Структура ґрунту
ґрунт гранулометричний фазовий склад
Механічні частки ґрунту перебувають в роздільному (вільному) стані або об’єднуються в структурні агрегати різного розміру і форми.
Здатність ґрунту розпадатися на агрегати називають структурністю.
Структура ґрунту – це сукупність агрегатів різної величини, форми, пористості, механічної міцності, які характерні для кожного ґрунту і кожного горизонту.
Форма і розмір структурних агрегатів є діагностичною ознакою того чи іншого ґрунту або окремого горизонту.
Структурні агрегати ґрунту формуються під впливом ряду факторів: періодичного намокання і висихання, замерзання і відтаювання ґрунтової маси, коагуляції, надходження гумусу тощо. Основною умовою цього процесу є наявність тонкодисперсних часток і двовалентних катіонів як коагуляторів. Коагуляція ґрунтових колоїдів зумовлює укрупнення часток ґрунту, формування структурних агрегатів. Третьою важливою умовою структуроутворення є наявність гумусних речовин і, зокрема, гумінових кислот, які склеюють, зцементовують механічні частки ґрунту. При відсутності хоча б одного з трьох компонентів структурні агрегати можуть утворитися, але вони будуть неміцними.
Отже, під структурними агрегатами розуміють сукупність механічних елементів, які взаємно утримуються в результаті коагуляції.
Від ступеня оструктуреності ґрунту залежать його фізичні властивості і родючість. Ступінь оструктуреності ґрунту виражають коефіцієнтом структурності ґрунту (К), який визначають за даними ситового аналізу ґрунту.
Всі агрегати поділяють на три групи:
мікроагрегати – < 0.25 мм;
мезоагрегати – 0.25-7 (10) мм;
макроагрегати – >7 (10) мм.
Наприклад, грунт (або горизонт) містить макроагрегатів 7,2, мезоагрегатів – 87,3 і мікроагрегатів – 5.5 %.
Чим вище коефіцієнт структурності, тим кращі фізичні властивості і родючість даного ґрунту.
З агровиробничої точки зору найціннішими є структурні агрегати розміром від 1 до 5 мм. Добре оструктуреними ґрунтами є ґрунти, що містять 80 % і більше структурних агрегатів розміром 1-5 мм, середньо оструктуреними – 50-80 % і погано оструктуреними – менше 50 %.
Якщо в ґрунті є природні агрегати будь-якої форми, його називають структурним. Якщо ґрунтова маса не розпадається на агрегати, а має сипучість (як пісок), то такий ґрунт називають безструктурним. В структурних ґрунтах формуються оптимальні водний, повітряний, тепловий, поживний, окислювально-відновний і мікробіологічний режими.
Одночасно з формуванням структурних агрегатів в ґрунті відбувається їх руйнування. Якщо переважає процес руйнування, то ґрунт може стати безструктурним і втратити свою родючість. Основними факторами руйнування ґрунту є частий обробіток ґрунту сільськогосподарськими машинами, випасання худоби на полях, виснаження ґрунту на перегній, вилуговування двовалентних катіонів та ін.
Заходами збереження і поліпшення структурного стану ґрунтів є мінімальний обробіток ґрунту, захист його від водної ерозії, внесення органічних добрив, вапнування і гіпсування, вирощування багаторічних трав тощо.
- Розділ 1.Природні умови господарства
- 1.2.Рельєф
- 1.3.Рослинність
- 1.4.Материнська порода
- 1.5.Процес ґрунтоутворення
- Розділ 2.Грунт господарства
- 2.1. Номенклатурний список ґрунтів господарства
- 2.2.Генетико-морфологічна будова грунту
- Ґрунтовий профіль і генетичні горизонти
- Забарвлення ґрунту
- Класифікація механічних елементів ґрунтоутворюючих порід і ґрунтів (за м.А. Качинським)
- Структура ґрунту
- Новоутворення і включення в ґрунтах
- Класифікація, номенклатура та діагностика ґрунтів
- 2.3.Гранулометричний склад грунту
- 2.4. Водно-фізичні властивості чорнозему південного
- 2.5.Фізико-хімічні властивості чорнозему південного
- 2.6.Вміст поживних речовин
- 2.7. Запаси гумусу у грунті
- 2.8.Розрахунок балансу гумусу Заходи покрашення родючості ґрунтів
- Список використаної літератури