1.2 Характеристика ґрунтового покриву в господарстві

Ґрунтовий покрив зони представлений темно-каштановими та каштановими солонцюватими ґрунтами в комплексі з солонцями, а в самій прибережній частині Чорного моря та його заливів переходять у солончаки. У зоні солонцюватих ґрунтів зустрічаються мілкі, середні, високі солончакуваті та осолоділі солонці, які рясно розкидані невеликими плямами серед основного ґрунтового фону. Плями солонців складають від 10-25 %, а в прибережній зоні - до 50 % загальної площі. За механічним складом ґрунти середньо суглинисті і характеризуються сильно ущільненою будовою, слабою пористістю, низькою вологоємкістю, в наслідок чого схильні до запливання, а при висиханні - до утворення кірки. За результатами агрохімічних аналізів агрохімлабараторії Інституту рису, реакція водної витяжки рН нейтральна або коливається у межах 6,10-7,81. Вміст гумусу у межах 1,94-3,45% вказані ґрунти характеризуються 40-60 см шаром гумусового горизонту і мають невисоку родючість, легкогідралізованого азоту N 3,92-6,61 мл/екв 100г, рухомих форм Р 2О 5 4,0-8,0 мг/екв/100г, обмінного К 26,0-43,7 мг/екв/100г, тобто вміст доступних для рослин поживних речовин в ґрунті характеризується як підвищений. Ступінь насиченості основами складає 30 - 40 %, Хімічний склад ґрунту відповідає сульфатно-гідрокарбонатному і гідро карбонатному типам із мінералізацією 1-3 г/л, глибина їх залягання в прибережній зоні коливається від 10-15 м від поверхні землі.

Таблиця 1 - Склад земельних угідь

Таблиця 2 - Інформація про економічні показники