logo
грунти

11.Питання Загальні відомості про гідросферу Землі

Поняття гідросфера вперше було введено Е.Зюссом. Цим терміном позначається узагальнено рідка оболонка Землі. За визначенням В.І.Вернадського під гідросферою слід розуміти, перш за все, скупчення поверхневих, океанічних і морських вод, які перебувають в тісному генетичному зв’язку з запасами підземних вод в земній корі.

Аналіз структури водної оболонки Землі показав такі її характерні риси.

  1. Асиметрія будови гідросфери – нерівномірний розподіл об’єму води на поверхні і в надрах Землі. За даними М.І. Львовича (1986), 94% її об’єму і 72% поверхні земної кулі займає Світовий океан, 4% припадає на підземні води, 1,6% - полярні льодовики, 0,25% – прісні поверхневі води і 0,001% - водяна пара гідросфери.

  2. Постійно діючий вологооборот, який зв’язує водну оболонку Землі в єдине ціле. Дякуючи цьому компоненти біосфери постійно оновлюються водними масами, які до них надходять. Найшвидше оновлюється волога атмосфери, вода річок і ґрунту. Виділяють кілька типів вологообороту. Найбільш важливим для розуміння гідрологічної ролі ґрунту є атмосферно-ґрунтово-біологічний тип.

  3. Вода як специфічне природне утворення – різноманітне й неповторне поєднання її властивостей: здатність до розчинення мінеральних і органічних речовин, хімічна активність і рухомість, висока теплоємкість і теплопровіднісь, значна буферність, здатність перебувати у трьох агрегатних станах в незначному інтервалі температур, сприятливе поєднання хімічних і фізичних параметрів для використання її живими організмами як основи свого існування. Цим властивостям води В. І. Вернадський приділяв особливу увагу. Він писав: “Природна вода начебто призначена для життя, і з життям зв’язана вона одна з усіх хімічних сполук. Цей тісний зв’язок води з життям і її виключне поширення в земній корі, яке різко відрізняє її від усіх мінералів, не може бути випадковим: воно вказує на закономірність явища, на певну організованість земної кори. Вода і жива речовина генетично зв’язані частини цієї організованості» (1960, с. 75).