2. Агроґрунтове районування

А гроґрунтове районування України в 60-і роки ХХ століття провела група вчених ґрунтознавців Українського науково-дослідного інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського та інших наукових установ країни. Територію України було поділено на регіони за ознаками подібності та відмінності у ґрунтовому покриві з урахуванням усього комплексу природних умов, які мають значення для сільськогосподарського виробництва. Отже, основним принципом такого районування була сільсько- Рис. 19.1. Агроґрунтове районування України.

господарська спрямованість території країни. В результаті виділено такі агроґрунтові одиниці: області, зони, підзони, провінції та райони. Далі наведено перелік агроґрунтових регіонів України (рис. 19.1).

Бореальний пояс помірно холодний: В – Центральна тайгово-лісова область; П – зона мішаних лісів з дерново-підзолистими типовими і оглеєними ґрунтами Полісся; провінції: П1 – Західна, П2 – Центральна правобережна, П3 – Лівобережна висока, П4 – Лівобережна низинна. Суббореальний помірний пояс: Е – Західна буроземно-лісова область; К – зона широколистих лісів з бурими лісовими типовими опідзоленими і оглеєними ґрунтами; вертикальні ґрунтові зони: Кзн – Закарпатська низовина (підгірна смуга), Кпз – буроземів опідзолених оглеєних Закарпатського передгір’я (висота 215—400 м), КП – бурувато-підзолистих поверхнево оглеєних ґрунтів передгір’їв Передкарпаття (висота 300 – 500 м), КГ – гірсько-лісових буроземів (висота 500—1500 м); КГл – гірсько-лучних буроземів полонин (висота 1200—1500 м) вертикальні ґрунтові зони Гірського Криму: КрС – чорноземів передгірського степу, КрЛС – ґрунтів передгірського лісостепу,

Таблиця 19.2. Структура ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь України

КрГ – буроземів гірсько-лісових, КрЯ – зона гірсько-лучних ґрунтів яйл; Ж – Центральна лісостепова і степова область; ЛС – зона лісостепова чорноземів типових і сірих лісових ґрунтів; провінції: ЛС1 – Західна, ЛС2 – Правобережна центральна висока, ЛС2₁ – Північна підпровінція, ЛС2₂ – Південна підпровінція, ЛС3 – Лівобережна низинна, ЛС3₁ – Північна підпровінція, ЛС3₂ – Південна підпровінція, ЛС4 – Лівобережна висока, ЛС4₁ – Північно-східна підпровінція, ЛС4₂ – Східна підпровінція; С – зона степова чорноземів звичайних і південних; СА – підзона чорноземів звичайних Північного Степу; провінції: СА1 – Південно-західна, СА2 – Дністровсько-Дніпровська, СА3 – Дніпровсько-Донська, СА4 – Донецька, СА5 – Задонецька; СБ – підзона Південного Степу чорноземів південних; провінції: СБ1 – Придунайська, СБ2 – Азово-Причорноморська, СБ3 – Кримська, СБ4 – Керченська; СС – зона сухостепова темно-каштанових і каштанових ґрунтів; провінції: СС1 – Причорноморська, СС2 – Північно-Кримська.

Субтропічний помірно теплий пояс: М – субтропічна помірнотепла ксерофітно-лісова область; КрП – вертикальна зона коричневих ґрунтів південного схилу Головного пасма Кримських гір. Схема агроґрунтового районування показує, що ґрунтовий покрив України дуже різноманітний. Великомасштабним ґрунтовим обстеженням на території країни виявлено близько 650 видів ґрунтів. Ця різноманітність вкладається в чітку систему небагатьох ґрунтових типів, підтипів та агрономічних груп. Перелік їх і площі поширення наведено в табл. 16.