Вдосконалення фінансово-кредитного механізму агропромислового комплексу на прикладі СТОВ "Зоря"

курсовая работа

Вступ

Сільськогосподарські підприємства в процесі своєї діяльності вступають у взаємовідносини з різними ланками фінансово-кредитної системи країни. Проблеми становлення української національної системи фінансово-кредитних відносин є основоположною у сфері економічного реформування держави. їх роль на сучасному етапі зростає, оскільки відбувається зростання фінансового сектора, до змін якого особливо чутливими є перехідні економіки.

За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Тому в економічній теорії протягом кількох століть ведуться дискусії навколо питань, повязаних із сутністю та роллю кредиту. Ці дискусії тривають і досі. Правове регулювання кредитних відносин належить до найбільш складних і актуальних проблем, які вимагають як наукового, так і практичного вирішення.

Фінансова політика держави стосовно агропромислового комплексу здійснюється через фінансово-кредитний механізм, який є сукупністю фінансових методів, інструментів і важелів впливу на соціальний і економічний розвиток суспільства.

Фінансово-кредитний механізм, як і механізм ціноутворення через збалансування попиту і пропозиції, належить, згідно з сучасними економічними теоріями, до економічних методів регулювання ринкової економіки. Вплив на економіку через фінансовий механізм носить назву «вмонтованого стабілізатора», бо він рідко дає миттєвий результат, а його дія розрахована на певну перспективу. За визначенням П.Семюельсона, він покликаний усувати викривлення в економіці, але не може повністю усунути порушення. Щоб скоріше досягти бажаного ефекту, цей механізм доповнюють ще й іншими методами, в тому числі й адміністративними.

У фінансово-кредитному механізмі агропромислового комплексу можна виділити дві підсистеми: фінансового забезпечення та фінансового регулювання агропромислового комплексу.

Фінансове забезпечення субєктів сільського господарства може відбуватися в різних формах: самофінансування, кредитування, акціонування та бюджетного асигнування. Співвідношення між цими формами фінансового забезпечення на різних етапах розвитку економіки буває різним. При переході до ринкової економіки від бюджетних асигнувань перевага надається оптимізації співвідношень між кредитуванням та самофінансуванням аграрного формування.

Підсистема фінансового державного регулювання з боку держави має в сучасних умовах такий набір інструментів: податки, внески, відрахування до бюджету та фондів цільового призначення.

Застосовуючи до цих інструментів та до форм фінансового забезпечення ті чи інші важелі впливу: зміну норм (нормативів), умов і порядку формування доходів та фондів, принципів і умов фінансування та кредитування, можна здійснювати ту чи іншу фінансово-кредитну політику держави стосовно АПК.

Ця політика буде або стимулюючою або санкціонуючою для сільськогосподарських підприємств і змушуватиме їх вибирати ту чи іншу стратегію і тактику поведінки на перспективу. Сукупність важелів утворює систему управління фінансово-кредитним механізмом АПК. Управління здійснюється в кожній країні своїми органами. В Україні цією роботою займається орган законодавчої влади - Верховна Рада в частині правового регламентування, а в частині планування і організації фінансової діяльності - орган виконавчої влади - Міністерство фінансів, Національний банк України та Міністерство аграрної політики.

Делись добром ;)