Характеристика лісу

Склад лісу визначається кількістю дерев різних порід у загальному числі стовбурів дерев, що подаються у відсотках. Ліс, в якому не менше 80 % дерев належить до однієї породи, називають чистим. Породи, на які припадає не більше 20 %, називають домішками. За складом порід ліси поділяються на хвойні, листяні та змішані. Склад порід виявляє певний вплив на їх висоту, гущину, зімкнутість крон.

Вік лісу, висота та товщина дерев взаємопов'язані. Приблизний розподіл лісу за віком, висотою та товщиною дерев подано в таблиці 4. Товщину дерев прийнято вимірювати на висоті 1,5 м.

За формою розрізняють одноярусні ліси, що не мають підлісків, та багато­ярусні, в яких крони дерев та чагарників створюють два, три та більше ярусів.

Гущина лісу характеризується середньою відстанню між деревами та зімкнутістю їхніх крон (табл. 5).

Чагарники – це деревинна рослинність висотою до 4 м. Кожний кущ росте від кореня багатьма стовбурами. Основними характеристиками чагар­ників є склад порід, висота та гущина. Чагарниками здебільшого називають низькорослі кущі висотою до 0,8 м. Вони поширені в рівнинній та гірській тундрі (полярна березка, полярна верба, вереск, богульник), а також на боло­тах (чорниця, брусниця).

Рослинний покрив зображують здебільшого масштабними умовними знаками та кольорами. Площі, зайняті деревинною рослинністю, замальо­вують зеленою фарбою, чагарником і низькорослою деревинною рослинністю – світло-зеленою фарбою, трав'яна рослинність має білий фон.

Породу дерева позначають знаком листяного чи хвойного дерева, а їхнє поєднання означає, що ліс змішаний.

При наявності даних про висоту, товщину дерев та гущину лісу вказують його характеристику (приклад наведено в додатку).

У лісових масивах позначають просіки та нумерацію кварталів. Для окре­мих елементів рослинності застосовують лінійні (вузькі) смуги лісу, живі ого­рожі та позамасштабні умовні знаки (окремі дерева, кущі, невеликі гаї тощо).

Грунтовий покрив. Верхній шар земної кори товщиною декілька метрів називають грунтом. Верхній пухкий шар грунту товщиною 1,0-1,5 м нази­вають родючий.

Грунти поділяються на скельні та пухкі. Скельні грунти – це моноліти твердих гірських порід (граніти, базальти, піщаники). Здебільшого вони розповсюджені в горах. Пухкі грунти утворюються в результаті вивітрю­вання. Вони можуть бути слабкими, середніми та твердими (табл. 6).

Таблиця 6