Виробництво екологічно чистої продукції

курсовая работа

1.3 Основні різновиди біологічного землеробства

Поняття "Біологічне землеробство" включає кілька систем, між якими не завжди можна провести чітку межу: органічне, органобіологічне, біодинамічне, система ANOG, система LISA.

Органічне землеробство найбільш поширене у США. При його веденні виключається або істотно зменшується застосування мінеральних добрив і пестицидів. Прийоми органічного землеробства забез-

печують раціональне використання природних ресурсів, мінімальне зниження (а в окремих випадках і підвищення) врожайності кукурудзи та сої за несприятливих природно-кліматичних умов. Обовязковим правилом є дотримання сівозмін із чергуванням у них бобових культур з культурами, які характеризуються високою потребою в азоті. Ґрунт обробляють переважно без перевертання скиби (дискування, чизельні і плоскорізні обробітки, щілювання). Боротьбу з бурянами ведуть як за допомогою культур, розміщених у сівозмінах, так і проміжних культур, ущільнених посівів, покривних культур. Від шкідників рослини захищають ентомофаги: сонечка, трихограма, хижі кліщі (фітосейулюс), а також біопрепарати. Проти колорадського жука застосовують грибний препарат боверін. У боротьбі з комахами широко використовують інсектициди рослинного походження і слабкотоксичні препарати. Особливу увагу приділяють внесенню різних компостів. Виготовлення компостів має велике гігієнічне значення, оскільки під час компостування інактивується багато збудників хвороб. За високої температури в компостному бурті гинуть бактерії, які спричинюють пошкодження культурних рослин, а насіння багатьох бурянів втрачає схожість. У готовий компост іноді додають калійні і фосфорні добрива. В ґрунт також вносять місцеві добрива (вапняки, дефекат тощо). Пестициди практично не застосовують (до 1 - 2 %). [4]

Органобіологічне землеробство поширене у Франції та Швейцарії. Основна його ідея полягає в тому, що мінеральні речовини з ґрунту поглинаються у формі не тільки іонів, а й макромолекул (мікросом) і слугують поживними речовинами для ґрунтових мікроорганізмів, які переробляють важкозасвоювані сполуки на легкодоступні для рослин форми. Тому головне в органобіологічному землеробстві -- підвищення родючості ґрунту за рахунок керування живленням рослин, активування ґрунтової мікрофлори, для чого компости вносять поверхнево, а під час обробітку верхніх шарів намагаються зберегти структуру ґрунту. Захист рослин від шкідників і хвороб здійснюється подібно до того, як і в органічному землеробстві. Властивості ґрунту поліпшують насамперед вирощуванням травяних бобово-злакових сумішей у сівозміні. Зелена маса травяної суміші є, крім того, добрим кормом. Якщо в господарстві немає тварин, неодноразово скошувану зелену масу вивозять і компостують. Безпосереднє внесення зеленої маси в ґрунт вважається нераціональним. Як і за органічної системи, не виключають можливість застосування місцевих добрив (вапняки, бентоніти, фосфати, кісткове борошно), які містять в своєму складі мінеральні елементи у важкорозчинній формі.

Біодинамічне землеробство є одним із найбільш розвинених і давніх у Європі (Німеччина, Швеція, Данія) напрямів альтернативного землеробства. З початку свого становлення воно обєднувало біологічні, екологічні, технічні і соціальні аспекти сільського госпо-дарства. З 1928 р. прихильники біодинамічного землеробства організували продаж сертифікованих продуктів харчування (продукція відповідних фірм має назву "Деметр"). Проблему землеробства вони розглядають комплексно, тобто сільське господарство -- людина -- навколишнє середовище -- космос, а також їх взаємовплив.

Теоретичні основи біодинамічної системи зводяться до двох положень:

1. За допомогою біодинамічних методів треба поєднати землеробство з цілісним ритмом Землі. Обробіток ґрунту, сівбу, догляд за посівами слід здійснювати у сприятливі періоди, настання яких зумовлюється розміщення Місяця в тому чи іншому зодіакальному сузірї.

2. Спеціальні біодинамічні препарати мають надавати рослинам необхідну силу й активувати певні процеси у ґрунті. "Гумусні" препарати готують із рогів тварин і гною, "силіцієві" -- з розмеленого кварцу. Цим препаратам, які застосовують у дуже розбавленому вигляді, приписують особливі властивості. Крім того, є так звані "компостні" препарати, що регулюють живлення і розвиток рослин. Їх готують із різних рослин -- деревію, кропиви, ромашки лікарської, дубової кори, валеріани тощо, а потім змішують з гноєм. Витяжки, відвари і продукти бродіння з рослин використовують як добрива, стимулятори росту та для захисту рослин від бурянів і хвороб. Найбільш поширені препарати з кропиви і польового хвоща. Мінеральні добрива і пестициди не застосовують зовсім. Ферми, де ведеться біодинамічне землеробство, намагаються забезпечити себе добривами і кормами. Як добрива тут використовують різні компости і спеціальні мінеральні добавки (силіцій, рогове борошно, кісткове борошно, вапняки, фосфати тощо). Елементи біодинаміки наводяться в астрологічних календарях.

Система ANOG порівняно з іншими є близькою до традиційного сільського господарства. Вона дістала умовну назву "ближче до природи" і в багатьох підходах в основному збігається з органобіологічним землеробством. На підставі наукового аналізу стану ґрунту для кожного господарства розробляють індивідуальні плани внесення органічних добрив. Допускається помірне застосування усіх синтетичних препаратів (крім гербіцидів), але за ретельного контролю вмісту залишкових кількостей хімікатів у продукції.

Система LISA є новою системою землеробства у США. Найчастіше її називають "sustainable agriculture", що в перекладі означає "підтримувальне сільське господарство". Паралельно поширився ще один термін, який визначає нову тенденцію у веденні землеробства, -- "низьковитратне (low-input) землеробство". У низьковитратному землеробстві робиться ставка на мобілізацію внутрішніх, відновлюваних ресурсів, наприклад на максимальне використання азоту нехімічного походження, розвиток водозберігаючих технологій, перехід на нехімічні засоби боротьби з бурянами і шкідниками, регулювання складу біоценозів.

Основні стратегічні завдання її такі:

Њ1. збільшення ефективності витрат у межах спеціалізованих (тобто нині діючих) систем господарства;

Њ2. розробка ефективніших багатопрофільних фермерських систем;

Њ3. обґрунтування прибуткового ринку для продукції, яка вироблятиметься з невеликими вкладеннями ресурсів.

У практичному плані нова система ставить за мету:

Њ1. споживання мінеральних добрив у невеликих кількостях;

Њ 2. скорочення використання пестицидів;

Њ3. зменшення інтенсивності механічного обробітку ґрунту;

Њ4. інтегрований підхід при веденні землеробства, що базується на комплексному взаємозвязку чинників (добрива -- буряни, добрива -- хвороби рослин, гербіциди -- шкідники і хвороби, фунгіциди -- мікрофлора ґрунту, пестициди -- дощові червяки тощо).

Основою технології вирощування сільськогосподарських культур нова система вважає сівозміну. Основні умови одержання високих урожаїв овочів, фруктів і ягід із збереженням їх екологічної чистоти наведено нижче.

По-перше, слід забезпечити рослини найкращим доглядом, створити їм сприятливі умови, щоб вони росли сильними та здоровими і завдяки цьому на них менше впливали хвороботворні організми і шкідники.

По-друге слід вирощувати такі рослини, які менш схильні до захворювань. По-третє слід використовувати насіння, бульби, кореневища, саджанці і розсаду тільки з надійних джерел, що гарантують відсутність шкідників і хвороб.

І, нарешті, необхідно постійно дотримуватись санітарних правил у саду і на городі. Збудники хвороб і шкідники нагромаджуються в грунті, тому необхідно дотримуватися хоч елементарного чергування культур.

Делись добром ;)