2 Інформаційні технології в екології

Екологія та технологія протягом півтора століть – від виникнення поняття екології в сучасному розумінні – залишались антагоністами. Вони не просто протистояли одне одному – існування одного виключало можливість існування другого. Але якщо перший етап розвитку обох явищ був боротьбою протилежностей, то після виходу і екології, і технології на якісно новий рівень відбулося єднання цих протилежнотей. Висхідною точкою для них стала поява комп’ютера та мережних технологій – відбулася свого роду революція, наближення якої навряд чи усвідомлювалося навіть напередодні початку нової фази розвитку.

Коли технології стали інформаційними (та телекомунікаційними), вони змогли сприйняти цілі й цінності екології. А екологія не просто отримала потужного союзника у перетворенні людського суспільства – вона набула реального, практичного змісту, перестала бути просто теорією, стала більш чи менш усвідомлюваним фоном повсякденного життя для більшості людства.

Інформаційні та телекомунікаційні технології, включивши в себе екологію як гуманні підвалини розвитку, перетворились на ідею Інформаційного суспільства, стали способом життя людства, запорукою нового циклу розвитку цивілізації та планети.

Технології, що вивели людину в космос, продовжують свою роботу. Технології надають екологічним ідеям “i колір, i звук, i плоть” – ірреальна в силу своєї ідеальності будівля набуває формату наповнення. Ця роль під силу лише новітньому сегменту технологій – інформації та телекомунікаціям. Найбільш ґрунтовні зміни в способі життя та мислення відбуваються саме під їхнім впливом. Під їхнім впливом людське суспільство набуває ознак Інформаційного. Цифрова революція перетворює основи людської цивілізації, формуючи глобальну, всепланетну людську спільноту, основою існування якої є знання та інтелектуальна творчість.

Спосіб взаємодії Інформаційного суспільства з планетою визначить майбутнє і нинішньої цивілізації, і людини як біологічного виду, і біосфери планети – цю глобальність зумовлює потужність сил, що ними сьогодні маніпулює людство за допомогою технології. Це означає потребу у свідомій кореляції розвитку екології та технології. Фактично, дійсне Інформаційне суспільство – це їх співіснування, паралельний взаємопов’язаний інтерактивний процес, керований Людиною, в якому основними імперативами є на рівних – інтелект та духовність.

Тобто, на сьогодні основними практичними проблемами є екологічність інформаційних і телекомунікаційних технологій та технологічність (перш за все “інформаційність”) екологічних потреб.

Якою мірою враховано інтереси людини, природи та планети у новітніх технологічних розробках? Якою мірою екологічні вимоги можуть бути практично втілені за допомогою цих технологій (але перш за все – доведені до відома мешканців Землі)?

Останні дані дозволяють нам зробити висновок якщо не про абсолютну екологічну ефективність інформаційно-телекомунікаційних технологій, то про їх чітку екологічну спрямованість. Так, найпотужніші комп’ютери світу працюють на екологічні програми: на сьогоднішній день найбільш потужним у світі суперкомп’ютером визнано IBM ASCI White. Його встановлено в американській урядовій дослідницькій лабораторії Lawrence Livermore National Laboratory й використовувано для створення повноцінної тривимірної моделі термоядерної реакції. Це означає, що більше не треба здійснювати вибухи або запускати ненадійні – експериментальні – реакторні установки.

Зникає ще одна небезпека для людини і природи: не забруднюватиметься атмосфера і грунт при видобуванні радіоактивних та захороненні відпрацьованих елементів, а отже - менше хворітимуть мешканці відповідних районів та працівники, задіяні в цьому. Для реального втілення вибухової установки чи реактора не знадобиться виробництво, перевезення та утилізація матеріалів. Тварини, рослини і люди не піддаватимуться випробуванням, пов’язаним з випромінюванням. Немає небезпеки аварії чи будь-якого виходу фізичних процесів з-під контролю дослідників. Не відчужуються території під закриті об’єкти. Й при цьому людина не втрачає можливість здобувати знання та вдосконалювати способи енергообміну зі Всесвітом.

Другим за потужністю визнано комп’ютер, встановлений у дослідницькому центрі National Energy Research Scientific Computing Center (NERSC). Крім того, суперкомп’ютер центру NERSC визнано першим за потужністю серед систем, відкритих для загального користування. Ним користуються 2 тисячі різних дослідників, що займаються розробками у галузі створення екологічно чистих і більш економічних видів палива, вивченням глобальних змін клімату планети та іншими проблемами.

Використання інформаційних технологій для моніторингу екологічних систем та моделювання їх розвитку уможливило й інші серйозні міжнародні проекти. Так, Організація об’єднаних націй має намір провести вивчення екологічного стану Землі. До реалізації настільки масштабного проекту буде залучено більш як півтори тисячі вчених. В результаті фахівці-екологи повинні дати оцінку теперішньому стану лісів, лук та полів Землі, а також прісних та солоних водойм.

Щоб там не говорили, глобальна інформаційна мережа покращила екологію людини, бо спростила процес спілкування, відкрила людину назустріч світу – назустріч людству і планеті. Адже здатність до комунікації – основа гармонійних стосунків. Інтернет наблизив знання до кожної людини, а отже – створив основу для перенесення зусиль з самореалізації особистості до сфери духовної, творчої. Людина Мережі, таким чином, має більшу повагу до себе, до інших особистостей, до довкілля – до того, що складає її буття, її світ.

Інтернет оберігає планету від надмірного антропогенного втручання, бо він став продовженням людини. Глобальні мережі поширили ареал “тут і тепер” на цілу планету. Тож коли щось негаразд на дні океану, на гірській вершині, в тропосфері, на полярній шапці тощо — “мережне суспільство” дійсно займається вирішенням проблеми, дійсно непокоїться за своє майбутнє і майбутнє планети.

Інформаційні технології сьогодні є більш екологічними за інші види активної людської діяльності, проте їх ще не можна назвати справді екологічними. Скажімо, ефективність інформаційних мереж напряму залежить від кількості користувачів, тобто від кількості комп’ютерів, включених до мережі. Але для виготовлення одного звичайного персонального комп’ютера потрібно від 15 до 19 т матеріалів. Це порівнювано з 25 т, потрібними для виготовлення автомобіля. На кожен функціонуючий комп’ютер (використовуваний в середньому протягом 4 років) припадає 1,5 комп’ютера виготовленого. А близько третини комп’ютерів ніколи не буває продано взагалі – через швидкість, з якою вони втрачають технологічну актуальність. Ми маємо підтримувати розвиток інформаційних технологій та їх застосувань зі скороченням використання енергії та отруйних речовин, а також легко ремонтовних апаратних засобів з довшим життєвим циклом виробів.

Ми потребуємо нової концепції розвитку інформаційних технологій – основаної на екоефективності, включаючи спільне використання машин, повторне застосування та ремонт. Але це не єдиний шлях підвищення екологічної ефективності інформаційно-телекомунікаційних технологій. Нещодавно крупний виробник мобільних телефонів – компанія “Nokia” – повідомила про наміри протягом кількох років розробити мобільні телефони з компонентами, що біорозкладаються. В компанії вже розпочато випробування таких корпусів для мобільних телефонів, але поки що серед полімерних матеріалів не вдалося знайти таких, що були б при цьому стійкими до дії гострих предметів (тобто матеріалів, на яких не залишається подряпин).

Обсяги виробництва продуктів інформаційно-телекомунікаційних технологій та частота їх заміни на нові моделі змушують й інші компанії замислюватись над проблемою біодеградації. Успіхи в цій галузі допоможуть, серед іншого, компаніям-виробникам зменшити податки, котрі вони сплачують зараз за утилізацію застарілих моделей. Останнє тим більше важливо, оскільки робить екологізацію економічно вигідною, тож спрямовує у цю сферу дедалі більше зусиль дослідників та довгострокових капіталовкладень.

Таким чином, подальше поширення інформаційних технологій не збільшить, а навпаки – зменшить техногенне навантаження на довкілля. Переходячи до другого аспекту проблеми – реалізації цілей екології через інформаційно-телекомунікаційні технології, ми знову зауважимо, що передумовою перетворення цих технологій на дієвий інструмент екології є масове їх поширення. Вони мають змінити спосіб життя достатньої кількості людей, родин, підприємств для того, аби ці зміни відбилися на суспільстві в цілому. Тож основною перевагою такого значущого на сьогодні фактора людської діяльності, як інформаційні мережі є не стільки їх “інформаційність”, скільки “електронність”, себто доступність, простота, зручність та швидкість задоволення потреб користувача.

За інакших обставин поява інформаційних мереж практично не позначилася б на способі життя людей, бо не здобула б їхньої прихильності. Це означає, що тільки широке розповсюдження інформаційно-телекомунікаційних технологій забезпечить досягнення помітного екологічного ефекту. І що тільки коли інформаційна мережа стане глобальною, залучить значну кількість людей на кожному континенті, в кожній країні, екологічні пріоритети набудуть справжньої ваги.

Екологія – явище, можливе лише в масштабах планети та людства. Коли основною цінністю суспільства є свідомий вибір – екологічність виробництва стає рівноправним фактором досягнення його економічної ефективності. Україна впевнено крокує до ринково регульовної економіки, тож маємо всі шанси незабаром запровадити таку добровільність і в себе [1].