§ 5. Державна політика регулювання і підтримки сільськогосподарського виробництва
Досвід розвинутих країн, система агробізнесу яких тривалий час формувалася під впливом держави, переконливо засвідчує, що в умовах ринкової економіки життєдіяльність сільськогосподарських підприємств, ефективність аграрного виробництва і відносна стабільність соціальної сфери в сільській місцевості значно зумовлені державним регулюванням.
Головними завданнями державного регулювання в країнах з розвинутою ринковою економікою в аграрній сфері є:
— підвищення прибутковості сільського господарства і роз ширення експорту основних видів продовольчих товарів;
- попередження перевиробництва окремих видів сільське господарської продукції;
— обмеження монополізму в суміжних із сільським госпс дарством галузях промисловості.
Потребу й особливості державного регулювання агрощ мислового комплексу визначають низка об'єктивних чинникії (рис. 9.15).
Політика держави відносно аграрного сектору не може буті раз і назавжди даною. Для кожної конкретної країни у певниі період її історичного розвитку складається одна з трьох типових ситуацій:
коли існує дефіцит сільськогосподарської продукції;
коли попит на сільськогосподарську продукцію та її пре позиція відносно збалансовані;
коли пропозиція сільськогосподарської продукції переві щує попит на неї.
Зрозуміло, що в усіх цих випадках політика держави щодс аграрного сектору і його агентів не може залишатися однакс вою. Вона залежатиме від рівня економічного й соціального розвитку держави, збалансованості попиту і пропозиції на аграї них ринках (рис.9.16).
Розвинуті країни світу щорічно надають дотації виробника? сільськогосподарської продукції на суму понад 300 млрд дол., них тільки США — більше 100 млрд дол. Дотації сільськогос-
Нестабільність цін і доходів
в агропромисловому виробництві
Конкурентне середовище в сільському господарстві і високий ступінь монополізації в ресурсних і переробних сферах
Необхідність
державного регулювання АПК і його особливості
Низька привабливість інвестування
аграрного виробництва
Різноманітність природно-кліматичних
умов
Потреба екологізації сільського господарства, проведення наукових досліджень
Страхування сільськогосподарської діяльності
Особливості формування соціальної інфраструктури села тощо
Рис. 9.15. Необхідність державного регулювання АПК і його особливості
| Головні важелі державного регулювання АПК | ||||||||
Законо- |
|
|
| ^ |
|
Цінове | |||
Пряма |
| Кре- |
| Оподат- | |||||
| давча |
| державна |
| дитна |
| кування |
| регулю- |
| ДІЯЛЬНІСТЬ і механізм |
| підтримка (субсидії, |
| система |
| І митне регулю- |
| вання |
| санкцій |
| дотації тощо) |
|
|
| вання |
|
|
Рас.9.16. Головні важелі державного регулювання АПК
подарським виробникам у країнах ЄС становлять до 40 % вартості валової продукції сільського господарства.
В Україні рівень відповідної державної фінансової підтримки сільського господарства зростає, але залишається ще недостатнім , що ускладнює конкурентоспроможність вітчизняних товаровиробників на внутрішньому і зовнішньому ринках із зарубіжними.
В умовах подальшого ринкового реформування економіки України державне регулювання і підтримка аграрної сфери мають бути ширшими і різноманітнішими.
Державна підтримка селянських господарств має стати невід'ємною складовою загальнодержавної програми соціально-економічних перетворень і розвитку країни.
- Тема 9. Ринкові відносини в аграрному секторі економіки
- 1. Аграрні відносини, їхній зміст і особливості
- Суб'єкти аграрних відносин
- § 2. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення
- Види земельної ренти
- § 3. Ринок земельних ресурсів. Ціна землі
- § 4. Агропромислова інтеграція й агропромисловий комплекс
- § 5. Державна політика регулювання і підтримки сільськогосподарського виробництва