10. Районний господарський комплекс та його галузева стр-ра. Три групи галузей, які хар-ть господарський комплекс крупного ек району.
На тер інтегрального ек р-ну повинен бут сформований достатьо потужний народногосподарський комплекс, основу якого становлять територіальні виробничі комплекси з такою галузевою стр-рою: - профілюючі галузі (галузі спеціалізації р-ну в масштабах країни), які включають до свого складу кілька галузей пр-сті і с/г; - галузі, які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи і забезпечують комбіновану переробку сировини, а також галузі, що обслуговують потреби галузей спеціалізації р-ну (добування і збагачення сировини, в-ва напівфабрикатів, обл-ня, ремонт обл-ня, в-во буд мат-в тощо); - галузі, які забезпечують потреби нас-ня р-ну пром-ми і продовольчими товарами, необхідними матеріалами;
Наукова і практична необхідність диференційованого підходу до вивченнят тер-госп відмінностей у межах країни обумовлює також потребу систематизації різних ек р-нів. Науково обгрунтованим є обєктивне існування двох типів ек р-нів – галузевих і загальних або багатогалузевих (інтегральних). Галузеве (спеціальне) ек рай-ня потрібне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей в-ва. Цей тип ек р-нів виникає під впливом закономірності територіальної концентрації п-в окремої галузі н/г і повязаних з ними обслуговуючих в-в. Їх територіальна локалізація залежить в основному від наявності на певній території необхідних природних передумов (грунтово-кліматичних і сировинних ресурсів), крупного споживача пр-ції, сприятливих транспортних звязків тощо. Так напр, у с/г виділяються райони в-ва технічних і зернових культур, виноградарства і садівництва, а в пр-сті – р-ни вугільної, металургійної, хімічної, легкої та ін галузей індустрії. Галузеві ек р-ни є складовою частиною загальних ек районів. Галузеве рай-ня посилює наукову обгрунтованість визначення території загальних ек р-нів. Загальне (інтегральне) ек рай-ня базується на регіональних н/г-х комплексах, в основі яких зн-ся ТВК різного ступеня сформованості або їх складові частини. За цим рай-ням вид-ся 3 підтипи інтегральних ек р-нів: великі (макрор-ни), середні (мезорайони) і малі (мікрорайони). Великі (інтегральні) ек р-ни – це поділ території кр на найбільші територіальні частини, які обєднують кілька адміністративних областей, або адміністративні краї з автономними областями. Гол метою визначення цих р-нів є виявлення і розмежування великих існуючих чи тих, які ще тільки формуються, ТВК для визначення напрямів їх рац-го розвитку і більш ефективного використання їх ресурсного потенціалу. Ці р-ни викор-ся для довгострокового прогнозування розвитку і розміщення п/с, формування загальнодержавних баз промислового чи с/г-го в-ва, які не можуть бути сформовані в межах тільки однієї адміністративної області. У великих ек р-нах, крім галузей спеціалізації в масштабі держави, повинні розвиватись і інші основні галузі в-ва з метою більш повного використання місцевих ресурсів і зменшення обсягів довізної пр-ції з інших районів. Виникнення і розвиток великих ек р-нів може відбуватися в кр-х з територіїєю не менше 300-500 тис кв км. В кр-х з меншою територією формуються тільки мезо- і мікрорайони, тобто райони другого і третього порядку (підтипи міжгалузевих районів). Середні (інтегральні) ек р-ни, як правило, є підрайонами великих ек р-нів. Ця тер однієї невеликої країни чи адмін облатсі, краю, автономної республіки, тобто це територіальні одиниці ек-го рай-ня. Обєктивною основою цього рай-ня виступає терит поділ праці як в масштабах країни, так і в межах великих (інтегральних) ек-х р-нів. На тер цих р-нів зн-ся ядра курпнорайонних ТВК або їх складові частини. У даному підтипі ек-х р-нів основну районоутворюючу роль відіграють великі багатофункціональні міста, які разом з тим є і найбільшими промисловими і транспортними вузлами. Ці міста є тими ядрами р-нів, які повязують їх периферію в єдине ціле. Середні ек р-ни обєднуються у великий ек р-н зоною районоформуючого впливу великих регіональних центрів з системою спеціалізації і кооперування їхніх п-в. З метою більш повного використання свого ресурсного потенціалу спеціалізація в-ва в цих р-нах здійснюється не тільки на основних галузях, а й на в-ві другорядної пр-ції, потрібної для кожного великого ек р-ну. Ці р-ни викор-ся як для прогнозування рівня розвитку в-ва і невиробничої сфери та розробки державних програм галузевого розвитку, так і для упр-ня господ-ю діяльністю. Малі райони (мікрорайони) –це найнижчий ступінь інтегральних ек р-нів. Вони органічно пов з низовим адміністративно-госп-м рай-ням. Їх територія відповідає території внутріобласних адміністративних р-нів. Визначення меж цих р-нів залежить від обєктивних і субєктивних факторів. Це пов з тим, що ек основа сусідніх р-нів даного підтипу часто буває однорідною (однотипною), особливо в спеціалізованих с/г зонах, і тому їхні межі визначаються вир-ми звязками п-в місцевого зн-ня з їх сировинними зонами, а також територіальною організацією і упр-ням всього госп-ва, яке здійснюється районними центрами. В цих р-нах основними галузями в-ва є рослинництво, тваринництво і місцева пр-сть, переважно та, що переробляє с/г сировину. Найбільш поширеними вир-ми поєднаннями тут є локальні АПК (завод, цех і сировинна зона). В межах цих р-нів можуть бути розташовані і п-ва міжрайонного зн-ня, які впливають на формування обласних госп-х комплексів і внутріобласних підрайонів. Низові адміністративно-госп р-ни в умовах планової системи розвитку госп-ва і навіть в умовах перехідного до ринкової ек-ки періоду використовуються для поточного планування і оперативного упр-ня розвитком вир-ва. Ця ф-ція в умовах поширення приватної власності на засоби в-ва буде змінюватися.
11. Державна регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання. ДРЕП – це сукупність організаційно-правових та ек заходів, спрямованих на стимулювання ефективного розвитку п/с регіонів, рац-не використання їхнього ресурсного потенціалу з метою підвищення життєвого рівня нас-ня та охорони навк прир сер, вдосконалення терит-ї оргі-ції сусп-ва. Обєктами ДРЕП є системи терит-х утворень у межах яких здійснюється державне упр-ня та місцеве самоврядування. Склад обєктів ДРЕП визначається адміністративно-територіальним устроєм та ек-м рай-ям Укр. Субєктами ДРЕП виступають центральні та місцеві органи держ викон влади та органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції вирішують питання, пов з розвитком п/с регіонів. Державна регіональна політика є складовою і невідємною частиною соц-ек перетворень, які здійснюються в Укр, і включає структурну перебудову п/с регіонів, поліпшення територ-х пропорцій у країні, підвищення ролі місцевтих органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування в розбудові незалежної держави. Основні напрями рег ек політики визначає Верховна Рада України. УрядУкр встановлює державні пріоритети регіонального розвитку, затверджує державні програми розвитку регіонів, бере участь у створення системи ек-х регуляторів і методологічно-інформаційної бази. Виходячи із загальнонац-х і регіональних інтересів і можливостей, держава реалізаує регіональну ек політику, яка передбачає: - врахування відмінностей у рівниях ек-го і соц-го розвитку окремих територій, а також історичних, природно-географічних, демографічних та етнічних особливостей регіонів; - децентралізацію процесів упр-ня соц-ек-м розвитком регіонів, підвищення відповідальності місцевих органів державної виконавчої влади за здійснення ек реформи; - рац-не використання природно-ресурсного потенціалу; - підтримання внутрішньорегіональної збалансованості ек розвитку, поліпшення екологічного стану та соц-демографічної ситуації. ДРЕП є інструментом удосконалення територіальної орг-ції сусп-ва і спрямована на зближення умов функціонування територіальних госп-х комплексів. Вона грунтується на таких основних принципах: - дотриманя пріортитетів загальнодержавного зн-ня; - органічна єдність розвитку п/с регіонів і завдань со-ек розвику країни; - врахування вимог екологічної безпеки при реформуванні стр-ри госп-х комплексів регіонів і розміщені нових п-в; досягнення ек-го ефекту за рах терит поділу праці, рац-ї системи природокористування, налагодження тісних міжрегіональних звязків у межах єдиного ринкового простору України, а також розвитку зовнішньоек-х відносин; - створення відповідних умов для подального підвищеня ек-ї самостійності регіонів шляхом чіткового розмежування повноважень між центральними і місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Основними цілями регіон-ї ек політики є: - створення необхідних правових і ек умов з метою забезпечення кожному регіонові рівних можливостей для комплексного со-ек розвитку, екологічної безпеки, задоволення мат-х і культурних потреб нас-ня; - примноження нац-го багатства Укр на основі ефективного використання природно-ресурсного та виробничо-технічного потенціалу кожного регіону країни. В ек-й сфері – ефективний розвиток і рац-не розміщення п/с, використання переваг територіального поділу праці та ек-го кооперування в-ва, розвиток міжрегіональних ек-х звязків. У соц-й сфері – підвищення добробуту і забезпечення необх умов життєдіяльності нас-ня, реалізація права всіх громадян незалежно від місця народження і проживання на вільний вибір місця докладання праці. В екологічній сфері – досягнення природно-господарської збалансованості регіонів, охорона навк прир середовища та відтворення природних ресурсів. Відповідно до цілей регіонального розвитку визначаються загальнодержавні стратегічні і першочергові завданя ДРЕП. Стратегічний курс держави розраховано на тривалу перспективу і передбачає розвязання великомасштабних завдань, зокрема: - структурну перебудову ек-ки промислових регіогів і центрів, для яких характерна концентрація п-в важкої індустрії; - заохочення розвитку експортних та імпортозамінних вир-в у районах, де є для цього сприятливі умови; - інтенсифікацію с/г вир-ва шляхом його рац-ї спеціалізації, реформування вир-чих та со-х відносин, структурної перебудови з одночасним формуванням ефективних внутрішньогалузевих, міжгалузевих і терит-х пропорцій у розвитку АПК, зокрема інтеграції переробних галузей з вир-вом с/г сировини; - істотне оздоровлення екологічного середовища промислових регіонів Донбасу, Придніпровя, Прикарпаття, а також територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС, створення в цих регіонах спрятливих умов для життєдіяльності нас-ня; - більш повне використання рекреаційних ресурсів Криму, районів узбережжя Чорного та Азовського морів, Карпат, сприятливих за кліматичними та природними факторами зон Волинської, Вінницької, Полтавської, Черкаської та ін областей, створення розгалуженої мережі транспортних комунікацій, обєктів соц-ї та виробничої інфраструктури; - формування рац-ї сис-ми розселення шляхом збереження існуючих та створення нових населених пунктів, активізації функціонування сільських населених пунктів та малих міських поселень, регулювання розвитку великих міст і сприяння якісним перетворенням у них; - збереження та відродження культурної самобутності населення регіонів, охорона памяток історії і культури, створення нових природних заповідників; - розвиток регіональної та міжрегіональної інфрастр-ри (транспорту, звязку, інформатики тощо), спрямований на стимулювання й підвищення ефективності територ-го поділу праці.
Першочергові завдання рег-ї ек політики конкретизують стратегічні напрями і спрямовуються на поетапне вирішення назрілих проблем. Серед цих завдань, зокрема: - створення нормативно-правової та методологічної бази упр-ня розвитком регіонів; - забезпечення рац-ї системи природокористування у регіонах; - розроблення та реалізація державних програм соц-ек розвитку окремих регіонів; - сприяння формуванню регіональних ринків, створенню і функціонуванню спеціальних (вільних) ек зон у різних регіонах; - широкий розвиток прикордонної торгівлі та міжнародного співробітництва регіонів, насамперед з державами – колишніми республіками СРСР; - створення необхідних умов для прискореного облаштування населення (депортованих народів), яке повертається на місця традиційного проживання.
12. Нова сітка ек-х районів України, їх територіальна структура (склад їх територій). У звязку з подрібненістю території України ек-ми районами та значним збільшеннями управлінського апарату Держплан України укрупнив у 1962р. ек-ні адміністративні райони і зменшив їх е-сть з 14 до 7. До мережі цих р-нів увійншли: 1)Донецький (Донецька і Луганська обл); 2)Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська обл); 3)Харківський (Харківська, Полтавська, Сумська обл); 4)Київський (Київська, Житомирська, Чернігівська, Черкаська обл); 6)Львівський (Львівська, Волинська, Рівненська, І-Франківська, Закарпатська обл) 7)Чорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська і Кримська області). Ця мережа ек р-нів більш обєктивновідображала реально існуючі ек р-ни Укр. Винятком була тільки Чернівецька обл, які пізніше цілком обгрунтовано була віднесена до Карпатського ек р-ну. Ці р-ни до 1990р. залишалися визнаними підрайонами генеральних ек р-нів, виділених на Укр в 1963р., коли процес укрупнення ек р-нів відбувався на всій тер РадС. В рез була затверджена мережа з 18 великих ек р-нів і одного середнього (мезорайону) – Молдавської РСР. За цією мережею на Укр було виділено три макрорайони: Донецько-Придніпровський (у складі 8 областей); Південно-Західний (у складі 13областей) і Південний (у складі 4 областей). Виділення великих ек р-нів допомагало Держплану СРСР зосереджувати свою увагу на визначенні найважливіших крупнорайонних загальнодержавних завдань при розробці планів перспективного розвитку і розміщення п/с як у старих р-нах, так і особливо – в р-нах нового інтенсивного госп-го освоєння на сході країни (утворення великих баз паливної, металургійної, хім пр-сті, а також баз в-ва с/г пр-ції: зернових і технічних к-р, овочівництва, виноградарства, садівництва, ефіроолійних к-р, спеціалізованого тваринництва та ін. Така мережа ек р-нів існувала до 1990р. Після розпаду СРСР, в умовах переходу Укр до ринкової ек-ки і самостійного ек розвитку стара мережа великих ек р-нів стратила своє призначення. Вона не могла забезпечити більш диференційованого підходу до розвитку і розміщення п/с з урахуванням особливостей і відмінностей природних, історичних, ек умов регіонів, існуючих на тер Укр. В 90-х рр вченими Укр запропоновано кілька варіантів удосконалення мережі ек-х р-нів. Однак їх основним недоліком було недостатнє науокве обгрунтування та неповне врахування реально існуючих ек взаємозвязків. У запропонованих варіантах мереж ек р-нів економічними районами Укр визнаються тер-ї, які раніше були названі обєктивними підрайонами Донецько-Придніпровського і Південно-Західного макроек-х р-нів в системі союзу поділу праці. Враховуючи необхідність зійснення ДРЕП, Кабінет Міністрів Укр у 1998р. вніс на рогляд до Верховної Ради Укр проект ЗУ “Про концепцію ДРЕП”, в якому пропонується мережа ек р-нів Укр у такому складі: 1) Донецький(Донецька, Луганська обл); 2)Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька,Кіровоградська обл); 3)Східний (Полтавська,Сумська,Харківська обл); 4)Центральний (Київська,Черкаська обл, м.Київ); 5)Поліський (Волинська,Житомирська,Рівненська,Чернігівська обл); 6)Подільський (Вінницька,Тернопілька,Хмельницька обл); 7)Причорноморський (АР Крим,Миколаївська, Одеська, Херсонська обл., м.Севастополь); 8)Карпатський (Закарпатська, Львівська, І-Франківська, Чернівецька обл). Запропонований проект нової мережі ек р-нів в цілому відповідає науковим критеріям ек рай-ня, але разом з тим, на нашу думку, не позбавлений певних недоліків. Насамперед це стосується виділення Поліського району. З т з географічного визначення, невдалою є назва Східного р-ну. В усіх варіантах попередніх мереж ек рай-ня він був названий Північно-Східним. Подальший розвиток теорії і практики ек-го рай-ня в Укр дасть змогу вдосконалювати мережу ек-х р-нів Укр.
- 1.Предмет курсу “Розміщення продуктивних сил”.
- 5. Основні фактори рпс, їх суть.
- 6. Ек-не районування, його суть та значення.
- 7. Основні принципи економічного районування, їх суть.
- 8. Поняття економічний район, його суть. Обєктивний характер формування економічних районів.
- 9. Спеціалізація і комплексний розвиток економічних районів.
- 10. Районний господарський комплекс та його галузева стр-ра. Три групи галузей, які хар-ть господарський комплекс крупного ек району.
- 13.Територіальний поділ праці, його суть та зн-ня для ек рай-ня.
- 14. Сучасні наукові методи аналізу розміщення та територіальної орг-ції п/с, їх суть.
- 15. Населення України, його динаміка, стр-ра та особл-ті розміщ
- 17.Міське та сільське населення України, його динаміка та особливості формування.
- 18. Сучасна демографічна ситуація в Україні, її регіональні особливості.
- 19. Трудові ресурси, їх суть та види зайнятості.
- 20. Раціональне використання трудових ресурсів. Безробіття. Ринок праці.
- 21. Природно-ресурсний потенціал, його суть та структура.
- 22.Вплив природно-ресурсного потенціалу на розвиток і розміщення в-ва та спеціалізацію ек-х районів.
- 23. Мінеральні ресурси, їх структура та народногосподарське значення (використання).
- 24. Земельний фонд та його структура. Проблеми охорони і раціонального використання земельних ресурсів.
- 25. Водні ресурси, їх народногосподарське значення та проблеми раціонального використання.
- 26. Лісові ресурси, їх народногосподарське значення та проблеми раціонального використання.
- 27. Кількісна і якісна оцінка природних ресурсів.
- 28. Промислові, балансові та загальногелологічні запаси мінеральних ресурсів, їх суть (визначення).
- 29. Ресурсозбереження як головний напрям раціонального використання природних ресурсів.
- 30. Паливно-енергетичний комплекс, його суть, галузева структура і народногосподарське значення.
- 32.Машинобудівний комплекс, його галузева стр-ра та н/г зн-ня.
- До машинобудування входять такі галузі:
- 33.Хіміко-лісовий комплекс, його стр-ра та н/г-ке зн-ня.
- 34.Будівельний комплекс, його стр-ра та н/г-ке значення.
- 35.Апк, його галузева стр-ра і необхідність формування.
- 36. Територіальна організація апк: спеціалізовані і інтегральні апк , їх суть.
- 37. Сучасні проблеми розвитку апк України.
- 38. Комплекс по в-ву товарів народного споживання, його галузева стр-ра та н/г-ке зн-ня.
- 39. Транспортний комплекс, його галузева стр-ра та н/г зн-ня.
- 40. Основні показники визначення роботи транспорту, їх суть. Транспортна складова у виробничому процесі.
- 43. Основні форми зовнішньоекономічних звязків, їх суть.
- 44. Класифікація міст, їх н/г-ке зн-ня і роль у рпс.
- 45. Єдиний н/г-ий комплекс, його суть і стр-ра.
- 46. Галузева стр-ра господарського комплексу Укр та тенденції її розвитку.
- 47. Вугільна пр-сть Укр, її значення, особл-ті розм, суч стан та перспективи розвитку.
- 48. Нафтова пр-сть Укр, її зн-ня, особл-ті розміщ, суч стан та перспективи розвитку.
- 49. Газова пр-сть Укр, її зн-ня, особливості розміщення, суч стан та перспективи розвитку.
- 50. Економічна характеристика вугільних басейнів України.
- 51. Нафтопереробна пр-сть Укр, особливості розміщення, суч стан та перспективи розвитку.
- 52. Основні нафто- і газовидобувні райони України. Нафто- і газопроводи України.
- 53. Електроенергетика України, її зн-ня та суч стр-ра, в-во та споживання електроенергії.
- 54. Теплова електроенергетика Укр, її місце в в-ві електроенергії, основні тес та принципи і особливості їх розміщення.
- 55. Атомна електроенергетика України, її зн-ня та проблеми розвитку.
- 56 Гідроенергетика України, її місце в енергетичному балансі. Каскад гес на Дніпрі.
- 57. Природні передумови розвитку чорної металургії України. Сировинна база галузі.
- 58. Типи металургійних заводів України та принципи їх розміщення.
- 59. Чорна металургія України, її зн-ся, стр-ра і суч стан розвитку.
- 60. Основні металургійні підрайони і металургійні центри України, природні передумови їх розвику.
- 61. Основні проблеми і перспективи розвитку металургійного комплексу України.
- 62.Кольорова металургія України, її значення, галузева структура, принципи розміщення та основні центри.
- 63.Природні передумови, сучасний стан та перспективи розвитку кольорової металургії України.
- 64.Сільськогосподарське машинобудування та тракторобудування України, галузева структура і особливості розміщення.
- 65.Транспортне машинобудування України, його значення, галузева структура і особливості розміщення.
- 66.Верстато- та приладобудування України, їх значення, принципи розміщення та основні центри.
- 67.Важке та енергетичне машинобудування України, його значення,
- 68.Хімічна промисловість України, її значення, галузева структура та принципи розміщення основних галузей.
- 71.Лісова та деревопереробна промисловості України, їх значення, умови розвитку.
- 73.Целюлозно-паперова промисловість України, її значення, принципи
- 74.Цементна промисловість України, її сировинна база, принципи розміщення та основні центри.
- 75.Виробництво стінових, покрівельних матеріалів. Скляна промисловість України, її сировинна база, принципи розміщення та основні центри.
- 76.Сільське господарство України, його значення, галузева структура та природні передумови розвитку.
- 77.Зернове господарство України, його значення, структура і динаміка розвитку.
- 78.Особливості формування, значення і розміщення зернопромислового комплексу України.
- 79.Технічні культури України, їх структура, зональність розміщення та вплив на формування спеціалізованих апк.
- 80.Картоплярство, овочівництво , садівництво та виноградарство України, особливості їх розміщення та вплив на формування спеціалізованих апк.
- 81.Тваринництво України, його значення, галузева структура та вплив на формування спеціалізованих апк.
- 82.Харчова промисловість України, її значення, галузева структура та принципи і особливості розміщення основних галузей.
- 83 .Цукробуряковий комплекс України, передумови його розвитку, принципи і особливості розміщення.
- 84.Легка промисловість України, її соціальне значення, галузева структура і принципи розміщення основних галузей.
- 85 – 87.Текстильна промисловість України, її значення, галузева структура,передумови розвитку та принципи розміщення основних галузей.
- 88.Залізничний транспорт України, місце в структурі транспортного комплексу, основні магістралі і вузли.
- 89.Трубопровідний транспорт України, основні нафто- та газопроводи.
- 90.Автомобільний транспорт України, місце в структурі транспортного комплексу, основні автомобільні магістралі.
- 91.Водний транспорт України, передумови розвитку. Місце в транспортній
- 92.Електроенергетика Придніпров"я: передумови розвитку, структура і основні електростанції.
- 93.Електроенергетика Донбасу: передумови розвитку, структура і основні електростанції.
- 94.Електроенергетика Поділля і Полісся: передумови розвитку, структура і основні електростанції.
- 95.Електроенергетика Карпатського регіону: передумови розвитку , структура і основні електростанції.
- 96.Донецький вугільний басейн, його місце у вугільній промисловості України, економічна оцінка та основні проблеми і перспективи розвитку.
- 97.Чорна металургія Донбасу: передумови розвитку та основні центри.
- 98.Чорна металургія Придніпров"я: галузева структура, центри основних галузей і проблеми розвитку.
- 99.Машинобудування Донбасу: галузева структура, центри основних галузей і проблеми розвитку.
- 100. Машинобудування Придніпров"я: галузева структура, центри основних галузей і проблеми розвитку.
- 106. Господарський комплекс Карпатського регіону: галузева стр-ра, особливості розм, проблеми та перспективи розвитку.
- 137. Н/г-ке зн-ня зовнішньоек-х звязків України.
- 141. Економічні зв’язки з Білоруссю.
- 143. Ек звязки України з країнами Середньої Азії: суч стан та перспективи розвитку.
- 147. Економічні зв’язки України з Німетчиною, Францією, Італією,Великобретанією, Польшею, та іншими країнами Європи: сучасний стан, основні проблеми та перспективи розвитку.