2.3. Організація території та розрахунок загальної площі розсадника

Після характеристики вибраної під розсадник ділянки і обчислення площі продукційної частини слід розробити проект організації території розсад­ника. Організація території - це доцільний розподіл території на окремі части­ни, які мають різне господарське призначення, для найбільш ефективного викорис­тання відведеної під розсадник площі. Вона зображається на плані розсадника і обґрунтовується у по­яснювальній записці. Спочатку складається робочий план на масштабно-координатному папері одночасно з розрахунком частин розсадника. Форма роз­садника краще прямокутна чи квадратна, з прямими сторонами. На робочому плані в масштабі 1:5000 спочатку розміщуються виробничі частини в такому порядку: посівне відділення, плодова школа, деревна школа. Потім відводиться площа під маточну плантацію, а залишок площі призначається для допоміжної (службової) частини. До проду­кційної частини постійного розсадника належать посівне, шкільне та маточ­не відділення. Допоміжна частина призначена для обслуговування продукційної частини, виконання захисних та організаційно-господарських функцій.

Продукційна частина з її відділеннями розміщується з врахуванням родю­чості ґрунтів, рельєфу, глибини залягання ґрунтових вод, наявності джерел во­допостачання і зрошення.

Під посівне відділення відводяться рівні ділянки з найбільш родючими легкими ґрунтами, захищені від суховійних і хуртовинних вітрів. У зрошуваних умовах посівне відділення бажано розмістити поблизу во­дойми. Шкільне відділення і плантації розміщуються на ділянках з глибокими ґрунтами, а саджанці чагарникових порід можна вирощувати на менш родючих ґрунтах. Маточні плантації верб і тополь розміщують на понижених, вологих ділянках з родючими і відносно родючими ґрунтами, в типах лісорослинних умов С₃, С₄, Д₃, Д_4. Для маточних насаджень, компостників, дендрарію та інших відділень, які не входять у сівозміну, відводять периферійні, у тому числі неправильної форми ділянки. Прикопну ділянку розміщують на підвищеному місці, садибу розсадника - за межами виробничих відділків, компостну ділянку - на певній віддалі від господарського відділення.

Кожне виробниче відділення, крім маточної плантації, ділиться на рівні частини згідно з кількістю полів прийнятої сівозміни, а поля крупних розсадни­ків - на квартали. Співвідношення сторін полів у посівному і шкільному відді­леннях повинно бути у межах 1:2 - 1:4: у крупних розсадниках це співвідношення складає (300-500) * (40-120), в середніх - не менше 50*20 м, в дрібних - (20-40м) * (20-40 м). Якщо породи посівного відділення потребують затінення, довгі сторони повинні роз­ташовуватися з заходу на схід. У районах вітрової ерозії довгі сторони полів розташовують перпендикулярно переважаючому напрямку вітрів або з відхи­ленням до 30%.

Допоміжна частина розсадника включає ділянку для прикопування садивного матеріалу з компостником (0,3 га), дорожну мережу, водоймище, го­сподарську ділянку з будівлями житлового і виробничого секторів площею 0,5 - 1,0 га (контора, насіннєсховище, гараж, намет для інвентаря і знарядь, склади, житлові будинки та ін. - всього 1,5 - 3,0 % площі виробничої частини). В допоміжну частину включаються також захисні лісосмуги, живопліт, дендрологічна, дослідна, резервна ділянки (остання 1-3% площі виробничої частини). Господарська ділянка розміщується, як пра­вило, біля головного в'їзду, дорожна мережа - по межах відділень і полів і вздовж окружної межі. Магістральні і окружні дороги, які проходять короткими сторонами полів, мають ширину 6 -10 м. Окружні дороги, які проходять уздовж довгих сторін полів, а також міжпольові дороги проектуються шириною 4 – 5м. Якщо ширина полів більше 50 м, на них передбачають внутрішньопольові пішохідні доріжки шириною 1 м. Якщо ширина полів до 40 м, кожна міжпольова дорога обслуговує два попарно зближених поля. У невеликих лісових розсадниках прокладають тільки пішохідні доріжки шириною 1-2 м або поперечні дороги для розвороту агрегатів шириною 6 м.

Лісові смуги в малих, середніх і великих розсадниках закладаються по периметру роз­садника із зовнішньої сторони окружної дороги. У базових розсадниках лісо­смуги передбачаються і в межах виробничих відділень згідно з прийнятими в лісомеліорації правилами і нормативами. Породи в лісосмугах швидкорослі, тип змішування деревнотіньовий, кількість рядів 3 -5 шт. Відстань між рядами мож­на прийняти 2,5 м, ширину закрайок 1,5 м. Живопліт (жива огорожа) із двох рядів колючих чагарників закладається із зовнішньої сторони лісосмуги, на відстані 1,5 м від крайнього ряду. Відстань між рядами 0,5 -1,0 м, в ряду - 0,3 -0,4 м. За живоплітом передбачається смуга відводу під окружну канаву (шириною близько 3 м). В цілому пло­ща допоміжної частини розсадника не повинна перевищувати 20 -25% загаль­ної його площі.

Після виготовлення робочого плану продукційної та допоміжної частин визначаються розміри допоміжних частин і згідно них обчислюються їх площі за формою табл. 2.4. Усі площі складаються, визначається загальна площа, після чого всі види угідь наносяться на план організації території розсадника, який в остаточному варіа­нті виконується тушшю на ватманському папері, в кольорах,з відповідними підписами і експлікацією (додаток 5), в масштабі 1:5000.

У пояснювальній записці наводяться пояснення до прийнятого розмі­щення виробничих і допоміжних відділів розсадника, виходячи з рельєфу, ґрун­тових, господарських умов тощо, указується призначення допоміжних частин, обґрунтовується ширина і розміщення лісосмуг і живоплоту, перелік порід для живоплоту з розміщенням сіянців чи саджанців і прийомами догляду і форму­вання. Наводиться розміщення окружної канави зі схемою профілю і розміра­ми. Відносно водопостачання розсадника указується джерело питної води і во­ди для зрошення. При необхідності зрошення коротко описується спосіб зрошення з наведенням даних про поливну техніку, технологію, зрошувальну мережу.