Характеристика лісу
Склад лісу визначається кількістю дерев різних порід у загальному числі стовбурів дерев, що подаються у відсотках. Ліс, в якому не менше 80 % дерев належить до однієї породи, називають чистим. Породи, на які припадає не більше 20 %, називають домішками. За складом порід ліси поділяються на хвойні, листяні та змішані. Склад порід виявляє певний вплив на їх висоту, гущину, зімкнутість крон.
Вік лісу, висота та товщина дерев взаємопов'язані. Приблизний розподіл лісу за віком, висотою та товщиною дерев подано в таблиці 4. Товщину дерев прийнято вимірювати на висоті 1,5 м.
За формою розрізняють одноярусні ліси, що не мають підлісків, та багатоярусні, в яких крони дерев та чагарників створюють два, три та більше ярусів.
Гущина лісу характеризується середньою відстанню між деревами та зімкнутістю їхніх крон (табл. 5).
Чагарники – це деревинна рослинність висотою до 4 м. Кожний кущ росте від кореня багатьма стовбурами. Основними характеристиками чагарників є склад порід, висота та гущина. Чагарниками здебільшого називають низькорослі кущі висотою до 0,8 м. Вони поширені в рівнинній та гірській тундрі (полярна березка, полярна верба, вереск, богульник), а також на болотах (чорниця, брусниця).
Рослинний покрив зображують здебільшого масштабними умовними знаками та кольорами. Площі, зайняті деревинною рослинністю, замальовують зеленою фарбою, чагарником і низькорослою деревинною рослинністю – світло-зеленою фарбою, трав'яна рослинність має білий фон.
Породу дерева позначають знаком листяного чи хвойного дерева, а їхнє поєднання означає, що ліс змішаний.
При наявності даних про висоту, товщину дерев та гущину лісу вказують його характеристику (приклад наведено в додатку).
У лісових масивах позначають просіки та нумерацію кварталів. Для окремих елементів рослинності застосовують лінійні (вузькі) смуги лісу, живі огорожі та позамасштабні умовні знаки (окремі дерева, кущі, невеликі гаї тощо).
Грунтовий покрив. Верхній шар земної кори товщиною декілька метрів називають грунтом. Верхній пухкий шар грунту товщиною 1,0-1,5 м називають родючий.
Грунти поділяються на скельні та пухкі. Скельні грунти – це моноліти твердих гірських порід (граніти, базальти, піщаники). Здебільшого вони розповсюджені в горах. Пухкі грунти утворюються в результаті вивітрювання. Вони можуть бути слабкими, середніми та твердими (табл. 6).
Таблиця 6
- Загальні положення
- Тактичні властивості місцевості
- Топографічні карти призначення і коротка характеристика топографічних карт.
- Розграфлен ня і номенклатура топографічних карт
- Стандартні розміри аркушів карт різних масштабів
- Зображення місцевих предметів і рельєфу на топографічних картах
- Місцеві предмети
- Зображення річок залежно від масштабу карти
- Зображення каналів залежно від масштабу карти
- Характеристика лісу
- Характеристика грунту
- Вивчення за картою умов спостереження, маскування і захисних якостей місцевості. Правила нанесення на карту орієнтирів та інших об'єктів
- Орієнтування на місцевості за картою
- Орієнтування підрозділів на місцевості
- Особливості орієнтування в різних умовах місцевості
- Ведення робочої карти призначення робочої карти та вимоги до неї
- Підготовка карти до роботи
- Визначення відстані, азимутів та координат об'єктів за картою
- Поправочні коефіцієнти для вимірювання маршруту
- Визначення координат об'єктів за карТою
- Орієнтування на місцевості без карти
- Картографічні умовні знаки
- Промислові та сільськогосподарські об'єкти
- Зв'язок, електролінії, газо-, нафтопроводи, аеродроми
- Геодезичні пункти та інші орієнтири
- Залізниці
- Пояснювальні написи і числові характеристики об'єктів
- Броди, перевози, пароми, греблі
- Масштаб 1:500 000