено рельєфом і дренажністю території. В замкнених депресіях місцевості солі накопичуються (зона акумуляції солей) при делювіальному стоку вод, а також при близькому заляганні підгрунтових засолених вод.

Основні території України виступають як зони елювіювання та транзиту солей, а Придніпровська та Причорноморська западини - як зона акумуляції солей.

На заплавах, низьких лесових терасах річок також розповсюджені засолені грунти. Тут виклинюються підземні води різного віку (неогенові, палеогенові, рідко-мезозойські, галеозойські).

На території господарства розповсюджені - лучно-болотні слабосолонцюваті солончакові ґрунти на делювії, представники солонцевого процесу грунтотворення.

Hd - 0-2 см - дернина

Hiks/gl3 - 26 см - гумусований, слабопептизований, засолений, карбонатний, темно - сірий, вологий, легкосуглинковий, комкуватоглибистий, злитий, в сухому стані тріснутий, в нижній частині глеюватий

HPigIks - 27 - 56 см, перехідний, нерівномірний і слабше гумусова ний попереднього, слабкопептизований, карбонатний, засолений, темно-сіро-сизий, легкосуглинковий, оглеєний в виді ржаво-бурих вкраплень, комкуватий, вязкий, липкий, перехід ясний.