Суб'єкти аграрних відносин

Рис. 9.3. Суб'єкти аграрних відносин

Взаємодія суб'єктів аграрних відносин є основою економіч­них відносин у цьому секторі. Ці суб'єкти вступають в економіч­ні відносини не лише між собою, а й з представниками інших галузей і суспільством в цілому. Отже, аграрні відносини є скла­довою загальної системи економічних відносин суспільства.

Характер і особливості аграрних відносин визначаються на­самперед формою власності на землю як основний засіб вироб­ництва. У сучасних умовах власність на землю в різних країнах має такі форми (рис. 9.4).

Рис. 9. 4. Форми власності на землю

Наявність різних форм власності на землю і землекористу­вання є основою багатоукладності сільського господарства. Сві­това практика показує, що в аграрному секторі ефективно фун­кціонують різноманітні за розмірами і формами власності види підприємств — дрібні, середні й великі, засновані на повній власності на землю, частковій власності й оренді; сімейні фер­ми, сільськогосподарські кооперативи і корпорації. Усі вони мають однакові права у відносинах з державою, іншими аграр-

ними і несільськогосподарськими підприємствами та органі­заціями.

В Україні в результаті проведення поетапної земельної рефор­ми відбулися докорінні, незворотні перетворення земельних відносин. Одним з найважливіших є подолання монополії держав­ної власності на землю і введення інституту приватної власності. Згідно з новим Земельним кодексом, прийнятим у жовтні 2001 р. парламентом України, суб'єктами права власності на землю є:

- громадяни та юридичні особи — на землі приватної влас­ності;

• органи місцевого самоврядування — на землі комуналь­ ної власності;

• державні органи — на землі державної власності.

Іноземні громадяни і юридичні особи, а також особи без гро­мадянства можуть стати власниками лише земель несільсько-господарського призначення, на яких розташовані об'єкти не­рухомості, які належать їм на правах приватної власності.

Реформування земельних відносин призвело до суттєвих со­ціально-економічних змін на селі — створення нових різнотип­них суб'єктів господарювання у сільському господарстві та еко­номічного підґрунтя для активізації їх діяльності (табл. 12.1).

Таблиця9.1. Кількість сільськогосподарських підприємств в Україні за організаційно-правовими формами господарювання у 2004р.

Сучасний земельний фонд України становить 60,4 млн га. Значна частка земельної площі (69,3 %, або 41,8 млн га) — це сільськогосподарські угіддя, у структурі яких 78 % (32,5 млн га) припадає на ріллю. Земельні ресурси України характеризують­ся високими біопродуктивними властивостями. За допомогою досліджень ґрунтового шару встановлено, що середній вміст гу­мусу в ріллі становив 3,2 % (124,8 т на 1 га). За оцінками вче­них, при оптимальній структурі землекористування, відповід­ному рівні землеробства держава здатна прогодувати 300— 320 млн осіб.

Тому на сучасному етапі аграрних перетворень основним зав­данням державної політики є подолання деяких негативних про­цесів в аграрному секторі економіки і підвищення ефективності функціонування усіх суб'єктів господарювання на основі суттє­вого поліпшення їх наукового, фінансового та матеріально-тех­нічного" забезпечення.