Розділ 2. Проблеми та перспективи розвитку рекреаційної інфраструктури Закарпаття

Користування природним середовищем або його окремим компонентом, у тому числі й рекреаційним, призводить до його певних змін. Основний принцип раціонального використання рекреаційних ресурсів є бережне використання з тим, щоб не порушити їх здатність до самовідновлення, забезпечити сталий розвиток. Наприклад, якщо в рекреаційних цілях використовується ліс, то його завжди слід розглядати як складну екологічну систему, в якій протягом тривалого періоду відрегульовувались взаємозвязки між багатьма компонентами лісу, кожен з яких виконує певні функції (деревостан, підлісок, підріст, лісова підстилка, ґрунт тощо).

Негативні наслідки від рекреаційних навантажень повязані, зокрема, з витоптуванням лісових насаджень чи підросту, механічними їх пошкодженнями, збиранням дикоростучих і лікарських рослин з механічними пошкодженнями, засмічення територій, випалювання, розполохування лісової фауни шумом тощо. Ступінь впливу цих чинників залежить від їх інтенсивності, частоти тощо, в кінцевому результаті - від свідомості та культури рекреантів.

Кожному виду рекреації характерні ті чи інші домінуючі чинники негативного впливу на компоненти лісу: деревостан, підлісок, підріст, покрив і лісову підстилку, мікро- і мезофауну. Витоптування є одним із найбільш негативних чинників впливу на всі компоненти лісу. [18, с. 42]

Значною бідою всіх видів рекреації особливо, в місцях масового відпочинку є засмічення території побутовими відходами (консервні банки, пляшки скляні та пластмасові тощо), їх наявність знижує, насамперед, естетичну цінність територій, а отже, їх значимість. Тому важливо з одного боку краще облаштовувати зони масового відпочинку і привали на туристичних маршрутах, а з другого - покращувати культуру рекреантів. В останні роки значно зросло збирання і винесення з лісу дикоростучих, особливо грибів, які експортуються. Для кращого збереження при експортуванні їх збирають знищуючи мікоризу, яка відіграє важливу роль у лісовій екосистемі. У цій справі потрібна розяснювально-освітня робота з населенням. [20, с. 101]

Реалізація державної політики в галузі туризму здійснюється шляхом визначення і реалізації основних напрямів державної політики в галузі туризму, пріоритетних напрямів розвитку туризму, визначення порядку класифікації та оцінки туристичних ресурсів України, їх використання та охорони, спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм розвитку туризму, визначення основ безпеки туризму, нормативного регулювання відносин у галузі туризму (туристичного, готельного, екскурсійного та інших видів обслуговування громадян), ліцензування в галузі туризму, стандартизації і сертифікації туристичних послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного супроводу, видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу, встановлення системи статистичного обліку і звітності в галузі туризму та курортно-рекреаційного комплексу, організації і здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі туризму, визначення пріоритетних напрямів і координації наукових досліджень та підготовки кадрів у галузі туризму, участі в розробці та реалізації міжнародних програм з розвитку туризму. Державне регулювання в галузі туризму здійснюється іншими способами, визначеними законом. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про туризм» держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності.

Основними цілями державного регулювання в галузі туризму є:

- забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоровя, на безпечне для життя і здоровя довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав;

- безпека туризму, захист прав та законних інтересів туристів, інших субєктів туристичної діяльності та їх обєднань, прав та законних інтересів власників або користувачів земельних ділянок, будівель та споруд;

- збереження цілісності туристичних ресурсів України, їх раціональне використання, охорона культурної спадщини та довкілля, врахування державних і громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

- створення сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності.

Закарпатський регіон відрізняється високою природно-культурною цінністю, що створює можливості для розвитку туристичної і рекреаційної діяльності. Багатокультурність, притаманна даному регіону, означає, що його населення складалося і складається з представників різних народів і релігій. Багатокультурність - це також різноманіття традицій різних частин регіону. Свідченням такої культурної мозаїки є не лише архітектура (зокрема, релігійна) і характер поселень, але й різні мови і діалекти, звичаї і традиції, обряди і народна творчість. У прикордонному регіоні існує ряд цінних природних обєктів, що володіють великим потенціалом для розвитку туризму. У транскордонному регіоні розвиваються різні форми туризму. Ключове значення має відпочинково-краєзнавчий, лікувальний, освітній, природний (мисливство, рибальство) і бізнес-туризм. Збільшується кількість закордонних туристичних поїздок (у тому числі в частині малого прикордонного руху), починає інтенсивніше розвиватися сільський (агротуризм), а в Карпатах - активний гірський туризм (гірськолижний спорт, піші, велосипедні і кінні походи). В українській частині збереглося багато осередків народного мистецтва, що разом з добре розвиненою інфраструктурою культури (музеї, театри, філармонії) створює можливості для розвитку туризму пізнавально-культурознавчого характеру. [17, с. 114]

Закарпатський регіон характеризується великою в загальноєвропейському масштабі туристично-природною і культурною цінністю. Сильною стороною регіону, крім вигідного розташування і великого біорізноманіття, є величезна культурна спадщина і національна різнорідність.

Найсуттєвішими перешкодами успішного розвитку ТРК Закарпатської області є:

1) негативний імідж України в цілому щодо проведення тут відпочинку. Досить важко переконати рекреантів приїхати в Українські Карпати в той час, як імідж країни практично відсутній в такому розумінні, або ж асоціюється з Чорнобильською катастрофою та радіаційною зоною. Імідж України як країни, куди можна приїхати відпочити, ще зберіг досить сильні позиції на території Росії, що ж до найближчих західних сусідів, то за останні роки набутий тут позитивний імідж було втрачено. Зараз Україна і, зокрема, Закарпаття, бачаться позаду таких держав як Польща, Угорщина, Чехія та інші. Щоб змінити цей імідж, необхідно розробити і впровадити ряд рекламних та стимулюючих заходів з метою створення нового іміджу, відкриваючи для масового рекреанта оновлені Карпати, культуру та етнос народу, що проживає на його схилах. Прийшов той час, коли Закарпаття, як туристичний край, зможе нормально конкурувати з іншими регіонами тільки у випадку, якщо буде активно пропагувати свої можливості, в першу чергу, шляхом участі у найрізноманітніших виставкових заходах. Важливим позитивним фактором при цьому може стати випуск найрізноманітніших рекламних матеріалів, починаючи з випуску туристичних друкованих видань та буклетів і закінчуючи рекламними відеофільмами та компакт-дисками;

2) відсутність належної реклами. На даний час, маючи хоч і невелику кількість комфортабельних баз прийому, ми не можемо гідно прорекламувати їх, а, значить забезпечити необхідною кількістю відпочиваючих. Вирішити це питання можна через проведення різного роду рекламних ознайомчих турів і залучення представників преси, телебачення, туристичних операторів провідних туристичних фірм до місць відпочинку, давши їм можливість на власні очі побачити все, чим ми володіємо. Наступним кроком може бути проведення переговорів з авіалініями, іншими транспортними організаціями, туристичними операторами, щодо включення інформації про Карпати в їхні туристичні пакети та рекламні матеріали. Звичайно проведення таких рекламних кампаній є достатньо дорогою акцією, однак саме вона дозволить привабити якнайбільшу кількість відпочиваючих у Карпати;

3) транспортні труднощі, повязані з приїздом в Україну та пересуванням по її території. Значною перешкодою для нормального розвитку рекреаційного комплексу є проблеми, повязані з вїздом на територію України. Повільні поїзди, дорогі авіаквитки, обмежена кількість авіарейсів, черги на митницях, поганий стан доріг при подорожуванні автомобілем - ось тільки деякі з тих складностей, які чекають іноземного відпочиваючого, що бажає приїхати в Україну. Крім того, відсутність належної дорожньої інфраструктури на основних автомагістралях приводять до того, що туристи не завжди мають змогу зупинитись для відпочинку і харчування в належно об лаштованих місцях. Змінити ситуацію на краще можна лише запровадженням радикальних змін щодо державного господарювання будівництвом належної дорожньої інфраструктури;

4) проблеми візового характеру. Існуючі вимоги до іноземних туристів щодо оформлення візи з метою приїзду до України надають нашим конкурентам велику перевагу. Коли перед туристом постає вибір, він вибере ту країну, яка не вимагає віз. І це повязано не тільки з вартістю візи. Це проблема із запрошенням, поїздкою до Посольства, яке можливо знаходиться у іншому місті і ряд інших супутніх проблем. Тому дуже важливою передумовою створення високоефективної конкурентоздатної рекреаційної галузі є зменшення на державному рівні вимог по оформленню візових документів;

5) низький рівень розвитку інфраструктури, якості продукції і послуг. Галузева структура рекреаційної системи Закарпатської області представлена санаторно-курортними та туристичними закладами. Ефективна повноцінна діяльність цих організацій могла б повністю забезпечити вимоги населення в рекреаційних послугах. Разом з тим, в умовах складної економічної ситуації, збанкротування ряду підприємств, зростання вимог громадян до якості послуг привело до фактичного припинення діяльності ряду закладів. Крім того, аналіз стану діючої матеріально-технічної бази свідчить про те, що рекреаційні заклади Закарпаття за функціями, обємом і рівнем обслуговування в своїй більшості не відповідають міжнародним стандартам. Коли перед туристом стає проблема, куди поїхати відпочити, на його вибір впливатимуть ряд факторів. У першу чергу його цікавитиме вартість та якість послуг, наявність зручностей. Однак переважна більшість наших обєктів будувались для рекреантів, які не ставили великих претензій до умов відпочинку і лікування. Тому саме цей стан інфраструктури в туристично-санаторній галузі, в більшості випадків, не відповідає нагальним потребам відпочиваючих. Також слід врахувати, що через відсутність великих грошових коштів у основної маси населення України, рекреація в області має перспективу і зможе нормально розвиватись при умовах, якщо на наших турбазах і у санаторіях зможуть повноцінно відпочивати іноземні громадяни, що можуть повністю оплачувати отримані тут послуги. На жаль, на даний час, потрапляючи в умови нашого рекреаційного і туристичного сервісу, іноземний турист часто адекватно формує негативну громадську думку. Враховуючи це, одне з чільних місць повинно зайняти створення системи належного сервісу, в основу якого покладено бажання та інтереси самого відпочиваючого, а цього, в свою чергу, можна досягнути залученням великих інвестиційних коштів в галузь та проведенням якісної сертифікації всіх наявних готельних установ та інших баз прийому.

6) недосконалість нормативно-правової бази забезпечення рекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування. Нормальний розвиток рекреаційної галузі може відбуватись за умови створення якісно нової системи господарювання. Базою для цього є економічна зацікавленість як безпосередніх власників закладів, так і їх трудових колективів, тобто отримання ними реальних прибутків, що можуть використовуватись на власний розсуд. Однак слід відмітити, що діючі норми державно-правового регулювання і особливо податкова система, не стимулює рекреаційної діяльності. Зокрема, гостро стоять питання щодо зменшення податкового тиску, а саме:

- звільнення від сплати ПДВ на продаж путівок;

- звільнення від оподаткування земельних ділянок, на яких діє рекреаційна інфраструктура;

- зменшення ставок податку на прибуток для туристичних підприємств, що надають пріоритет вїзду туристів;

- встановлення протекційної податкової політики на здійснення туристичних подорожей дітей та молоді в межах України;

- звільнення від податку на прибуток туристичних організацій, що використовується для розвитку їх матеріальної бази та реклами;

- зменшення ставок готельного збору [12].

Крім того, суперечливість українських законів служить відштовхуючим фактором для іноземних інвесторів, участь яких у рекреаційних процесах є обовязковою складовою відродження галузі.

В умовах сьогодення, при усвідомленні факту неможливості створення відразу всіх необхідних європейських умов відпочинку і оздоровлення, ми повинні зосередитись на тих особливостях Закарпаття, які дозволять привабити іноземного і внутрішнього туриста вже сьогодні.

Зокрема при плануванні подальшого розвитку рекреаційного комплексу в основу повинна бути покладена ідея природно - історично - етнографічної рекреації, що базується на найбільш раціональному використанні територіального поєднання природних умов, ресурсів та історичних, архітектурних памяток краю.