7.2.2. Біологічний метод

Біологічний метод боротьби з шкідниками і хворобами – один із найбільш ефективних шляхів скорочення кількості застосування пестицидів у рослинництві. Обсяг практичного застосування біометодів за 20 років у колишньому СРСР (1964 – 1984 рр.) збільшився від 250 тис. га до 32 млн. га.

Застосування різних біологічних засобів, поряд з охороною навколишнього середовища і здоров'я людей, забезпечує високу технічну та економічну ефективність. Особливо високий економічний ефект дають біометоди в умовах закритого ґрунту, де є можливість повного виключення хімічних засобів захисту рослин, а окупність витрат – 4 – 7 разова. Крім того, широке застосування біометоду дає можливість підвищити якість сільськогосподарської продукції.

Біологічний метод регулювання чисельності шкідливих організмів розвивається в двох напрямах. Перший пов'язаний з розробкою прийомів, що враховують і підвищують активність природних ресурсів корисних організмів. До нього належить визначення рівнів ефективності ентомофагів з метою скорочення обсягів застосування пестицидів, розробка окремих агротехнічних прийомів, які сприяють активізації корисних організмів, застосування токсичних речовин з мінімальним негативним впливом на ентомофагів тощо.

Другий напрям пов'язаний з утворенням і застосуванням активних засобів біологічної боротьби з шкідниками та хворобами. До нього належать біологічно активні речовини (статеві феромони, гормони, речовини антифідантної, атракційної, репелентної дії тощо), мікробіологічні препарати, хижі й паразитичні членистоногі, яких розводять у промислових масштабах, тощо.

Можна навести ряд прикладів високої біологічної активності природних популяцій ентомофагів. Так, за даними Б.П. Адашкевича (1975), на 50 видів шкідників капусти та інших капустяних культур нараховується близько 500 видів ентомофагів, які за вегетаційний період можуть знищити 50 – 60 % основних фітофагів. Теленомини-ентомофаги клопа-черепашки нерідко знижують чисельність у фазі яйця на 60 – 80 %. Афідофаги на зернових і зернобобових культурах при співвідношенні хижак-жертва 1: 20 – 1 :40 здатні цілком знищити популяції попелиць.

Із біологічно-активних речовин усе більше застосовують феромони комах. Це летючі речовини, які виділяються комахами та іншими тваринами в атмосферу і які керують поведінкою та багатьма іншими формами життєдіяльності організму. Нині в нас синтезують понад 30 феромонів, головним чином лускокрилих комах. Феромонні пастки щорічно застосовують на сотнях тисяч гектарів у сільському та лісовому господарстві.

Використовують пастки з феромонами, що оброблені хемостерилянтами. Комахи, принаджені в пастку, стають нездатними до відтворення, що знижує чисельність популяції. Крім того, принаджені феромонами самці можуть бути знищені при стрічкових обробках інсектицидами з домішками феромонів.

Великі потенційні можливості має мікробіологічний напрям, який передбачає використання різних груп мікроорганізмів та продуктів їхньої життєдіяльності для масового появлення збудників хвороб і регуляції чисельності шкідників. Тепер налагоджено виробництво інсектицидних препаратів. Це ентобактерин, дендробацилін, бітоксибацилін, бактоспеїн, БІП, дипел, лепідорцид, гомелін, турінгін 2. Синтезовані вірусні препарати: Вирин-ГЯП, Вирин-ЕКС, Вирин-ЕНШ, Вирин-КШ.

Для боротьби з мишовидними гризунами у виробництво надходить зерновий бактероденцид і амінокислотний бактероденцид.

Нині для боротьби з хворобами у виробництво надходять препарати на основі антибіотиків. Це трихотецин – антибіотичний препарат на основі антибіотика трихоцетину; фітобактеріоміцин, фітофлавін-100. Перший препарат рекомендується для боротьби з борошнистою росою огірків закритого ґрунту, а два інших – проти кореневих гнилей пшениці та бактеріозів сої.

Вірусні, грибкові й інші мікробіологічні препарати виробляють у невеликій кількості, що зумовлено технологічними труднощами.

Певних успіхів досягнуто при використанні паразитичних і хижих членистоногих проти шкідників. Наприклад, вирішені проблеми масового виробництва трихограми, яку щорічно застосовують на площі близько 15 млн. га проти совок, кукурудзяного та лучного метеликів, горохової і яблуневої плодожерки, листокруток.

Особливе значення має вдосконалення технічних засобів для розселення трихограми. Створено апаратуру для авіаційного її розселення. Вона забезпечує продуктивність 250 га/год польоту та ефективність паразита в боротьбі з кукурудзяним метеликом на рівні 65 %.

Особливе значення має біологічний метод захисту рослин у теплицях, де створюються оптимальні умови для розвитку багатьох видів шкідників і хвороб. Уже є багато прикладів ефективної колонізації спеціалізованих паразитичних і хижих організмів. Усі основні шкідники та хвороби овочевих і зеленних культур закритого ґрунту вже можуть ефективно стримуватися біологічними засобами. Це енкарзія – ентомофаг тепличної білокрилки; ашерсонія і вертицилліум – ентомопатогенні гриби білокрилки; афідоміза і золотоочка – ентомофаги баштанної попелиці; фітоселіус – ентомофаг павутинного кліща; ізотобактерин – проти хвороб помідорів (фузаріозне в'янення, борошниста роса).

Основна невирішена задача – створення комплекту обладнання, яке дало б можливість організувати рентабельне виробництво біологічних засобів захисту рослин в умовах виробничих біолабораторій.

Подальший успіх біологічної боротьби з хворобами може бути забезпечений насамперед на шляху виявлення фактора індукованого імунітету рослин до основних груп фітопатогенів.

Біометод у боротьбі з бур'янами розвивається по напрямах інтродукції спеціалізованих фітофагів, створення епіфітотії у популяції бур'янів, пошуку природних сполук з високою вибірковістю гербіцидної дії. Підвищення екологічної стабільності агробіоценозів ми, як і багато інших, бачимо також у ботанічній різноманітності культур. Однак в умовах інтенсивного землеробства цей фактор практично зведено до нуля. На наш погляд, у недалекому майбутньому він може мати значення, головним чином, у ґрунтозахисному землеробстві, при смуговому розміщенні культур впоперек схилу. За спостереженнями, при розміщенні багаторічних трав (люцерни), озимої пшениці й кукурудзи смугами, чисельність деяких шкідників значно відрізняється від їх кількості на тих же культурах у польовій сівозміні. Так, за трирічними даними, на смугах озимої пшениці чисельність личинок клопа-черепашки становила 0,5, а в польовій сівозміні – 2,4 особини на 1 м². Пошкодженість яєць паразитами була, навпаки, більш високою (42,8 %) у смугових посівах, а в польовій сівозміні – 12,4 %. Чисельність злакових попелиць на 100 рослинах у польовій сівозміні становила 2830, в ґрунтозахисній – 640 особин, афідофагів – відповідно 3,2 і 18, авідіїдів – 31 і 76,9 %. Ураженість личинок стеблових пильщиків становила 12 і 21,6 %.

На кукурудзі при смуговому вирощуванні пошкодженість рослин кукурудзяним метеликом становила 9, а в польовій сівозміні – 24,8 %. Ураженість яєць, навпаки, становила відповідно 39,4 і 17,6, а гусениць – 32,4 і 14,6 %.

Навіть такі фрагментарні дані свідчать про наявні можливості підвищення екологічної стабільності посівів у польових агробіоценозах.