1. Стійкість та мінливість агроекосистем.

Стійкість агроекосистем – це стійкість агрофітоценозу,яка залежить від посіву с/г культури, здатності агрофітоценозу протистояти зовнішніх і внутрішніх несприятливих умов розвитку.

Під стійкістю розуміють:

- зберігання своєї структури;

- особливості функціонування агроекос-ми за змін абіотичних факторів та антропогенного навантаження.

Стійкість оцінюється за якостями,насамперед, грунту, води, виду рослинництва, розподілу речовин елементів живлення і шкодочинних організмів до яких належать шкідники. Стійкість агроландашафту завжди нижча від природного і вимагає постійного догляду. Зміна будь-якого чинника чи антропог. чи абіот. завжди приводить до зміни і функціонування агроекосистеми. У разі збільшення критичного рівня,розвиток і функ-ня агроекосис. різко змін.

Вчений еколог Одум (1986р) виділив 2 види стійкості агроекосис-м:

- резистентна (здатн екосис чинити опір різним змінам)

- пружна (здатн відновлення струк-ри,після її порушення).

Типи стійкості агроекосистем:

Мінливість – власт орг.-в набувати нових ознак або втрачати попередні під впливом різних чинників. Толерантність – здатн орг.-в витримувати відхилення різних чинників середовища від оптимального,які хар-ся конкретним діапазоном і які можуть існувати у певних межах (ділянка може бути гранично min, max, оптимальною). Цю стійкість можна ще назвати - Екологічною валентністю – здатн орг.-в існувати в різних умовах н/с.