2.3.2. Сівозміна та інші біологічні фактори
Сівозміна — могутній біологічний і агроекологічний фактор рослинництва. Чергування різних культур в часі й просторі забезпечує більш сприятливі умови для загального росту і розвитку рослин, підвищення врожайності та якості врожаю без додаткових витрат на добрива, зрошення, обробіток посівів. Так, бобові в сівозміні посилюють ріст інших рослин, збільшуючи вміст азоту в ґрунті, а також фосфору, калію і кальцію. Злакові трави після бобових попередників або в суміші з бобовими травами запобігають ґрунтовтомі, накопиченню у ґрунті різних токсинів за рахунок кореневих виділень бобових. При вирощуванні в сівозміні рослин-фітомеліорантів (буркуну, люцерни синьої і жовтої) на солонцюватих, осолоділих, солончакуватих і маловодопроникних ґрунтах поліпшуються реакція ґрунтового розчину, біологічна активність і водопроникність цих ґрунтів.
Підбір видів і сортів польових культур. Необхідно вирощувати види і сорти культур з такими екологічними особливостями, як стійкість проти вилягання, придатність для застосування механічного догляду, зимо- і морозостійкість. Сорти, стійкі проти вилягання, не потребують застосування ретардантів, наприклад, такого поширеного інгібітору росту, як хлорхолінхлорид (ЦЦЦ або ТУР) — дуже шкідливої речовини, яка залишається в соломі і частково — в зерні.
Уже є багато сортів озимої пшениці, озимого жита, ярого ячменю, гороху, які мають коротке міцне стебло і майже зовсім не вилягають. Це, наприклад, пшениця Харківська 61, Харківська 90, Одеська напівкарликова, озимий ячмінь Барвінок, ярий ячмінь Перелом та ін.
Велике значення має підбір зимо- і морозостійких сортів озимих, що забезпечує рівномірне відростання їх навесні та початкову густоту посівів. Так, сорт озимої пшениці Харківська 90 досить зимостійкий, добре витримує льодяну кірку, що має велике значення під час весняних відлиг.
Сорти і якість продукції. Якість рослинницької продукції визначається багатьма показниками, основними з яких є вміст білка (протеїну), крохмалю, клейковини, цукру, жиру, целюлози, БЕР та ін.
Менше приділяється уваги іншим показникам якості.
За даними А. Г. Тихонова (1990), нові високоврожайні сорти конюшини білої, виведені в Новій Зеландії, мають підвищений вміст глюкозидів (ціаногенний глюкозид), що може спричинити базедову хворобу. Нерідко при виведенні нових сортів, зокрема картоплі, пшениці, ячменю, недостатньо контролюють їх біологічну якість щодо впливу на здоров’я тварин і людей. Наприклад, вміст і вихід протеїну з 1 га посівів певної культури можуть бути високими, а біологічна цінність протеїну низькою. За даними цього автора, вирощувані індійцями Америки сорти кукурудзи містили 12 – 15 % протеїну, а селекційні містять його лише 7 – 9 %, окремі високоврожайні— навіть 5,2 – 6 %.
Вміст протеїну в кукурудзі, так само, як і в інших культурах, можна підвищити в процесі вирощування, застосувавши високі дози азотних добрив. При цьому зростають витрати на вирощування продукції, а якість її знижується. Тому в сучасному рослинництві науково обґрунтований добір сортів і гібридів повинен бути одним з основних факторів виробництва продукції високої якості.
Суміші видів, сортів, гібридів. Мета поєднання в посіві різних за морфологічними, екологічними та біологічними властивостями видів, сортів, гібридів може бути різною. Посіви сумішей певних видів польових культур на зерно і корм, залежно від конструкції посіву, називаються змішаними, сумісними, підсівними або ущільненими, а посіви сумішей гібридів, сортів або сортів і гібридів однієї культури — блендами (пірамідами).
Залежно від мети вирощування з таких посівів можна мати: корми з більшим вмістом протеїну; посів, що не вилягає завдяки наявності в ньому виду або сорту з такою властивістю; суміш із компонентів, які мають різний період вегетації. Це буває потрібно для збільшення періоду згодовування, поліпшення якості силосу тощо. Крім того, така полікультура в багатьох випадках сприяє кращому росту рослин — компонентів суміші. Це добре видно в сумішах ярої вики з вівсом, озимої вики з житом, де злакові компоненти краще ростуть порівняно з чистими посівами їх.
У полікультурах практично не виявляється втомлення ґрунту. При вдалому підборі рослин суміші більш стійкі проти хвороб, шкідників і бур’янів. У практиці набули поширення суміші: горох з ячменем для збирання у восковій стиглості відповідно з плющенням і подрібненням всієї маси рослин та обмолотом; кукурудза з соєю (буркуном, озимим ріпаком, редькою олійною) для збирання на силос і зелений корм; суміші сортів пшениці на зерно; суміші гібридів з різною тривалістю періоду вегетації для збирання на силос (Колективний 244 + Колективний 210).
- Рослинництво
- 1.2. Коротка історія розвитку рослинництва як галузі і науки
- 1.3. Світові ресурси рослинництва
- 1.4. Класифікація польових культур
- 1.5. Стан і перспективи розвитку рослинництва в україні
- 1.6. Дослідна справа
- 2. Еколого-біологічні
- 2.1. Екологічні основи рослинництва
- 2.1.1. Біосфера землі
- 2.1.2. Навколишнє природне середовище і антропогенний фактор
- 2.1.3. Основні заходи поліпшення екологічних умов на полях
- 1988, З посиланням на Реуце і Кістря, 1986)
- 2.1.4. Особливості вирощування польових культур на місцевостях, забруднених радіонуклідами
- 2.1.5. Екологічні особливості польових культур
- 2.2. Біологічні основи рослинництва
- 2.2.1. Посів як фотосинтезуюча система
- 2.2.2. Біологічні особливості польових культур
- 2.2.3. Коренева система польових культур
- 2.3. Деякі біоекологічні фактори і їх роль у сучасному рослинництві
- 2.3.1. Біоекологічні фактори ґрунту
- 2.3.2. Сівозміна та інші біологічні фактори
- 2.3.3. Відношення культур до механічного догляду
- 2.3.4. Захист рослин від шкідників, хвороб і бур’янів
- 2.3.5. Альтернативні хімічним засоби захисту рослин. Проблеми і можливості
- 3. Агротехнічні основи рослинництва
- 3.1. Основні закони землеробства і рослинництва. Природна і ефективна родючість ґрунту
- 3.2. Бур’яни та боротьба з ними
- 3.3. Сівозміна як агротехнічний фактор рослинництва
- 3.4. Регулювання умов вегетації рослин механічним обробітком ґрунту
- 3.5. Просторове і кількісне розміщення рослин
- 3.6. Обробіток ґрунту в системі догляду за посівами. Реакція рослин на обробіток
- 3.7. Збиральні роботи
- 3.8. Якість виконання польових робіт при вирощуванні сільськогосподарських культур
- 3.9. Змішані та проміжні посіви
- 3.9.1. Змішані, сумісні та ущільнені посіви польових культур
- 3.9.2. Проміжні посіви польових культур
- 4. Агрохімічні основи
- 4.1. Загальні питання удобрення польових культур
- 4.2. Вапнування і гіпсування ґрунтів
- 4.3. Баланс поживних речовин у ґрунті
- 4.4. Удобрення і економія енергії
- 5. Організаційно-господарські, біоенергетичні
- 5.1. Організаційно-господарські основи рослинництва
- 5.2. Біоенергетичні основи рослинництва
- 5.3. Економічні основи рослинництва
- 6.1. Значення та етапи процесу програмування
- 6.2. Основні принципи (елементи) програмування
- 7. Основи насіннєзнавства
- 7.1. Основні показники якості насінного матеріалу
- 7.2. Підготовка до зберігання і зберігання насіння
- 8. Загальна характеристика зернових культур
- 8.1. Зернові культури в україні і снд
- 8.2. Загальні поняття про систематику зернових культур
- 8.3. Морфологічні особливості зернових культур
- 8.4. Ріст і розвиток зернових хлібів. Пшениця
- 9. Озимі хліба
- 9.1. Озима пшениця
- 9.2. Озиме жито
- 9.3. Озимий ячмінь
- 9.4. Тритикале
- 9.5. Перезимівля озимих хлібів та заходи захисту рослин від несприятливих умов зимівлі
- 10. Ярі зернові і круп’яні культури
- 10.1. Яра пшениця
- 10.2. Ярий ячмінь
- 10.3. Овес
- 11. Кукурудза, сорго і круп’яні культури
- 11.1. Кукурудза
- 11.2. Сорго
- 11.3. Рис
- 11.4. Гречка
- 11.5. Просо
- 12. Зернові бобові культури
- 12.1. Загальна характеристика зернобобових культур
- 12.2. Горох
- 12.3. Соя
- 12.4. Люпин
- 12.5. Квасоля
- 12.6. Нут
- 12.7. Чина
- 12.8. Кормові боби
- 12.9. Сочевиця
- 13. Бульбоплоди
- 13.1. Загальна характеристика бульбоплідних культур
- 13.2. Картопля
- 13.3. Земляна груша (топінамбур)