logo search
ОхГр лекции Мод 1

5. Моделювання кругообігу вуглецю в ґрунті та оптимізація гумусового стану

Останнім часом багато досліджень присвячено математичному моделюванню процесів гумусоутворення в ґрунтах на основі різноманітних підходів.

Так, П.П Надточій, Ф.В. Вольвач, В.Г. Гермашенко (1997) змоделювали процеси кругообігу вуглецю в системі фітоценоз — гумусові речовини ґрунту на основі теорії катастроф, застосованої в екології і описаної Д. Джоном (1975). Використання цієї моделі є важливий напрям роботи в пізнанні екології ґрунтоутворення і в охороні ґрунтів. Таку модель можна використовувати для прогнозу змін гумусового стану ґрунтів, можливого розвитку дегуміфікації, розробки шляхів забезпечення оптимального вмісту гумусу через вплив на кругообіг вуглецю в ґрунті.

Згідно цієї моделі, баланс вуглецю в ґрунті описується досить складними диференщйними рівняннями і вимагає отримання значень багатьох показників: вміст вуглецю гумусових речовин, їх детритної складової та мортмаси; вміст вуглецю гумусу; коефіцієнти мінералізації відповідно гумусових речовин, їх детритної частини і мортмаси; продуктивність фотосинтезу; частка органічної продукції, що щороку включається в деструктивний цикл, тобто у процес розкладу, мінералізації та гуміфікації; сума швидкостей абіотичних процесів надходження (Н) і виносу (В) відповідно до органічного вуглецю детриту і гумусу в цілому; константа Міхаеліса — параметр, що дорівнює запасам вуглецю детритної частини гумусу або запасам вуглецю гумусу ґрунту, при яких досягається 1/2 продуктивності агроценозу; коефіцієнт гуміфікації детриту (тобто його перетворення на власне гумусову речовину); коефіцієнт гуміфікації мортмаси при її перетворенні на власне гумусові речовини; коефіцієнт гуміфікації мортмаси при її перетворенні на детритну частину гумусових речовин; загальний коефіцієнт гуміфікації мортмаси; коефіцієнт розкладання детритної частини гумусу; коефіцієнт розкладання мортмаси.

Концептуальна модель трансформації органічного вуглецю в системі фітоценоз — гумусові речовини ґрунту передбачає визначення ще таких параметрів: вилучена частина фітомаси (господарський врожай); частка первинної продукції у складі органічних добрив; мінералізація вуглецю гумусових речовин, їх детритної частини та вуглецю мортмаси; гуміфікація детриту; гуміфікація мортмаси з перетворенням на власне гумус, виключаючи початкову стадію утворення детриту з мортмаси; органічна речовина фітомаси рослинних решток, кореневих виділень, що надійшли до ґрунту.

Отже, розрахунки за цією моделлю досить складні, але на базі використання вказаної моделі автори встановили припустимі критерії, за яких ґрунтово-екологічна система фітоценоз — гумусові речовини може функціонувати в режимі як стабілізації вмісту гумусу, так і його накопичення. Це дуже важливо для контролю за гумусовим станом ґрунту і для попередження можливої дегуміфікації ґрунтів.