Технологія вирощування тритикале озимого в умовах степу України

1. Ботанічна характеристика та морфобіологічні особливості тритикале озимого

Таблиця 3

Ботанічна характеристика та морфобіологічні особливості тритикале озимого а) Ботанічна характеристика:

Показник	Назва
	українська	латинська
Клас	Однодольні
Родина	Тонконогові	Рoaceae
Рід	Тритикале	Triticale
Вид	Тетраплоїдна	Тurgidocereale
Підвид
Біологічна форма	озима

б) Морфологічні ознаки:

Показник	Ознаки
1. Вегетативний орган:
- коренева система	мичкувата, з добре розвиненими вузловими коренями, проникає у ґрунтна глибину до 1,5 м і глибше. Відзначається високою фізіологічною активністю, що сприяє доброму розвитку рослин на недостатньо родючих ґрунтах.
- стебло	порожниста соломина, заввишки 100-140, у кормового тритикале - до 200 см, з 4-6 міжвузлями, часто опушене, як у жита, під колосом. Тритикале відзначається високою кущистістю, здатне утворювати кущ з 5-12 пагонами.
- лист	великі, пластинки довгі (20-35 см) і широкі (до 2,5-3 см), ланцетні або лінійні, з вушками і язичками, вкриті восковим нальотом.
2. Генеративні органи:
- суцвіття (квітка)	складний колос, здебільшого веретеноподібної форми, завдовжки 7,5-18 см. Як у жита, він багатоколосковий - містить 25-35 колосків, а як у пшениці - колоски багатоквіткові, з 2-6 квітками. Колоски розміщуються на виступі членика стрижня по одному. Колоскові луски подібні до пшеничних. Кожна квітка має дві квіткові луски, з яких нижня в остистих форм закінчується остюком, маточку і три тичинки. Тритикале - переважно самозапильна рослина.
- плід	зморшкувата зернівка, з добре розвиненим чубком, частіше червоного, червонувато-сірого забарвлення.
- насінина	Зерно крупне, маса 1000 шт. становить 50-60 г.

в) Фази розвитку тритикале озимого тривалість вегетаційного періоду тритикале озимого в наших умовах складає 275-285 днів

№ п/п	Фенологічна фаза розвитку культури	Ознаки фази
1	Сходи	Найінтенсивніше насіння проростає за температури 20-25°С. Сходи зявляються в даному випадку через 7-8 днів. Проте оптимальна температура в межах 12-17°С. Тривалість фази сходів у нормальних умовах коливається від 15 до 25 днів. При пізніх строках сівби рослини входять у зиму, маючи на рослині один-три листки. В такому випадку фаза сходів продовжується навесні при відновленні вегетації, а її загальна тривалість разом з періодом зимового спокою може становити 100-150 днів.
2	Кущіння	Характерною біологічною особливістю хлібних злаків є властивість кущитись. Кущіння - це поява бокових пагонів та вузлових коренів у рослин. Воно наступає після утворення 3-4 листків. Найсприятливіша температура для кущіння 13-18°С, а за 2-4°С кущіння майже призупиняється. Вузол кущіння є основним органом, при його відмиранні рослина гине. У ґрунті він розміщується на глибині 1,5-3,0 см і витримує морози до мінус 17-20°С.
3	Вихід в трубку	Початком фази вважають момент, коли на головному пагоні зявляється перший стебловий вузол на відстані 2-5 см від поверхні ґрунту. Наступає ця фаза через 25-35 днів після відновлення весняної вегетації. Триває 25-30 днів. Холодна й хмарна погода сповільнює ріст стебла. Під час виходу в трубку інтенсивно наростає вегетативна маса. Формуються генеративні органи.
4	Колосіння	Одночасно з інтенсивним ростом стебла, внаслідок різкого видовження передостаннього міжвузля, відбувається вихід колоса з піхви верхнього листка, що означає настання фази колосіння. Продовжується формування репродуктивних органів, наростання вегетативної маси і сухої речовини.
5	Цвітіння	За нормальних умов вегетації через 4-5 днів після виколошування настає цвітіння, яке триває 3-6 днів. Починається цвітіння з середини колоса й поступово переходить до низу і верхівки колоса. У колоску спочатку цвітуть бокові (нижні) квітки, а потім середні. За перших строків цвітіння утворюється найвиповненіше зерно.
6	Достигання	Після цвітіння і запліднення із стінок завязі утворюється оболонка зернівки. Ріст стебла, листків і коренів майже припиняється і пластичні речовини надходять тільки до зерна. Період формування зерна триває 12-16 днів і під кінець цього періоду відмічають настання молочної стиглості. Зерно в цій фазі уже нормальної величини, але ще зелене, молокоподібної консистенції. Вологість зерна в молочній фазі стиглості - 60-40%. У восковій фазі стиглості консистенція зерна нагадує віск, вологість зерна становить 40-20%. В кінці цієї фази зерно набуває нормального забарвлення, надходження поживних речовин у зерно і його ріст припиняється. У цей період починають роздільне збирання. За повної стиглості вологість зерна знижується до 20-14%, воно стає твердим і втрачає звязок з материнською рослиною.

г) Біологічні ознаки

Відношення до тепла. Мінімальна температура проростання насіння тритикале 5⁰ С, оптимальна - 20, а максимальна - 35 ⁰ С. Кущиться воно, в основному восени, але також продовжує цей процес навесні. Критична температура для тритикале в зимовий період - 18 - 20 ⁰ С, причому вона менш стійка в несприятливим факторам вегетації рослин узимку й навесні, чим пшениця.

Відношення до вологи. Для набрякання й проростання насінь тритикале витрачає 50 - 60 % води від загальної маси сухої партії. Максимальна потреба у волозі відзначена у фазі виходу в трубку, а також при формуванні й наливі зерна. Вона менш засухостійка культура.

Відношення до світла. Тритикале - рослина довгого дня. Нестача світла на початку вегетації знижує їхня врожайність. Найбільш оптимальним для даної культури є постійне чергування під час вегетації сонячних днів і похмурих. Інтенсивне сонячне освітлення забезпечує нагромадження в листах і вузлах кущіння великої кількості пластичних речовин і вуглеводів. Сонячна погода у фазі виходу в трубку сприяє формуванню в нього міцних меживузль, що підвищує стійкість стебел до полягання.

Відношення до механічного складу ґрунту. Тритикале практично не вимогливе до родючості ґрунту. Вона здатна виростати на всіх типах ґрунтів (крім сипучих пісків і мало окультурених торфовищ), однак з максимальною віддачею реагує на родючі ґрунти. Кращими по мінеральному складі для неї є дереново-підзолисті легко - і средньосуглинкові, а також добре окультурені торфяні ґрунти низинного типу.

Відношення до кислотності ґрунту. Оптимальне значення рН для тритикале - 5,5 - 7,0. У цьому звязку найкраще вирощувати дану культуру на ґрунтах зі слабокислою і нейтральною реакцією середовища. Так, підвищення рН із 6,0 до 6,5 забезпечує приріст урожаю тритикале на 14 - 25 %.

Для зниження загальної кислотності ґрунту застосовується вапнування. Основним вапняним добривом вважається доломітове борошно, що, поряд з кальцієм, містить і магній. Він також є цінним мінеральним елементом.

Таблиця 4

Біологічні особливості тритикале озимого

Показник	Значення	Примітка
1	2	3
Вимоги до тепла:
- мінімальна температура проростання насіння	5^оС
- оптимальна температура проростання насіння	20^оС
- оптимальна температура для росту і розвитку культури	18-25^оС
Вимоги до вологи:
- кількість вологи для набубнявіння насіння	50-60 %
- критичний період по відношенню до вологи	Фази вихід в трубку, цвітіння-налив зерна
Вимоги до елементів мінерального живлення:
- критичний період по відношенню до фосфору	фаза проростання, фаза дозрівання
- критичний період по відношенню до азоту	фаза проростання	азот необхідний на перших етапах органогенезу, до розвитку бульбочкових бактерій на коренях
- критичний період по відношенню до калію	цвітіння-дозрівання зерна
Винос елементів мінерального живлення: на 1 ц продукції	N	2,7
	Р₂О₅	1,2
	К₂О	2,2
Відношення рослин до ґрунтів	чорноземи, дереново-підзолисті легко - і средньосуглинкові

Содержание