1. Особливості земельних відносин.

Підприємницька діяльність у сільському господарстві здійснюється за загальними принципами . Але, на відміну від інших галузей, слід врахувати ту обставину, що вона направлена на всебічне і найбільш ( повне використання сил природи, а також життєвих функцій рослин і тварин. В процесі своєї діяльності підприємці мають справу з такими факторами, як клімат, погода, родючість ґрунтів, енергія росту і розвитку живих організмів. В цій галузі технологія виробництва ґрунтується на використанні закономірностей життя рослин і тварин. Тому підприємець враховує ту обставину, що його діяльність у сільському господарстві має бути направлена на підвищення життєдіяльності живих організмів. Все зростаючий вплив на результати підприємницької діяльності набувають екологічні аспекти сільськогосподарського виробництва.

Серед об'єктів підприємницької діяльності є такі, які мають пріоритетне значення для її здійснення. У сільському господарстві до них відноситься земля, яка знаходиться у певній формі власності.

Земельна власність - виражає економічні відносини між людьми з приводу її використання.

Земельні відносин - відносини які складаються між суб'єктами підприємницької діяльності з приводу використання землі як основного засобу виробництва. Основою останніх є земельна власність, яка проявляється у формі землеволодіння, землекористування і розпорядження землею.

Головне для підприємницької діяльності у сільському господарстві-кому належить земля, хто її власник, хто нею володіє і використовує її властивості.

Землеволодіння - це володіння ділянкою землі окремою особою, групою осіб або державою на правах повної власності. Землевласник має право продавати свою землю, дарувати, здавати в оренду, тобто право виключного фізичного контролю над цим даром природи. Під землеволодінням розуміється, як правило, власність на землю.

Землекористування - це користування ділянкою землі окремою особою, кооперативними або громадськими організаціями, державними сільськогосподарськими підприємствами і закладами. Воно передбачає можливості застосування корисних властивостей землі. Землекористувач має право використовувати землю для певних цілей: ведення сільськогосподарського виробництва, зведення житлових і виробничих об'єктів, потреб транспорту і т.д. у відповідності з встановленими правами і зобов'язаннями власника землі. Для підприємців у сільському господарстві це включає право привласнення виробленої продукції. Якщо користувач не є власником землі, він, як правило, укладає угоду з останнім, у якій обумовлюються строки, платність та інші умови користування нею.

Розпорядження землею - це комплекс прав, які дозволяють її відчужувати: право продажу, дарування, передачі у спадок, обміну і т.п. Як правило, розпоряджатись землею може лише її власник.