12.9. Сочевиця
Господарське значення. Сочевицю (Lens culinaris D.) вирощують для продовольчого використання і як кормову культуру. Насіння її багате на білок (до 34 %), містить близько 1,5 % жиру, багато безазотистих речовин (близько 55 %), має високі смакові якості, швидко розварюється. У харчовій промисловості з насіння сочевиці виготовляють консерви, ковбаси, білкові препарати, шоколад, печиво, супи тощо. Особливо цінним для цього є насіння крупнонасінної сочевиці. Насіння дрібнонасінної сочевиці є цінним концентрованим кормом. Сочевицю вирощують також на зелений корм і сіно, яке містить до 16 % протеїну і характеризується високою перетравністю поживних речовин. На корм худобі використовують також солому й полову сочевиці, вміст білка в яких становить відповідно 14 і 18 %.
Сочевиця, як і всі бобові, збагачує ґрунт на азот, є одним з кращих попередників для озимої пшениці та інших сільськогосподарських культур.
У культурі сочевиця відома за 2 тис. років до н. е. Крупнонасінна сочевиця походить із Середземномор’я, а дрібнонасінна — з Південно-Західної Азії. В Росії з’явилася в XIV ст. Тепер поширена в Азії (Індія, Туреччина та ін.), Латинській Америці (Чилі), Європі (Словаччина, Іспанія, Румунія). Світова площа посівів сочевиці близько 1 млн га. В СНД її вирощують на незначних площах у Поволжі (Саратовська, Самарська області), в Центральночорноземній
зоні Росії, Казахстані та Україні — в лісостеповій і степовій зонах.
За середньою врожайністю зерна (12 – 13 ц/га) сочевиця поступається іншим зерновим бобовим культурам. Найвищі урожаї сіна (30 – 35 ц/га) дає при вирощуванні у сумішах з вівсом або ячменем.
Морфобіологічні та екологічні особливості. Сочевиця культурна, або харчова, — Ervumlens L. (Lens eckulenta Moench) — однорічна, низькоросла рослина (30 – 70 см). Стебло витке, борознисте, схильне до вилягання. Є два види культурної сочевиці: крупно- і дрібнонасінна (ssp. Macrosperma Bar i ssp. Mіcrosperma) відповідно з масою 1000 насінин 48 – 52 і 32 – 35 г.
Сочевиця є середньовибагливою до тепла. Насіння її проростає при температурі 4 – 5 °С, а сходи пошкоджуються заморозками мінус 5 – 6 °С. У період вегетації сприятливою температурою для росту і розвитку сочевиці є близько 20 °С. До вологи сочевиця вибаглива на початку росту — при бубнявінні і проростанні насіння. Коли рослини зміцніють і утворять достатньо розвинену кореневу систему, то добре витримують посуху, чим і пояснюється поширення сочевиці в посушливих умовах Степу.
Кращі ґрунти для цієї культури — чорноземи, суглинисті й супіщані з підвищеним вмістом вапна. Погано росте вона на кислих, низинних та заболочених ґрунтах.
На початку вегетації росте повільно, що є причиною сильного пригнічення рослин бур’янами.
Належить до рослин довгого світлового дня. Вегетаційний період у поширених сортів сочевиці становить 85 – 110 днів.
До районованих сортів сочевиці в Україні належать: Дніпровська 3, Красноградська 250, Красноградська 49, Луганчанка.
Технологія вирощування. Сочевицю в сівозміні слід висівати після попередників, які залишають площі чистими від бур’янів (озимих зернових культур, кукурудзи, цукрових буряків, картоплі).
Основний і передпосівний обробітки ґрунту проводять, як і під інші зернові бобові культури ранніх строків сівби. Треба тільки більше уваги приділяти знищенню бур’янів і збереженню вологи в ґрунті на час сівби сочевиці.
Урожайність сочевиці значною мірою залежить від застосування фосфорних і калійних добрив. Враховуючи високу фізіологічну активність її кореневої системи, під основний обробіток опідзолених чорноземів, дерново-підзолистих ґрунтів раціонально вносити з фосфорних добрив фосфоритне борошно в дозі 45 – 60 кг/га за д. р.
Проте на чорноземних ґрунтах краще вносити суперфосфат в указаній дозі діючої речовини. Калійні добрива дають також з розрахунку 45 – 60 кг/га за д. р.
Сівба. Для одержання високого врожаю треба висівати кондиційне насіння із схожістю понад 92 %, чисте від насіння злісного засмічувача посівів сочевиці — плосконасінної вики.
За 1,5 – 2 місяці до сівби насіння сочевиці протруюють ТМТД (2,5 кг/т) або тигамом (4 – 6 кг/т), а в день сівби обробляють його ризоторфіном.
Сіють сочевицю зазвичай у ранні строки, проте в умовах холодної й затяжної весни вища польова схожість насіння спостерігається при сівбі через 5 –7 днів після початку весняних польових робіт.
Крім того, слід враховувати, що ранні посіви сильніше заростають бур’янами.
На чистих від бур’янів полях застосовують звичайний рядковий спосіб сівби, а на засмічених — віддають перевагу широкорядному.
Норми висіву сочевиці встановлюють залежно від умов вирощування та крупності насіння. Звичайним рядковим способом висівають крупнонасінну сочевицю нормою 2 – 2,5 млн схожих насінин на гектар, або 100 – 120 кг/га; дрібнонасінну 2,5 – 3 млн, або 80 – 100 кг/га.
В північних районах норми висіву крупнонасінної сочевиці збільшують до 150 кг/га, дрібнонасінної — до 110 – 120 кг/га, у південних посушливих та при широкорядній сівбі, навпаки, зменшують норму висіву відповідно на 15 – 20 і 20 – 25 %. Норма висіву сочевиці для змішаних посівів становить до 90 кг/га, а вівса чи ячменю — 45 кг/га.
Глибина загортання насіння 4 – 6 см, на глинистих ґрунтах 3 – 4 см. У посушливу весну поле коткують.
Важливим прийомом догляду за посівами сочевиці є до- й післясходове боронування середніми боронами, а на широкорядних посівах, крім того, проводять одне–два міжрядних розпушувань. При виявленні в посівах сочевиці плосконасінної вики слід провести в період її цвітіння ручне прополювання, коли її легко можна виявити за червоно-фіолетовими квітками.
Збирають сочевицю на зелений корм на початку цвітіння рослин, на сіно — в період повного цвітіння і на насіння — при побурінні 60 – 70 % бобів на рослині. Запізнення із збиранням сочевиці на зерно призводить до значних його втрат від розтріскування нижніх бобів. Особливо не слід запізнюватись із збиранням продовольчих сортів сочевиці із зеленим забарвленням насіння. Перестоювання рослин на пні зумовлює побуріння зерна і втрату ним товарної якості.
Скошену косарками сочевицю підсушують у валках протягом 1 – 2 днів і обмолочують комбайном при побурінні на рослинах 80 – 85 % бобів. Після обмолоту насіння сочевиці старанно очищають, сортують і зберігають при вологості зерна 14 – 15 %.
- Рослинництво
- 1.2. Коротка історія розвитку рослинництва як галузі і науки
- 1.3. Світові ресурси рослинництва
- 1.4. Класифікація польових культур
- 1.5. Стан і перспективи розвитку рослинництва в україні
- 1.6. Дослідна справа
- 2. Еколого-біологічні
- 2.1. Екологічні основи рослинництва
- 2.1.1. Біосфера землі
- 2.1.2. Навколишнє природне середовище і антропогенний фактор
- 2.1.3. Основні заходи поліпшення екологічних умов на полях
- 1988, З посиланням на Реуце і Кістря, 1986)
- 2.1.4. Особливості вирощування польових культур на місцевостях, забруднених радіонуклідами
- 2.1.5. Екологічні особливості польових культур
- 2.2. Біологічні основи рослинництва
- 2.2.1. Посів як фотосинтезуюча система
- 2.2.2. Біологічні особливості польових культур
- 2.2.3. Коренева система польових культур
- 2.3. Деякі біоекологічні фактори і їх роль у сучасному рослинництві
- 2.3.1. Біоекологічні фактори ґрунту
- 2.3.2. Сівозміна та інші біологічні фактори
- 2.3.3. Відношення культур до механічного догляду
- 2.3.4. Захист рослин від шкідників, хвороб і бур’янів
- 2.3.5. Альтернативні хімічним засоби захисту рослин. Проблеми і можливості
- 3. Агротехнічні основи рослинництва
- 3.1. Основні закони землеробства і рослинництва. Природна і ефективна родючість ґрунту
- 3.2. Бур’яни та боротьба з ними
- 3.3. Сівозміна як агротехнічний фактор рослинництва
- 3.4. Регулювання умов вегетації рослин механічним обробітком ґрунту
- 3.5. Просторове і кількісне розміщення рослин
- 3.6. Обробіток ґрунту в системі догляду за посівами. Реакція рослин на обробіток
- 3.7. Збиральні роботи
- 3.8. Якість виконання польових робіт при вирощуванні сільськогосподарських культур
- 3.9. Змішані та проміжні посіви
- 3.9.1. Змішані, сумісні та ущільнені посіви польових культур
- 3.9.2. Проміжні посіви польових культур
- 4. Агрохімічні основи
- 4.1. Загальні питання удобрення польових культур
- 4.2. Вапнування і гіпсування ґрунтів
- 4.3. Баланс поживних речовин у ґрунті
- 4.4. Удобрення і економія енергії
- 5. Організаційно-господарські, біоенергетичні
- 5.1. Організаційно-господарські основи рослинництва
- 5.2. Біоенергетичні основи рослинництва
- 5.3. Економічні основи рослинництва
- 6.1. Значення та етапи процесу програмування
- 6.2. Основні принципи (елементи) програмування
- 7. Основи насіннєзнавства
- 7.1. Основні показники якості насінного матеріалу
- 7.2. Підготовка до зберігання і зберігання насіння
- 8. Загальна характеристика зернових культур
- 8.1. Зернові культури в україні і снд
- 8.2. Загальні поняття про систематику зернових культур
- 8.3. Морфологічні особливості зернових культур
- 8.4. Ріст і розвиток зернових хлібів. Пшениця
- 9. Озимі хліба
- 9.1. Озима пшениця
- 9.2. Озиме жито
- 9.3. Озимий ячмінь
- 9.4. Тритикале
- 9.5. Перезимівля озимих хлібів та заходи захисту рослин від несприятливих умов зимівлі
- 10. Ярі зернові і круп’яні культури
- 10.1. Яра пшениця
- 10.2. Ярий ячмінь
- 10.3. Овес
- 11. Кукурудза, сорго і круп’яні культури
- 11.1. Кукурудза
- 11.2. Сорго
- 11.3. Рис
- 11.4. Гречка
- 11.5. Просо
- 12. Зернові бобові культури
- 12.1. Загальна характеристика зернобобових культур
- 12.2. Горох
- 12.3. Соя
- 12.4. Люпин
- 12.5. Квасоля
- 12.6. Нут
- 12.7. Чина
- 12.8. Кормові боби
- 12.9. Сочевиця
- 13. Бульбоплоди
- 13.1. Загальна характеристика бульбоплідних культур
- 13.2. Картопля
- 13.3. Земляна груша (топінамбур)