logo
Мет

3.1. Сівозміни та їх обгрунтування

Для попередження погіршення структури і зниження родючості грунту, а значить і зменшення виходу стандартного садивного матеріалу, впроваджуються сівозміни - науково обгрунтоване чергування вирощуваних порід і парів на полях і в часі, яке супроводжується відповідною системою агротехнічних заходів. Сівозміни у посівному і шкільному відділеннях підбираються відповідно до природних умов і конкретного стану грунтів (додаток 8). Найчастіше в Поліссі і Лісостепу застосовують найбільш просту схему сівозміни: перше поле - пар чистий чи за­йнятий; друге поле-сіянці першого року вирощування; третє поле - сіянці дру­гого і першого року вирощування. Якщо планується вирощування трирічних сіянців, в сівозміну добавляють четверте поле. В умовах Полісся і північних районів Лісостепу на бідних підзолистих, дерново-підзолистих і опідзолених грунтах різного механічного складу застосовується як попередник пар сидера­льний з люпину однорічного чи багаторічного, а в Лісостепу і Степу - пар чистий угноєний, а в умовах достатнього зволоження (у Степу при зрошенні) - пар си­деральний чи зайнятий з зернобобовими.

Господарські вимоги до сівозмін відображають ті їхні властивості, які забезпечують створення сприятливих умов для вирощування високоякісного садивного матеріалу. Потрібно врахувати, що коефіцієнт використання земель­ної площі підвищується завдяки поєднанню в одній сівозміні порід з різними термінами вирощування (1-2-річні сіянці, 3-4-річні саджанці).

Пари можуть застосовуватися чисті, сидеральні чи зайняті, тому указу­ються культури і трави для них (люпин, фацелія, горох, кормові боби та ін.). Якщо площа під розсадник освоюється вперше, деякі поля сівозмін залишають­ся вільними від 2-3-річних сіянців чи саджанців і тимчасово використовуються під пари і сільськогосподарські культури. Це відображається в перехідних сівозмінах (додаток 9), які повинні забезпечувати перехід до прийнятих сівозмін у макси­мально короткі строки. У них враховується категорія відведеної під розсадник площі, її зволоженість і стан, а в прийнятих сівозмінах - планові завдання та господарські ви­моги.

Наприклад, сіянці в умовах Лісостепу вирощуються на темно-сірому легкосуглинковому грунті, трипільній сівозміні з таким чергу­ванням полів: перше поле - зернобобові; друге поле - сіянці першого року вирощування; третє поле - сіянці другого та першого року вирощування. Посівне відділення розміщується на свіжому розкорчованому зрубі, тому прийнята сівозміна можлива тільки на третій рік (додаток 9). Так, в перший рік на всіх трьох полях тимчасово вирощуються сільськогосподарські культури, у тому числі зернобобові; на другий рік у третьому полі уже вирощуються однорічні сіянці (після зернобобових), а до прийнятої сівозміни поля приводяться лише на третій рік після початку освоєння, що і відображається у перехідній таблиці додатку 9. Після перехідної склада­ється ротаційна таблиця сівозміни (додаток 10).

У деревній і плодовій школах у сівозміни входять поля з рослинами певного віку, поля чистого, зайнятого або сидерального парів в умовах малородючих грунтів або тільки чистого пару в посушливих умовах. Аналогічно посівному відділенню для шкільних відділень на­водяться перехідні таблиці до прийнятих сівозміни і ротаційні таблиці прийня­тих сівозмін з обгрунтуванням у пояснювальній записці.