2. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення.

Складовою аграрних відносин є рентні відносини.

З виникненням власності на землю виникає і відповідна їй форма доходу – земельна рента.

Рента (у перекладі з фр. – віддана) – це передача частини доходу землеробом власнику землі за використання його земельної ділянки.

За феодалізму домінувала феодальна власність на землю і відповідно до неї феодальна земельна рента існувала у вигляді відробітної (панщини), натуральної (оброк) і грошової формах. В умовах капіталізму найбільш поширеною формою економічної реалізації власності на землю є грошова форма ренти.

Отже, право власності на землю зумовлює отримання землевласником певної частки додаткового продукту у вигляді земельної ренти. Тому вважається, що земельна рента є економічною формою реалізації власності на землю.

Виділяють наступні основні види земельної ренти:

1. Абсолютна земельна рента. Її існування пов’язане з правом приватної власності на землі. Право приватної власності на землю означає виключне право земельних власників розпоряджатися належною їм землею за своїм розсудом. Воно не допускає вкладання капіталу в землю інших суб’єктів без сплати певної суми за право користування нею. Отримують абсолютну земельну ренту всі землевласники незалежно від якості належних їм ділянок землі. Це та мінімальна межа ренти, нижче якої володіння землею є економічно недоцільним.

2. Диференційна рента. Причиною утворення диференційної ренти взагалі є монополія на землю як об’єкт господарювання, що здійснюють власник або орендар земельної ділянки. Ці суб’єкти мають монопольне право господарювання на земельних ділянках і одержання з них додаткового доходу у формі диференційної земельної ренти.

Існування диференційної земельної ренти обумовлено механізмом ціноутворення на сільськогосподарську продукцію. Ринкова ціна на такі товари встановлюється не за середніми умовами виробництва, як це відбувається у промисловості, а за витратами виробництва на гірших за якістю ділянках землі. В цьому плані земельні ділянки за якістю поділяються на три категорії: кращі, середні і гірші. Тоді виробники, що знаходяться в кращих умовах господарювання, ніж воно відбувається на гірших ділянках землі, отримують додатковий доход у вигляді диференційної ренти.

Ф іксований характер пропозиції землі означає, що величина ренти на ринку визначається головним чином умовами попиту, а пропозиція при цьому пасивна (рис. 1).

Підвищення попиту на землю з D₃ до D₄ призводить до збільшення ренти з R₃ до R₄. І навпаки, скорочення попиту з D₃ до D₂ визве зменшення ренти з R₃ до R₂. Якщо попит дуже невеликий по відношенню до пропозиції, то земля виступає як “безплатний (безкоштовний) товар” (крива D₁).

Величина земельної ренти, таким чином, повністю залежить від попиту і визначається наступними основними факторами:

1 – зміною цін на продукції, що вирощується на цій землі, тобто попит на землю, як і на інші ресурси, є похідним.

2 – рівнем продуктивності землі, який частково залежить від кількості і якості ресурсів, які спільно використовуються з землею та їх ціни. Попит буде вищий на більш родючі землі, а отже, і величина ренти буде більшою на землях середньої і вищої якості, у порівнянні з гіршими землями.

Розрізняють дві форми диференційної земельної ренти:

1) диференційна рента I. Умовами її утворення є різниця у природній родючості і місцем розташуванням земельних ділянок по відношенню до ринків збуту, транспортних шляхів та ін.

2) Диференційна рента ІІ виникає в результаті штучного підвищення продуктивності землі завдяки послідовно вкладеного в одну і ту ж земельну ділянку капіталу. Тобто, цей вид доходу пов’язаний з ефективністю вкладання капіталу в землю.

Взаємозв’язок першої і другої диференційної ренти полягає в тому, що вони засновані на використанні родючості землі. Тільки диференційна рента I пов’язана з природною, а диференційна рента II – з економічною (штучною) родючістю ґрунтів.

3. Монопольна рента. Вона утворюється на землях особливої якості чи в особливих кліматичних умовах, за яких можливе обмежене виробництво сільськогосподарських продуктів з особливими, унікальними якісними характеристиками (наприклад, особливих сортів винограду та вина з нього, чаю, прянощів тощо). Отримують монопольну ренту через встановлення монопольно високих цін на продукцію.

Оскільки сукупна пропозиція землі фіксована, то вважається, що рента не виконує ніякої спонукальної функції у зміні пропозиції. Тому, на думку багатьох вчених і політиків, рентою можна знехтувати і це ніяк не вплине на продуктивний потенціал економіки. По цій причині деякі економісти вважають ренту надлишком, тобто платою, яка не є необхідною, тому що не забезпечує наявності землі в економічній системі. Іншими словами, земля була би в наявності в цілому незалежно від того береться за неї плата чи ні. Але з іншого боку, рентні платежі індивідуальних підприємців виступають як витрати. Такі платежі необхідні для відволікання землі із альтернативного використання. В такому випадку ціна за використання землі регулює характер її використання. Власність і плата за землю підсилюють зацікавленість в її ефективному використанні та відповідальність за результати діяльності на ній.

Земельна рента може виступати як у вигляді доходу, так і у вигляді витрат в залежності від того, в якому статусі по відношенню до землі знаходиться виробник. Так, наприклад, якщо фермер здійснює господарську діяльність на своїй землі, то для нього земельна рента – це доход від володіння і використання своєї землі. Для фермера, що веде господарство не на своїй землі, земельна рента – це, в основному, витрати, які виступають у формі орендної плати.

Орендна плата – це сума грошей, яку підприємець (орендар) виплачує за угодою землевласнику (орендодавцю) за дозвіл застосовувати свій капітал на його ділянці землі.

В орендну плату за земельну ділянку може включатися:

а) земельна рента, яку приносить дана ділянка землі;

б) відсоток на вкладений в землю капітал;

в) амортизація цього капіталу;

г) частка середнього прибутку сільськогосподарського підприємця.

Рентні відносини в ринкових умовах виникають не тільки у зв’язку з використанням землі для сільськогосподарського виробництва. Рента має місце і в тих випадках, коли земля орендується для побудови будинків та споруджень, розробки надр та в інших підприємницьких цілях.

Власники деяких земельних ділянок можуть отримувати гірничу, будівельну, житлову, туристичну та інші види ренти. Особливості цих видів ренти пов’язані зі специфікою використання землі у несільськогосподарських галузях – гірничодобувній промисловості, будівництві, організації зон відпочинку, туризму та ін. Тут також можуть утворюватися диференційна і монопольна ренти. Закономірності їх виникнення такі самі, як і в сільському господарстві.

У сучасній західній літературі використовують термін “економічна рента”, який є більш широким поняттям, ніж земельна рента.

В загальноекономічному розумінні економічна рента – це ціна, що сплачується за використання ресурсу, кількість якого значно обмежена, тобто пропозиція якого нееластична. Саме, унікальні умови пропозиції землі та інших природних ресурсів – їх фіксована кількість – відрізняє рентні платежі від заробітної плати, відсотка і прибутку.

При такому визначенні економічної ренти інші види ренти, в тому числі і земельна, виступають різновидами економічної ренти. При такому розумінні економічну ренту отримують і власники людського ресурсу – талановиті музиканти, співаки, спортсмени, кінозірки та ін. у вигляді супергонорарів за свій рідкісний професійний ресурс.