logo search
reg_ekonom

10.Механізм реалізації держ. Регіональної політики в Україні

Механізм реалізації державної регіональної економічноїполітики – це система конкретних економічних  важелів та організаційно-економічних важелів, за допомогою яких здійснюється  державний вплив на просторову організацію суспільства, забезпечується  соціально-економічний розвиток регіонів, вдосконалюється структура їхнього  господарського комплексу. Основними складовими державного регулювання  економічним розвитком регіонів є: відповідна законодавчо-нормативна база,  бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку, прогнозування і  програмування, розвиток різних форм територіальної організації продуктивних  сил(ств спец ек зон, міжрегіональне та прикордонне співробітництво тощо).  Законодавча база визначає взаємовідносини держави та регіонів та відповідні  організаційні структури управління соц-ек процесами. На сучасному етапі ек розв  державачерез законодавчу базу проводить  політику, спрямовану на підвищення ек самостійності територій. Водночас вона координує  діяльність місцевої влади на основі визначення співвідношення державного і  місцевого бюджетів, розвитку загально структурних об’єктів місцевого та  загальнодержавного призначення, формування централізованих і регіональних  фондів різного цільового призначення.  Державне регулювання може поєднувати в собі методи прямого і  опосередкованого впливу на соц-ек процеси. За своїм характером ці методи можуть  бути заохочувальні та обмежувальні, активні та пасивні.  Методи прямого регулювання – це  цільве фінансування, пряма фінансова допомога , надання субсидій та субвенцій  тощо. Для опосередкованого ек регулювання використовують важелі податкової,  кредитно-грошової, амортизаційної, зовнішньоекономічної політики. Держ органи  управління можуть впливати на регіональний розвиток через такі заходи протекціонізму:  надання податкових пільг для розвитку наукомістких виробництв, ств АТ для  завершення раніше розпочатого будівництва, наданнярегіонам інвестиційних премій  тощо.  Ступінь держ втручання в господарські процеси вимірюється показниками  питомої ваги держ прибутків і видатків у ВВП – їх висока питома вага свідчить  про сильний вплив держави на економіку. У перспектив передбачається істотно  розширити права місцевих органів виконавчої влади у бюджетній політиці на  основі підвищення ролі місцевих податків і зборів, встановлення  науково-обгрунтованих нормативів відрахувань до місцевих бюджетів тощо.  Одним із важливих елементів держ регулювання є розробка довгострокових,  середньострокових прогнозів соц-ек розвитку АР Крим, областей України, міст  Києва і Севастополя та державних регіональних програм, за допомогою яких  досягається планомірність у розвитку продуктивних сил, узгоджуються інтереси  галузей і територій. На сьогодні розроблені проекти регіональних програм соц-ек  розвитку Карпатського регіону, Полісся, Поділля, Українського Причорномор’я.

природними факторами зон Волинської, Вінницької, Полтавської, Черкаської та ін  областей, створення розгалуженої мережі транспортних комунікацій, об¢єктів  соц-ї та виробничої інфраструктури; - формування рац-ї сис-ми розселення шляхом  збереження існуючих та створення нових населених пунктів, активізації  функціонування сільських населених пунктів та малих міських поселень,  регулювання розвитку великих міст і сприяння якісним перетворенням у них; -  збереження та відродження культурної самобутності населення регіонів, охорона  пам¢яток історії і культури, створення нових природних заповідників; - розвиток  регіональної та міжрегіональної інфрастр-ри (транспорту, зв¢язку, інформатики  тощо), спрямований на стимулювання й підвищення ефективності територ-го поділу  праці. Першочергові завдання рег-ї ек політики конкретизують стратегічні  напрями і спрямовуються на поетапне вирішення назрілих проблем. Серед цих  завдань, зокрема: - створення нормативно-правової та методологічної бази упр-ня  розвитком регіонів; - забезпечення рац-ї системи природокористування у  регіонах; - розроблення та реалізація державних програм соц-ек розвитку окремих  регіонів; - сприяння формуванню регіональних ринків, створенню і функціонуванню  спеціальних (вільних) ек зон у різних регіонах; - широкий розвиток прикордонної  торгівлі та міжнародного співробітництва регіонів, насамперед з державами –  колишніми республіками СРСР; - створення необхідних умов для прискореного  облаштування населення (депортованих народів), яке повертається на місця  традиційного проживання.