3.1 Номенклатурний список ґрунтів

Науково дослідне господарство « Сонячне » розташоване в Новоодеському природно-сільськогосподарському районі Степу Південо-Українського Правобережно-Дніпропетровського.

Описані вище фактори в процесах своєї взаємодії обумовили в даному районі розвиток дернового процесу ґрунтоутворення, в результаті якого сформувались чорноземні ґрунти.

Особливістю цього процесу є збагачення ґрунту, особливо верхньої частини профілю, специфічною органічною сполукою - гумусом. Його накопичення проходить за рахунок розповсюдження залишків травянистої рослинності, багатої на азот і зольними елементами.

Кількість кальцію ( СаСО3 ) в породі і в ґрунтовому профілі обумовлює насиченість колоїдного комплексу катіонами кальцію і закріплення ґрунтових колоїдів ( глини, гумусу ). Це сприяє утворенню агрономічно цінної, водостійкої, зернисто-комкуватої будови. Профіль ґрунту являє собою поетапний перехід від добре вираженого гумусового горизонту до негумусованої материнської породи.

Наряду з дерновим типом ґрунтоутворення на півдні України розповсюджено осолонцювання чорноземних ґрунтів. Причиною осолонцювання чорноземів південних вважається обмінний натрій. Він сприяє роз творенню органічних і мінеральних сполук ґрунту, в наслідок чого зявляються лужні реакції. Колоїди при цьому набувають значну рухомість і вимиваються в нижні горизонти. Причому, верхній елювіальний горизонт стає більш світлим і рихлим, а в ньому накопичуються аморфна кремнеземиста присипка.

На відповідній глибині формується ілювіальний горизонт, де накопичуються вимиті зверху колоїди. Він потовщений, має горіхоподібну або призьмоподібну структуру.

В динний час солонцюватість більшої частини південних чорноземів є остаточною ( А.М.Можейко, Т.К.Воротнік ).

Кількість натрію в профілі ґрунту в процесі розслоювання зменшилось. Велика кількість солей, в тому числі і натрієвих, в процесі ґрунтоутворення винесена вглиб ґрунтової товщі, де спостерігається добре вираженні горизонти максимальної солевої акумуляції ( описанні в розділі « Природні умови ґрунтоутворення» ).

Ознаки минулої солонцюватості ґрунту відмічаються за зберігання генетичного горизонту ( елювіальним та ілювіальним ).

На схилах швидше 0,5 розвиваються водяна ерозія, під впливом якої сформувались в різні ступені змиті ґрунти, а по днищам балок і лощин, де відбувається акумуляція змитих частин - намиті ґрунти.

На вузьких ерозіонебезпечних плато, де в результаті видування профіль ґрунтів скорочений, сформувались дефльовані ґрунти.

Лучно-чорноземні ґрунти утворились під лучно-степовою рослинністю при доповненому зволожені за рахунок місцевого тимчасового накопичення вологи поверхневого стоку або за рахунок живлення ґрунтовими водами, а іноді при одночасній дій цих двох факторів.

При наявності надлишку зволоження проходять процеси заболочення - оглеєння, значення якого складається в тому, що під впливом надлишкової кількості вологи в ґрунті складаються умови анаеробіозису (відсутністю кисню). В результаті цього в ґрунті виникають відновлювальні процеси. Відновлюються солі заліза, надаючи ґрунтовим горизонтам сірий відтінок і сильну вязкість. У відносно більш сухі періоди року по тріщинах, ходам коренів та іншим пустотам знову може пропускати повітря яке окислює залізо. Таким чином утворюються на сірому фоні яскраві руді плями, більш характерні для оглеєних горизонтів.

У відповідності з описаними вище процесами ґрунтоутворення ґрунтовий покрив представлений типовими ґрунтами:

I. Чорноземи:

1.південні малогумусні залишково-слабосолонцюваті пилувато-легкоглинисті;

2.південні малогумусні залишково-слабосолонцюваті слабкозмиті пилувато-легкоглинисті;

3. південні малогумусні залишково-слабосолонцюваті середньозмиті пилувато-легкоглинисті;

4. південні малогумусні залишково-слабосолонцюваті сильнозмиті пилувато-легкоглинисті;

5. південні малогумусні залишково-слабосолонцюваті слабодефльовані пилувато-легкоглинисті;

6. південні малогумусні залишково-слабосолонцюваті намиті вилужені пилувато-легкоглинисті.

II. Лучно-чорноземні ґрунти подів:

7. Лучно-чорноземні глеюваті слабоосолоділі пилувато-легкоглинисті;

8. Лучно-чорноземні глеюваті середньоосолоділі пилувато-легкоглинисті.

III. Лучно-чорноземні ґрунти днищ балок:

9. Лучно-чорноземні намиті пилувато-легкоглинисті.

IV. Болотно-лугові ґрунти:

10. Болотно-лугові намиті важкосуглинкові.

V. Виходи порід:

11. Виходи лесів.Польове обстеження ґрунту проводилось (в старих межах) проводилось ґрунтознавцями Миколаївською державною обласною сільськогосподарською досвідною станцією в масштабі 1:25000. Картографічною основою служив план земле використання в масштабі 1:25000 з нанесеними горизонтальними лініями через 5м.

Коректеровка матеріалів великомасштабного обстеження ґрунту проводилось ґрунтознавцями Миколаївського філіалу інституту «Укрземпроект». Планово-картографічною основою служили матеріали аерофотозйомки на мякій основі М 1 : 10000 з нанесеним рельєфом.

Масштаб коректеровки 1: 10000.

При коректеровки було використано 198 розрізів ґрунтового обстеження, а згодом доповнено закладені і описані 417 розрізів і 253 прикопки.

Із 14 розрізів було відібрано 40 зразків ґрунту для лабораторних аналізів, які проводились в лабораторії Херсонського філіалу інституту «Укрземпроект».

В лабораторії визначались:

· механічний склад ґрунту за Качинським;

· гумус за Тюріним з застосуванням фенілантраніловой кислоти;

· поглинання основи (Са+1 і Mg++ ) за Тюріним;

· поглинаючий натрій за Антоновим-Каратаєвим з кінцевим визначенням на вогняному фотометрі;

· водяна витяжка (плотний залишок, HCO3-, Co3- -, SO4- -, Cl-, Ca++, Mg++, Na+ (за Гедройцем / в засолених ґрунтах);

· реакція ґрунтового розчину (pH водяної суспензії) потенціометрична;

· CO2 карбонатів на кальциметрі;

· гігроскопічна вода ваговим методом.

В результаті великомасштабного обстеження ґрунту складено:

1. Ґрунтова карта, М 1: 10000.

2. Картограма агропромислових груп ґрунту, М 1: 10000.

3. Технічний звіт.

Один екземпляр перерахованих вище матеріалів знаходиться в господарстві, інший - залишився в архіві філіалу «Укрземпроект».

Номенклатурний список ґрунтів представлений в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1