2.5. Агротехнічні заходи захисту грунтів

від вітрової і водної ерозії

Сільськогосподарські угіддя, які належать до класу відкритих складних природних систем в умовах інтенсифікації сільського господарства та їх зростаючого антропогенного навантаження, зазнають значних змін від впливу лісових екосистем як природного, так і штучного походження.

Залежно від фактора, що викликає руйнування ґрунту, розрізняють водну і вітрову ерозію, а також геологычну й антропогенну.

Водна ерозія виникає внаслідок стікання зливових і талих вод, а вітрова — під впливом вітру.

На інтенсивність розвитку ерозійних процесів впливають клімат, рельєф, протиерозійна стійкість ґрунтів, рослинність, господарська діяльність людини тощо. Ерозійні процеси відбуваються інтенсивніше внаслідок неправильного використання землі, шаблонного застосування агротехніки, нерегульованості поверхневого стоку вод, у разі поганого догляду за лісовими насадженнями, неправильного розміщення полезахисних смуг тощо. У місцях видування ґрунту гинуть культурні рослини.

Дуже важливо вміло захищати грунт від руйнування у місцях перемінного проявлення ерозії. Основу всього комплексу заходів боротьби становить протиерозійна організація території.

Проти внутрішньогосподарському землекористуванні встановлюють межі господарств і виробничих підрозділів, уточнюють спеціалізацію господарств, співвідношення угідь і їх трансформацію; виділяють ділянки під залуження, заліснення; розробляють раціональну структуру посівних площ; встановлюють типи і кількість сівозмін, склад та чергування культур.

Успішно боротися проти одночасного проявлення водної і вітрової ерозії дає можливість плоскорізний обробіток грунту.

Ґрунти, що зазнали ерозії, потребують особливих умов вирощування однорічних і багаторічних культур, особливо на схилах, зокрема більших норм унесення гною та азотних мінеральних добрив. У різних зонах встановлено залежність зниження врожайності культурних рослин від ступеня еродованості.

Просапні культури до змикання міжрядь мало захищають ґрунт від ерозії. Ґрунтозахисна ефективність культур знижується із збільшенням крутизни схилів. Озимі культури, горох і ячмінь добре ростуть на малозмитих ґрунтах, але різко зменшують урожай на середньо- і сильнозмитих, і лише еспарцет та люцерна втрачають тут найменше врожаю. Люцерна залишає у ґрунті близько 5,7–6,0 т/га органічних речовин у вигляді кореневих і післяукісних решток, багатих азотними сполуками.

Смугове розміщення посівів підвищує врожайність сільськогосподарських культур сівозміни.

Боротися з водною ерозією ґрунтів можна за допомогою організаційно-господарських та агротехнічних методів. Вони передбачають розроблення раціональної структури посівних площ, а також придбання спеціальної техніки — машин, знарядь тощо. Агротехнічні заходи є найдоступнішими, їх проводять разом з іншими сільськогосподарськими роботами.

Велике значення має правильне розміщення сільськогосподарських культур та угідь. Необхідно брати до уваги рельєф, експозицію схилів, стан і ступінь змиву ґрунту, потенційну небезпеку виникнення водної ерозії, протиерозійні властивості культурних рослин. Належна організація території запобігає розвитку ерозійних процесів, забезпечує раціональне використання земель і підвищення родючості ґрунту. Найкращого захисту ґрунту від ерозії можна досягти, якщо впроваджувати в господарстві ґрунтозахисну систему землеробства — контурно-меліоративну організацію території, яка б охоплювала весь водозбірний басейн господарства.

Основною причиною вітрової ерозії є недосконалий обробіток ґрунту, Протиерозійний комплекс заходів передбачає смугове розміщення чистих парів. За потреби застосовують також спеціальні ґрунтозахисні сівозміни, розміщаючи смугами посіви однорічних культур і багаторічних трав. У боротьбі з посухою, втратою вологи та змивом ґрунту ефективним може бути лише комплексне запровадження цих заходів у всій водозбірній площі схилу, що не потребує спеціальних великих витрат і є доступним для всіх господарств.

Основною причиною посилення процесів вітрової ерозії ґрунтів є руйнування, розпилення їх структури внаслідок втрат значної кількості органічної речовини.

Прояву водної ерозії сприяють великі розміри полів, введення чистих парів, використання потужної сільськогосподарської техніки.

У глобальних масштабах основними причинами ерозії є знищення рослинності, розорювання земель на великих площах без застосування ґрунтозахисних сівозмін, інтенсивне випасання худоби.

Протиерозійну організацію території визначають: склад, співвідношення сільськогосподарських угідь і заходи по підвищенню їх продуктивності; типи і види сівозмін; прийоми підвищення родючості ґрунтів; кількість, межі і розміщення виробничих ділянок, сівозмін, гідротехнічних споруд, лісосмуг, обсяги ґрунтозахисних робіт, спеціалізація господарства і його виробничих підрозділів.

Одне з головних місць у зменшенні водної і вітрової ерозії ґрунтів займають ґрунтозахисні прийоми обробітку ґрунту, які умовно поділяють на дві групи: загальні й спеціальні. До загальних належать оранка впоперек схилу, плоскорізний обробіток, чизелювання та інші, до спеціальних — лункування, переривчасте борознування, утворення мікролиманів, обвалування, щілювання, кротування, грунтопоглиблення, глибоке смугове розміщення та ін.

З екологічної точки зору найбільш важливими результатами протиерозійного обробітку ґрунту є зниження втрат родючості шару ґрунту і в цілому його руйнування ерозією. Ґрунтозахисний обробіток зводить до мінімуму змив ґрунту й руйнування його вітром.

До доступних протиерозійних заходів належать оранка і сівба впоперек схилу. За зведеними даними, оранка впоперек схилу зменшувала стік талих вод у середньому на 8,5 мм.

При розробці сiвозмiн зі смуговим розмiщенням посiвiв передбачається, щоб у кожному полі були смуги, покритi рослиннiстю або стернею культур суцiльного посiву. При складаннi схем чергування культур у смугах, крiм дотримання правил плодозмiни i розмiщення культур по найсприятливіших попередниках, передбачається дотримання чергування агрофонiв по порам року: зяб — багаторічні трави; пар, просапні — багаторічні трави.