1.3. Світові ресурси рослинництва
За даними А. О. Бабича (1995) з посиланням на «FAO Production » (1994), земельний фонд у цілому по всіх країнах світу становить 13 млрд 435 млн га, в тому числі 36,2 %, або 4 млрд 868 млн га, займають сільськогосподарські угіддя, з них ріллі 1 млрд 346 млн га, або 27,6 %. Під природними кормовими угіддями — луками та пасовищами — 3 млрд 424 млн га, або 70,3 %, багаторічними насадженнями — 98 млн га, або 2,0 % площі.
Проте використовується цей величезний потенціал сільськогосподарських угідь вкрай незадовільно, оскільки щороку, за даними Бабича, втрачається близько 25 млн га сільськогосподарських угідь, що дорівнює втраті продуктів харчування для 84 млн чол. На жаль, Україна теж не є винятком у цьому.
Найбільші площі сільськогосподарських угідь у Китаї — 496 млн га, Австралії — 496, США — 427, Бразилії — 245,8, Росії — 210, Казахстані — 221,8, Індії — 181, Аргентині — 169,2, Монголії — 126, Мексиці — 99,2, Канаді — 73,4 млн га. Україна — велика країна світу і входить до числа 12 країн, що мають найбільше землекористування. Площа її сільськогосподарських угідь становить 42 млн га, в тому числі близько 34 млн га орних земель. Наша держава після Росії має найбільшу в Європі площу сільськогосподарських угідь (табл. 1).
В Україні досить сприятливі кліматичні умови, географічне положення, родючі землі й чудові хлібороби з віковими традиціями.
Проте добрі земельні вгіддя — це лише фундамент урожаю. Щоб отримувати до 40 ц/га зерна і 60 – 70 ц/га корм. од. кормів, потрібні відповідні матеріальні ресурси. Разом з тим агрокліматичний потенціал України, клімат якої переважно континентальний, у 1,5 – 1,8 раза нижчий порівняно з країнами Західної Європи і США. Тому високі гарантовані врожаї щорічно отримують лише на площі, що становить 30 % від усіх орних земель. Решта земель, розміщена переважно в південній і південно-східній частинах Лісостепу та в Степу, має недостатнє зволоження. У зв’язку з цим бувають великі коливання врожайності польових культур по роках.
У світі, як уже зазначалося, спостерігається тенденція до зменшення площі орних земель на душу населення. За даними А. О. Бабича, в 1975 р. на 100 осіб припадало 35 га ріллі, в 1985 р. — 28 га, в 1993 р. — 24 га, у США — відповідно 65,57 і 54 га, в Україні — 69,67 і 64 га. У країнах Європейського Економічного Союзу за цей період площа ріллі з розрахунку на 100 осіб стабілізувалася на рівні 21 га, в тому числі в Італії — 16, Німеччині — 14, Великій Британії — 11.
В інших країнах, зокрема в Японії, вона становить 3,3 га. Все це свідчить про те, що конче необхідне різке поліпшення землекористування, хоч би на існуючому рівні утримування площі ріллі, що є в розпорядженні населення світу.
При раціональному використанні світових земельних ресурсів є можливість прогодувати 10 – 12 млрд населення, а в перспективі — навіть 15 – 20 млрд. Разом з тим актуальним залишається питання оптимізації народонаселення шляхом регулювання народжуваності.
Це більш гуманний захід, аніж голодне чи напівголодне існування людей.
Україна вже тепер має можливість виробляти щороку 50 – 55 млн т зерна, 110 – 120 млн т корм. од. кормів та необхідну кількість технічної сировини. Надалі кількість зерна можна збільшити приблизно до 60 млн т, а кормів — до 120 – 130 млн т корм. од. Для виробництва зазначеної кількості зерна слід вийти на отримання 35 – 40 ц/га зернових, включаючи кукурудзу. Приріст виробництва кормів може бути забезпечений значною мірою за рахунок поліпшення природних угідь.
Україна в перспективі має досить великі можливості для експорту зерна, зокрема пшениці.
Виробництво визначеної кількості кормів дасть змогу утримувати принаймні 25 – 30 млн умовних голів худоби, в тому числі 7 – 8 млн корів з високим рівнем продуктивності. За цих умов приблизно половину продукції тваринництва можна буде експортувати. Є реальні можливості досягти цих показників у найближчі роки. Це показує досвід багатьох розміщених у різних ґрунтово-кліматичних зонах і підзонах господарств України, які збирають по 60 – 70 ц/га пшениці, 30 – 40 ц/га гороху, 450 –500 ц/га цукрових буряків, отримують по 70 – 90 ц/га корм. од. Особливо показовими щодо цього є дані сортодільниць України.
Площа сільськогосподарських угідь, сіножатей, пасовищ та ріллі
у світі (за А. О. Бабичем, 1995)
Континенти, країни | Сільсько- господарські угіддя, млн га | Сіножаті і пасовища | Рілля | ||
площа, млн га | % в с.-г. угіддях | площа, млн га | % в с.-г. угіддях | ||
У світі і по континентах | |||||
У світі — всього | 4868,3 | 3424,3 | 70,3 | 1345,9 | 27,6 |
Африка | 1082,0 | 899,5 | 83,1 | 163,6 | 15,1 |
Північна Америка | 633,4 | 362,0 | 57,2 | 264,4 | 41,7 |
Південна Америка | 610,1 | 497,1 | 81,5 | 96,8 | 15,9 |
Азія | 1259,0 | 799,9 | 63,5 | 424,8 | 33,7 |
Європа | 217,5 | 80,8 | 37,2 | 122,6 | 56,4 |
Океанія і Австралія | 481,8 | 429,2 | 89,1 | 51,6 | 10.7 |
Країни | |||||
Китай | 496,3 | 400,0 | 80,6 | 93,1 | 18,8 |
Австралія | 466,0 | 415,0 | 89,1 | 58,0 | 10,9 |
США | 426,9 | 239,2 | 56,0 | 185,7 | 43,5 |
Бразилія | 245,8 | 186,8 | 76,0 | 49,5 | 20,1 |
Казахстан | 221,8 | 186,3 | 84,0 | 35,3 | 16,0 |
Росія | 210,3 | 78,0 | 37,1 | 129,9 | 61,8 |
Індія | 181,1 | 11,4 | 6,3 | 166,1 | 91,7 |
Аргентина | 169,2 | 142,0 | 83,9 | 25,0 | 14,8 |
Мексика | 99,2 | 74,5 | 75,1 | 23,2 | 23,4 |
Канада | 73,4 | 27,9 | 38,0 | 45,4 | 61,9 |
Нігерія | 72,4 | 40,0 | 55,2 | 29,9 | 41,3 |
Україна | 41,9 | 7,5 | 17,9 | 33,4 | 79,4 |
Туреччина | 39,8 | 12,4 | 31,2 | 24,5 | 61,6 |
Індонезія | 34,3 | 11,8 | 34,4 | 16,4 | 47,8 |
Франція | 30,4 | 11,1 | 36,5 | 18,1 | 59,5 |
Іспанія | 30,2 | 50,3 | 10,3 | 34,1 | 15,2 |
Польща | 18,7 | 4,0 | 21,4 | 14,3 | 76,5 |
Велика Британія | 17,7 | 11,1 | 62,7 | 6,5 | 36,7 |
Німеччина | 17,2 | 5,2 | 30,2 | 11,5 | 66,9 |
Італія | 16,8 | 4,9 | 29,2 | 9,0 | 53,6 |
Румунія | 14,8 | 4,8 | 32,4 | 9,4 | 63,5 |
Пакистан | 10,5 | 1,3 | 12,4 | 5,5 | 52,4 |
Японія | 5,2 | 0,7 | 13,5 | 4,1 | 78,8 |
- Рослинництво
- 1.2. Коротка історія розвитку рослинництва як галузі і науки
- 1.3. Світові ресурси рослинництва
- 1.4. Класифікація польових культур
- 1.5. Стан і перспективи розвитку рослинництва в україні
- 1.6. Дослідна справа
- 2. Еколого-біологічні
- 2.1. Екологічні основи рослинництва
- 2.1.1. Біосфера землі
- 2.1.2. Навколишнє природне середовище і антропогенний фактор
- 2.1.3. Основні заходи поліпшення екологічних умов на полях
- 1988, З посиланням на Реуце і Кістря, 1986)
- 2.1.4. Особливості вирощування польових культур на місцевостях, забруднених радіонуклідами
- 2.1.5. Екологічні особливості польових культур
- 2.2. Біологічні основи рослинництва
- 2.2.1. Посів як фотосинтезуюча система
- 2.2.2. Біологічні особливості польових культур
- 2.2.3. Коренева система польових культур
- 2.3. Деякі біоекологічні фактори і їх роль у сучасному рослинництві
- 2.3.1. Біоекологічні фактори ґрунту
- 2.3.2. Сівозміна та інші біологічні фактори
- 2.3.3. Відношення культур до механічного догляду
- 2.3.4. Захист рослин від шкідників, хвороб і бур’янів
- 2.3.5. Альтернативні хімічним засоби захисту рослин. Проблеми і можливості
- 3. Агротехнічні основи рослинництва
- 3.1. Основні закони землеробства і рослинництва. Природна і ефективна родючість ґрунту
- 3.2. Бур’яни та боротьба з ними
- 3.3. Сівозміна як агротехнічний фактор рослинництва
- 3.4. Регулювання умов вегетації рослин механічним обробітком ґрунту
- 3.5. Просторове і кількісне розміщення рослин
- 3.6. Обробіток ґрунту в системі догляду за посівами. Реакція рослин на обробіток
- 3.7. Збиральні роботи
- 3.8. Якість виконання польових робіт при вирощуванні сільськогосподарських культур
- 3.9. Змішані та проміжні посіви
- 3.9.1. Змішані, сумісні та ущільнені посіви польових культур
- 3.9.2. Проміжні посіви польових культур
- 4. Агрохімічні основи
- 4.1. Загальні питання удобрення польових культур
- 4.2. Вапнування і гіпсування ґрунтів
- 4.3. Баланс поживних речовин у ґрунті
- 4.4. Удобрення і економія енергії
- 5. Організаційно-господарські, біоенергетичні
- 5.1. Організаційно-господарські основи рослинництва
- 5.2. Біоенергетичні основи рослинництва
- 5.3. Економічні основи рослинництва
- 6.1. Значення та етапи процесу програмування
- 6.2. Основні принципи (елементи) програмування
- 7. Основи насіннєзнавства
- 7.1. Основні показники якості насінного матеріалу
- 7.2. Підготовка до зберігання і зберігання насіння
- 8. Загальна характеристика зернових культур
- 8.1. Зернові культури в україні і снд
- 8.2. Загальні поняття про систематику зернових культур
- 8.3. Морфологічні особливості зернових культур
- 8.4. Ріст і розвиток зернових хлібів. Пшениця
- 9. Озимі хліба
- 9.1. Озима пшениця
- 9.2. Озиме жито
- 9.3. Озимий ячмінь
- 9.4. Тритикале
- 9.5. Перезимівля озимих хлібів та заходи захисту рослин від несприятливих умов зимівлі
- 10. Ярі зернові і круп’яні культури
- 10.1. Яра пшениця
- 10.2. Ярий ячмінь
- 10.3. Овес
- 11. Кукурудза, сорго і круп’яні культури
- 11.1. Кукурудза
- 11.2. Сорго
- 11.3. Рис
- 11.4. Гречка
- 11.5. Просо
- 12. Зернові бобові культури
- 12.1. Загальна характеристика зернобобових культур
- 12.2. Горох
- 12.3. Соя
- 12.4. Люпин
- 12.5. Квасоля
- 12.6. Нут
- 12.7. Чина
- 12.8. Кормові боби
- 12.9. Сочевиця
- 13. Бульбоплоди
- 13.1. Загальна характеристика бульбоплідних культур
- 13.2. Картопля
- 13.3. Земляна груша (топінамбур)