Види земельної ренти

Рис. 9..5. Види земельної ренти

Диференційна рента

Причини, умови формування, джерела та форми вилучення диференційної ренти наведено на рис. 9.6. Причиною її утво­рення є монополія на землю як об'єкт господарювання, яку здійснюють власник або орендар земельної ділянки. Ці суб'єкти мають монопольне право господарювання на земельних ділян­ках і одержання з них доходу у формі земельної ренти. В той же час ця монополія не дає можливості господарського використан­ня цих ділянок землі іншими економічними суб'єктами.

Причина

Монополія на землю як об'єкт господарювання

Умови формування

• Обмеженість земельних ресурсів;

• відмінності в природній родючості ґрунтів і неоднакове місцерозташування земельних ділянок;

• особливості дії законів вартості і ціноутво­ рення в сільському господарстві

Джерело

Надлишок додаткового продукту, що утворю

ється на кращих природних земельних ділянках або в результаті продуктивніших додаткових капіталовкладень у землю

Форми вилучення

Орендна плата, рентні платежі, плата за землю, зональні ціни

Рис. 9.6. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення диференційної ренти

Природними умовами існування диференційної ренти є об­меженість земельних ресурсів, відмінності у природній родю­чості землі, а також місцезнаходження земельних ділянок від­носно ринків збуту сільськогосподарської продукції.

Земля обмежена у просторі, з одного боку, наявними земель­ними угіддями планети (більше їх створити неможливо), а з іншого — кордонами держав. Особливо обмежена площа кращих земель щодо родючості. Водночас потреби у продукції сільсько­го господарства постійно зростають. Збільшується попит на сільськогосподарську сировину з боку промислового виробниц­тва, зростає чисельність населення на планеті, збільшуються доходи населення.

Обмеженість земельних угідь і зростаючий попит на продук­цію аграрного сектору роблять неможливим зосередження ви­робництва сільськогосподарської продукції лише на кращих землях! Людство, щоб забезпечити свої потреби в продукції сільського господарства, змушене одночасно обробляти всі землі, придатні для використання: кращі, середні, гірші.

Отже якщо людство змушене одночасно обробляти всю зем­лю, незалежно від її якості, то, очевидно, повинні бути певні умо­ви, які забезпечують можливість покривати витрати на виробниц­тво й отримувати середній прибуток не лише на кращих і середніх землях, а й на гірших. Інакше гірші землі невигідно буде оброб­ляти, і вони випадуть із сільськогосподарського обороту, а попит на продукцію землеробства не задовольнятиметься.

Тому суспільна вартість продуктів землеробства визначаєть­ся не середніми витратами виробництва, як у промисловості, а індивідуальними витратами виробництва на гірших ділянках землі. При цьому гіршими вважаються не лише ті землі, що мають гірші природні якості, а й ті, які мають гірші економічні якості, тобто розташовані на великій відстані від пунктів спо­живання, переробки й реалізації продукції сільського госпо­дарства.

За таких умов урожай, а отже і прибуток від його реалізації з кращих і середніх ділянок землі (як за родючістю, так і за місцезнаходженням), буде більшим від середнього. Цей надли­шок над середнім прибутком і становить диференційну земель-

ну ренту з кращих і середніх ділянок. А на гірших ділянках диференційна рента не утворюється.

II

Сказане можна зобразити за допомогою графіків (рис. 9.7).

Рис. 9.7. Утворення диференційної земельної ренти

На рисунку подано три різні за родючістю земельні ділянки: І — краща; II — середня; III — гірша.

На осі абсцис показано урожайність ділянки у центнерах ((і^), на осі ординат — ціна продукції (Р). Крива МК — середні суспільні витрати виробництва одиниці сільськогосподарської продукції; криві АК₁,АК₂,АК_а — індивідуальні витрати вироб­ництва одиниці продукції відповідно на І, II, III ділянках.

Як бачимо, на кращій ділянці (І) найвища урожайність (ф^ і найнижчі витрати виробництва продукції (АК^ порівняно із середніми суспільними витратами виробництва (МК). Це озна­чає, що власник першої ділянки, продаючи урожай, отримує додатковий продукт у вигляді диференційної ренти, розмір якої дорівнює площі заштрихованого прямокутника.

У власника середньої ділянки (II) індивідуальні витрати ви­робництва АК₂ також нижчі від суспільних, і він також отри­мує додатковий дохід у вигляді диференційної ренти, однак дещо меншого розміру, оскільки у нього нижча урожайність (?₂.

У власника гіршої ділянки (III) індивідуальні витрати вироб­ництва АК_а дорівнюють суспільним витратам МК і урожайність найнижча (?₃. Після реалізації продукції він покриє лише свої ви­трати й отримає нормальний середній прибуток. На гіршій ділянці додаткового доходу понад середній прибуток не створюється, отже, диференційна рента відсутня.

Слід розрізняти дві форми диференційної ренти — першу та другу.

Диференційна рента І — це додатковий чистий дохід, одер­жуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за при­родною родючістю і місцезнаходженням землях.

Диференційна рента II виникає в результаті штучного підвищення продуктивності землі завдяки використанню ефек­тивніших засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень капіталу в землю.

Взаємозв'язок першої і другої диференційної ренти поля­гає в тому, що вони засновані на використанні родючості зе­мель. Тільки перша рента пов'язана з природною, а друга — з економічною (штучною) родючістю ґрунтів.

Абсолютна земельна рента

У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжга­лузева конкуренція, існує ще й абсолютна рента, яка утворюєть­ся на всіх використаних землях, у тому числі й на гірших (рис. 9.9). її причиною є монополія приватної власності на землю, яка закріплює високу норму прибутку у сільському господарстві — понад середню норму.

Умови створення диференційної ренти

Диференційна рента

II

Диференційна рента І

Відмінності родючості ґрунтів за рахунок додат­кових капіталовкладень у земельну ділянку

Відмінності у природній родючості ґрунтів і неод­накове місцезнаходження земельних ділянок

Рис. 9.8. Умови створення диференційної ренти І і II

Рис. 9.9. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення абсолютної ренти

Абсолютна рента утворюється на всіх земельних ділянках як надлишок суспільної вартості сільськогосподарської про­дукції над ціною виробництва (затрати виробництва плюс се­редній прибуток).

Вона виникає тоді, коли існує монополія приватної власності на землю, яка заважає вільному переливанню капіталу з про­мисловості в сільське господарство, що спричиняє технічне відставання цієї галузі порівняно з промисловістю.

В інших галузях економіки внаслідок постійних перетікань капіталу з однієї галузі в іншу утворюється щось подібне до

спільного "котла", з якого підприємці різних галузей господар­ства дістають середній прибуток на рівновеликий капітал. Але сільське господарство в процесі вирівнювання індивідуальних прибутків у середній не бере участі у зв'язку з існуванням при­ватної власності на землю, яка заважає вільному застосуванню капіталу в землеробстві. З цієї причини сільськогосподарська продукція продається не за цінами виробництва, а за своєю вар­тістю, яка містить у собі й субстанцію абсолютної ренти, тобто надлишок над середнім прибутком.

Вона є даниною, яку отримує землевласник на основі права приватної власності.

Деякі економісти заперечують існування абсолютної земель­ної ренти. Дискусія з цього приводу не припиняється з часу опри­люднення теорії абсолютної ренти класичною економічною шко­лою. Свій висновок про відсутність абсолютної ренти, особливо за сучасних умов економісти обґрунтовують тим фактом, що в сіль­ському господарстві розвинутих країн органічна будова капіталу не нижча, ніж у провідних галузях промисловості. Висока тут і технічна озброєність праці, скорочується чисельність працю­ючих у сільському господарстві. Тому, вважають вони, тут не може бути надлишку прибутку над середнім прибутком.

Проте причина виникнення абсолютної ренти — монополія приватної власності на землю — залишається. Ось чому слід бра­ти до уваги можливість існування деяких інших соціально-еко­номічних факторів і умов утворення високої норми прибутку в сільському господарстві, яка є джерелом абсолютної ренти (при­скорений рух оборотних коштів, використання дешевої робочої сили, економія на основних фондах, податкові пільги, регулю­вання цін, дотації, субсидії держави тощо).

Монопольна рента

Крім диференційної і абсолютної ренти існує монопольна рента (рис. 9.10). Вона утворюється на землях особливої якості чи в особливих кліматичних умовах. Тільки на певних землях і в певних природно-кліматичних умовах можливе обмежене ви­робництво сільськогосподарських продуктів з особливими, уні­кальними якісними характеристиками (наприклад, особливих

Рис. 9.10. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення монопольної ренти

сортів винограду та вина із нього, чаю, прянощів, тютюну, тро­яндової олії тощо).

Оскільки виробництво такої продукції не може бути збільшене за рахунок залучення у сільськогосподарський оборот нових зе­мель, а високий попит на продукцію не задовольняється, з'яв­ляється можливість реалізувати таку продукцію за монопольна високими цінами. Рівень цих цін визначається не реальними витратами виробництва продукції, а виключно платоспроможним попитом заможних споживачів цих рідкісних продуктів.

Різниця між монопольне високою ціною такого продукту і його вартістю й становитиме монопольну земельну ренту, яка надходить у розпорядження землевласника.

Джерело монопольної ренти перебуває поза межами сіль­ського господарства. Вона не є результатом додаткових вкладень праці і капіталу в землю. Це, як правило, частина прибутку, створена в інших галузях виробництва, яку отримує землевлас­ник через монопольні ціни, тобто внаслідок перерозподілу до­ходів заможних покупців. Тому монопольну ренту можна вва­жати "незаробленим" доходом землероба або "квазірентою".

Рента та орендна плата

Орендна плата — це платіж, який орендар вносить власни­ку землі за користування земельною ділянкою.

В суму орендної плати насамперед входить сама земельна рента. Якщо земельна ділянка здається в оренду з розташова­ними на ній будівлями, іригаційними спорудами, на ній прове­дено меліоративні роботи тощо, то орендар за користування цим основним капіталом, вкладеним в землю, повинен платити амор­тизаційні відрахування. А оскільки орендар користується цим капіталом в кредит, то він платитиме ще і позичковий відсоток від нього. Таким чином, орендна плата крім ренти може місти­ти амортизацію за використання основного капіталу, вкладено­го в землю, та відсоток на нього (рис. 12.11). На ставку орендної плати впливають також термін оренди, розмір банківського відсотка і податків, умови платежу.

Амортизаційні відрахування за корис­тування капіталом, вкладеним у землю

Земельна рента

Відсоток на вкладений капітал

Рис.9.11. Структура орендної плати

Рента в неаграрному секторі економіки

Ренти утворюються і вилучаються не лише в сільському гос­подарстві, а й у несільськогосподарських галузях.

Власники деяких земельних ділянок можуть отримувати гірну, будівельну, житлову, туристичну, екологічну й інші види рент. Особливості цих рент пов'язані зі специфікою використан­ня землі у несільськогосподарських галузях — гірничодобувній промисловості, будівництві, організації зон відпочинку, туризмі і т. ін. Тут також можуть утворюватися диференційна і моно­польна ренти. Закономірності їх виникнення такі самі, як і в сіль­ському господарстві.

Наприклад, диференційна гірна рента (у гірничодобувній промисловості) залежить від природних умов залягання корис­них копалин, вмісту компонентів у руді, їх співвідношення, умов та відстані транспортування тощо. Монопольна гірнарен­та існує на земельних ділянках, з яких добувають рідкісні ко­палини (дорогоцінні метали, алмази, уранову руду тощо). На величину будівельної ренти значно впливає місцезнаходження земельної ділянки, її рельєф, наявність комунікацій тощо.

Туристична рента — це дохід, який отримує власник турис­тичних ресурсів. Туристичні ресурси — це природні, історичні й соціально-культурні фактори, здатні задовольнити духовні потре­би людей і сприяти відновленню та розвитку їх фізичних сил.

Усі рентні доходи розподіляються між державою, земельни­ми власниками і тими, хто користується землею (фермери, се­лянські господарства, підприємці тощо).

Економічна рента

У сучасній західній літературі використовують термін "еко­номічна рента", який є більш широким поняттям, ніж земельна

рента.

В загальноекономічному розумінні економічна рента — це рента за використання ресурсу, кількість якого значно обмеже­на, тобто пропозиція якого нееластична.

При такому визначенні економічної ренти інші види рент, в тому числі і земельна, виступають різновидами економічної рен­ти. Економічну ренту отримують і власники людського ресур­су — талановиті музиканти, співаки, спортсмени, кінозірки, топ-моделі, шахісти у вигляді супергонорарів за свій рідкісний про­фесійний ресурс.

Кількісно економічна рента є різницею між реальною ціною рідкісного ресурсу і тою мінімальною ціною, яку необхідно спла­тити, щоб спонукати власника цього ресурсу його продавати.