4.2. Вирощування сіянців та саджанців в розсаднику

Сіянці деревних та чагарникових порід у декоративних розсадниках вирощують як у відкритому, так і закритому (теплицях, оранжереях) ґрунті. У посівному відділенні вирощують переважно сіянці з відкритою кореневою системою, а у теплицях і оранжереях як з відкритою, так із закритою кореневою системою. Головним завданням вирощування сіянців є одержання високоякісного садивного матеріалу для лісорозведення, штучного лісовідновлення та пересаджування в шкілки розсадника для дорощування. Високоякісний садивний матеріал повинен мати певні розміри, гармонійно розвинені органи і оптимальне для кожного виду співвідношення маси коренів та маси надземної частини. Отримання такого садивного матеріалу можливе за дотримання конкретної за певних умов агротехніки вирощування сіянців. Вона має враховувати еколого-біологічні особливості деревних порід, закономірності росту та потребу в елементах мінерального живлення, сприяти формуванню оптимального режиму розвитку молодих рослин. Агротехніка вирощування сіянців повинна сприяти формуванню оптимального режиму для проростання висіяного насіння, появи дружних сходів, розвитку молодих рослин. Агротехніка вирощування сіянців у відкритому ґрунті передбачає проведення наступних робіт: основний та передпосівний обробіток ґрунту, сівбу насіння дерев і чагарників, догляд за посівами до появи сходів, догляд за сходами та сіянцями, інвентаризація сіянців, викопування та зберігання садивного матеріалу.

Саджанці дерев та чагарників вирощують з сіянців або живців у шкільних відділеннях розсадників, їх використовують для лісокультурних цілей, озеленення міст та населених пунктів, створення плодових садів. Тривалість вирощування саджанців визначається їх біологічними особливостями та цільовим призначенням. Для лісокультурних цілей саджанці вирощують протягом 2-4 років, для озеленення - 5-10 і більше років (дерева) та 2-3 роки (чагарники), а для створення плодових садів - 2-3 роки.

Готові до реалізації саджанці повинні бути без механічних пошкоджень стовбура і крони, ознак уражень хворобами і шкідниками. Вони повинні мати здорову кореневу систему, з добре розвиненою скелетною частиною і достатньою кількістю мичкуватих коренів. З метою формування компактної кореневої системи саджанці з більш як 3-4-річним строком вирощування перешколюють з однієї шкілки в наступну з поступовим збільшенням площі живлення рослин. Для цього у розсаднику організовують першу, другу і третю шкілки. У першу шкілку висаджують 1-2-річні сіянці або укорінені живці з площею живлення однієї рослини від 0,03 м² (при вирощуванні шпилькових для лісонасаджень в ущільнених шкілках; при вирощуванні тополь для плантацій і полезахисних насаджень). У другу шкілку висаджують 3-4-річні саджанці з розміщенням садивних місць 1,0 х 1,0; 1,5 х 1,0 і 1,5 х 1,5 м, а в третю - 5-8-річні саджанці з розміщенням 2 х 2 і 3 х 2 м. Вирощування найбільшого великомірного садивного матеріалу - дерев віком 15 і більше років здійснюють у шкілці з розміщенням рослин за садивним типом 3x3 м, 4x4 м, 5x5 м.