4.5 Система добрив. Розрахунки доз добрив на запланований врожай

Найкращий результат азотні добрива забезпечують в тому випадку, коли їх вносять відповідно до потреб рослин протягом вегетаційоного періоду при збалансованому рівні забезпеченності їх фосфором і калієм. При цьому відмічається така тенденція: чим менше родючий ґрунт, тим більше необхідно вносити азоту і в більш ранні строки. При розрахунках його доз необхідно враховувати наявність поживних речовин в ґрунті, що залишилися після попередника, вміст їх рухомих форм і рівень запланованої врожайності.

В осінній період рослини озимої пшениці споживають відносно невелику кількість поживних речовин, але вони дуже чутливі до їх дефіциту. Основну кількість поживних речовин озимина використовує в період кущення – колосіння, коли формується колос. Дефіцит азоту в цей період призводить до утворення недостатньо розвинутого колоса з невеликою кількістю колосків, що містять щупле зерно.

Під озиму пшеницю, розміщену по угноєному чистому пару, азотні добрива не застосовують, а по неугноєному – їх вносять під основний обробіток і при підживленні рослин (протягом весняно-літньої вегетації). При розміщенні озимої пшениці по зайнятому пару майже половину запланованої норми азотних добрив вносять до сівби, решту – використовують у вигляді прикореневого підживлення.

Навесні краще застосовувати помірні дози азоту (30-40 кг/га). Одним з ефективних способів підвищення врожайності озимої пшениці є прикореневе підживлення за допомогою дискових сівалок. Проводять його вздовж рядків в кінці фази кущення – на початку виходу в трубку.

Фосфорні добрива вносять під основний обробіток ґрунту або під передпосівну культивацію, дози їх коригують в залежності від вмісту фосфору в ґрунті. Економічно доцільно вносити гранульований суперфосфат або гранульовані складні добрива з розрахунку 10-15 кг/га д. р. фосфору одночасно з сівбою (у рядки).

При розміщенні озимої пшениці по зайнятому пару, по пласту багаторічних трав та після гороху мінеральні добрива вносять під основний обробіток ґрунту або під передпосівну культивацію, враховуючи родючість ґрунту. Найбільш ефективним способом внесення добрив є локальний за допомогою сівалок, культиваторів-рослино-підживлювачів або інших знарядь. На звичайних малогумусних середньосуглинкових чорноземах оптимальна доза добрив при розміщенні озимої пшениці по неугноєному пару складає Р30-45К30-60, після непарових попередників – N60Р60-90К30-60. Найвища окупність мінеральних добрив забезпечується при розміщенні озимини після непарових попередників.

Слід мати на увазі, що при вирощуванні озимої пшениці після попередників, які виносять при формуванні врожаю значну кількість поживних речовин, в осінній період більше 35-45 кг/га азоту вносити недоцільно. Решту азоту слід використовувати у вигляді підживлення до відновлення весняної вегетації. Перш за все підживлюють посіви озимої пшениці після непарових попередників на початку кущення.

Якщо в господарствах планують одержати зерно цінних і сильних пшениць, то в фазі виходу в трубку слід проводити тканинну діагностику. На полі (по діагоналі) у 20-30 місцях зрізують по 100-120 рослин, з яких формують середній зразок – 20 продуктивних стебел. Для аналізу зразків використовують польову експрес-лабораторію ОП-1. На кожному стеблі вище другого міжвузля зрізують пластинку товщиною 1,5-2,0 мм і кладуть на предметне скло, потім наносять одну краплю однопроцентного розчину дифеніламіну, зріз накривають іншим склом, придавлюючи його. Дифеніламін вступає в реакцію з клітинним соком. Забарвлення зрізу порівнюють з еталонною кольоровою шкалою. Якщо інтенсивність забарвлення становить 3,5-4,5 бала, необхідно провести підживлення озимини азотом з розрахунку 30 кг/га в період колосіння – до настання молочної стиглості зерна. При визначенні вмісту азоту в рослинах іншими методами рішення щодо підживлення озимини приймаються, коли його вміст не перевищує 3% (фаза колосіння, 30-45 кг/га д.р.).

Розрахунок потреби в мінеральних добривах

Планована врожайність 36 ц/га, нормативні витрати: N- 2.5 кг, Р-2.9 кг, К- 1.6 кг. Поправочний коефіцієнт: N-1.0, Р-1.3, К-1.3.

Д = Уп * Нр * Кп

N = 36 * 2.5 * 1 = 90 кг д.р./га

Р = 36 * 2.9 * 1.3 = 135,7 кг д.р./га

К = 36 * 1.6 * 1.3 = 74,9 кг д.р./га

4.6 Характеристика рекомендованих до посіву сортів озимої м'якої пшениці

Для вирощування в умовах зони Степу рекомендуються такі сорти:

Сорт Співанка

Виведений в Дніпропетровському державному аграрному університеті.

Автори сорту :

Ковалевська Н.І., Бережна Л.А., Олексюк О.М.

Сорт Співанка адаптований до умов степової зони України. Відноситься до м'якої озимої пшениці, різновидність ерітроспермум. Екотип степовий. Тип сорту за висотою рослин – середньорослий. Кущ сланкої форми, зимостійкість висока, на рівні зимостійкого сорту Фантазія одеська. Посухостійкість висока – 5 балів, стійкість до полягання – 5 балів. Слабо уражується борошнистою росою – на 0,1%, бурою іржею – на 3,1%, септорізом – на 0,5 балів. По урожайності за 2001 – 2002 роки в Степу України держвипробування показав гарантовану перевагу над національним стандартом по кращим попередникам 26%, по гіршим 20%.

Сорт Комерційна

4.7 Підготовка насіння до сівби Сівба, строки сівби, глибина заробки насіння, норми висіву

Важливою умовою підвищення врожайності пшениці є використання для сівби високоякісного насіння кращих районованих сортів, пристосованих до місцевих умов вирощування. Призначене для сівби насіння має бути високо-життєздатним за схожістю, енергією проростання, силою росту, вирівняністю, типовою для сорту ваговитістю тощо. Важливим показником посівної якості насіння є також його висока чистота від насіння бур'янів, особливо карантинних, та інших домішок. Сівба таким насінням забезпечує високу і дружну схожість, інтенсивніше формування кореневої системи, вузла кущення і вегетативних пагонів з підвищеною стійкістю проти несприятливих умов зимівлі.

За Державним стандартом України, для сівби пшениці необхідно використовувати насіння, яке за категорією відповідає 1—3 репродукціям зі схожістю для м'якої пшениці не менше 92%, твердої — 87%, чистотою від насіння бур'янів та інших домішок для обох видів пшениці не менше 98%, сортовою чистотою не менше 98%, вологістю не більше 15—15,5%.

Перед сівбою насіння сортують за крупністю і вирівняністю: очищають від насіння бур'янів та інших культурних рослин і пожнивних домішок; протруюють від збудників хвороб та ґрунтових шкідників; обробляють мікроелементами, бактеріальними препаратами тощо.

Визначаючи календарні строки сівби, слід враховувати, що рослини до початку зимівлі повинні вегетувати 55-60 днів і створити три-чотири паростки. Рослини озимої пшениці як ранніх, так і пізніх строків сівби мають недостатню зимостійкість і значно знижують продуктивність.

Надмірно ранні і пізні посіви дають зниженні врожаї. При ранніх строках сівби рослини розвивають велику надземну масу і тому витрачають восени значну кількість вологи, ніж рослини оптимальних строків сівби. У зв’язку з осіннім переростанням і старінням рослин такі посіви протягом зими часто пошкоджуються і значно зріджуються протягом весняно-літньої вегетації, що призводить до суттєвого зниження врожайності.

При пізніх строках сівби рослини не встигають розвинути достатню вегетативну масу, неповністю використовують запаси вологи та поживних речовин ґрунту, внаслідок чого погано переносять зимові негоди і значно знижують врожайність.

Дані Синельніковської селекційно-дослідної станції свідчать, що урожай озимої пшениці сорту Українка одеська по чорному пару при сівбі в оптимальний строк (15 вересня) порівняно з більш раннім (1 вересня) і пізнім (30 вересня) був вищим на 6,7-7,7 ц/га. Після кукурудзи на силос прирости врожаю зерна цього ж сорту при оптимальних строках сівби в порівнянні з раннім становив 3,4 ц/га, а в порівнянні з пізніми – 4,5 ц/га.

Численні дані дослідів і практика свідчить про те, що сіяти озимі в напівсухий ґрунт, особливо в ранні строки, недоцільно, бо запаси вологи при цьому не забезпечують дружніх сходів і посіви зріджуються. Крім того, рослини в таких посівах бувають дуже слабкими, повільно розвиваються і значно пошкоджуються в період зимівлі.

Отже, якщо на полях після непарових попередників, а в окремі роки і по зайнятих парах, наявна в верхніх шарах ґрунту волога на початок оптимальних строків не може забезпечити дружніх сходів, сівбу озимих доцільно відкласти до випадання ефективних опадів. Сіяти озимі на таких площах треба тільки після достатнього зволоження ґрунту, яке гарантує появу повних сходів в межах допустимих для даного району строків.

У південних і південно-західних районах зони Степу з тривалішим періодом осінньої вегетації і менш суворими умовами зимівлі, що супроводжуються відлигами, а нерідко і опадами, виникає більша загроза надмірного переростання озимих культур при ранніх строках сівби. Разом з тим тут частіше створюються умови для дружніх сходів і кущення рослин при відносно пізніх строках сівби. Отже, у цих районах буває доцільнішим зміщувати строки сівби від оптимальних у бік пізніших. У тих випадках, коли до настання оптимальних строків сівби немає можливості зберегти вологу в шарі 0-10 см, посів необхідно починати раніше рекомендованих строків на 4-5 днів, але в межах допустимо ранніх.

Недопустимо проводити сівбу озимих у так званий “напівсухий ґрунт”, особливо при ранніх строках, коли вологи вистачає тільки для набухання або проростання насіння, але її не досить для забезпечення дружніх сходів і нормального росту рослин. На таких посівах, особливо в умовах високих температур, пророслі зерна при тривалому перебуванні в ґрунті з низькою вологістю багато витрачають поживних речовин в процесі дихання, тому швидко виснажуються і пошкоджуються грибковими хворобами. При наступному зволоженні ґрунту значна частина їх не дає сходів і посіви дуже зріджуються.

Норми висіву. У центральній частині Степу кращою нормою висіву районованих сортів озимої пшениці при оптимальних строках сівби по чорному пару є 4,0-4,5, а після непарових попередників 4,5-5,0 млн. схожих насінин на гектар.

При сівбі озимої пшениці після непарових попередників у кінці допустимо пізніх строків норма висіву становить 5,5-6,0 млн. схожих насінин на гектар.

Для південних районів Степу України норму висіву насіння озимої пшениці доцільно збільшувати по чорних парах – до 5,0 млн../га, а по непарових попередниках – до 6,0 млн./га.

Якщо сівба проводиться в кінці допустимих строків, норму висіву збільшують на 15-20%.

Розрахунок норм висіву проводиться на задану густоту продуктивного стеблестою на початок збирання 500-600 шт./м2. Таку густоту забезпечують при висіву насіння озимої пшениці середньорослих сортів 4-4,5 млн..; напів-короткостеблових – 4,5-5,0 (по чистих парах – 4,0 млн..); короткостеблових – 5,0-5,5 млн.. і напівкарликових – 5,5-6,0 млн.. схожого насіння на 1 гектар.

Дослідженнями встановлено, що збільшення без обєктивних причин норм висіву озимої пшениці від 4,5 до 6,0 млн. схожих насінин істотно не впливає на урожайність озимої пшениці.

При сівбі на початку оптимальних строків слід дотримуватися нижньої, а в кінці оптимальних – верхньої межі рекомендованих норм висіву.

Слід пам’ятати, що прорахунки, які були допущені в господарстві по підготовці ґрунту, внесенню добрив, недотримання кращих строків сівби, неможливо компенсувати зменшенням чи збільшенням норм висіву насіння.

Глибина загортання насіння. В районах недостатнього зволоження для забезпечення своєчасних сходів озимої пшениці важливе значення має встановлення диференційованої глибини загортання насіння.

При достатньому зволоженні глибина загортання насіння озимої пшениці – 5-6 см. Якщо верхній шар ґрунту сухий, а в більш глибоких горизонтах є достатні запаси вологи для одержання сходів, глибину загортання насіння озимої пшениці при оптимальних строках сівби доцільно збільшувати до 8-10 см. Для цього слід використовувати більш крупне насіння. При сівбі в допустимо пізні строки глибину загортання насіння зменшують до 3-4 см.

При мілкому загортанні насіння озимої пшениці вузол кущення у рослин формується близько до поверхні ґрунту, а тому вони недостатньо кущаться, погано вкорінюються і входять в зиму слаборозвиненими, що призводить до їх пошкодження і загибелі.

Недоцільно застосовувати глибоке загортання насіння на площах, де вологи недостатньо для одержання своєчасних сходів, а також при пізніх строках сівби, бо це призводить до зниження польової схожості, зрідження посівів і зменшення врожаю.

В посушливі роки для покращання умов зволоження посівного шару ґрунту та одержання своєчасних сходів доцільно після сівби застосовувати коткування ґрунту.

Для покращання проведення всіх технологічних операцій по догляду за вегетуючими рослинами на посівах необхідно передбачити утворення постійної технологічної колії. Ширина її повинна відповідати ширині колії машин, які використовуються в господарствах для внесення мінеральних добрив та обробки посівів хімічними засобами захисту рослин.