3.2 Ґрунтові умови господарства

Чорноземні ґрунти поширені в межах Лісостепу та Степу, які через свою рівнинність утворюють єдиний широтно-зональний спектр ґрунтових типів помірного слабкоаридного грунтово-біокліматичного поясу.

Гранулометричний склад чорноземів різноманітний. Проте найсуттєвішою особливістю чорноземів є незмінність гранулометрії в процесі типового чорноземоутворювання.

Хімічний склад чорноземів чітко відокремлює їх серед інших ґрунтових типів завдяки насиченості гумусом, біофільними елементами, профільній одноманітності валового складу.

Еколого-генетичну сутність чорноземів характеризують їх фізичні властивості, які дають винятково високі агроекологічні ознаки. Це пов’язано з водостійкою грудочкувато-зернистою структурою Н-горизонту, завдяки якій чорноземи мають оптимальні параметри пухкості, шпаруватості, вологомісткості, водопроникності.

Тепловий режим чорноземів зумовлений передусім їх темним забарвленням. Завдяки цьому чорноземи чудово вбирають променисту енергію Сонця і тривалий час зберігають увібране тепло.

- Водний режим чорноземів найчастіше лімітує можливість отримання високих врожаїв с.-г. культур, оскільки чорноземна зона є зоною недостатнього зволоження.

Поживний режим чорноземів тісно пов’язаний зі значними валовими запасами біогенних елементів. Велику роль тут відіграє вміст гумусу та його розподіл по профілю. Гумус забезпечує багатство чорноземів азотом, фосфором та іншими поживними елементами.

Ґрунти господарства відрізняються низьким рівнем гумусу. Водно – фізичні константи для ґрунтів господарства: максимальна гігроскопічність –7,4%,вологість стійкого в’янення –99%, структурність ґрунту – дрібногрудочкувата, рівноважна величина об’ємної маси орного шару ґрунту – 1,23 г/см3. Характеристика ґрунтів господарства зазначена в таблиці 4.

Таблиця 4

Агрохімічна характеристика основних типів ґрунтів навчально-дослідного поля ДДАУ

Ґрунт, гранулометричний склад Площа, га Глибина гумусового шару, см рН сольової витяжки Вміст гумусу, % Вміст, мг/100 г ґрунту

N Р К

Чорнозем звичайний потужний малогумусний 86 0-20 6,9 3,8 2,1 10,0 10,2

20-40 6,7 3,5 1,8 10,2 9,1

40-60 7,1 3,1 1,5 9,8 9,3

В цілому ґрунти навчально-дослідного поля мають добру забезпеченість поживними речовинами. Але для підвищення рівня врожайності і для покращення умов проростання рослин вносять органічні і мінеральні добрива, також ведеться боротьба з бур'янами, в основному за допомогою хімічний засобів.

3.3 Структура посівних площ та система сівозмін

Основою високих врожаїв є вирощування культур у сівозміні.

Сівозміна – науково обґрунтоване щорічне або періодичне чергування с.-г. культур і парів у часі і на території, або тільки у часі. Кожна сівозміна складається з ланок. Ланка – це частина сівозміни, яка складається з 2-3 культур та чорного пару. Підбирають найбільш сприятливі поєднання культур та їх попередників для умов господарства.

Структура посівних площ у господарстві наведена в таблиці 5.

Таблиця 5

Структура посівних площ та співвідношення земельних угідь у господарстві, 2009 рік

С.-г. угіддя та назва господарських груп культур Площа, га Частка,%

Від усієї території Від с.-г. угідь Від ріллі

1. Вся територія господарства 86 100 100 100

2. С.-г. угіддя 86 100 100 100

3. Рілля 86 100 100 100

4. У т.ч. чорний пар 11,7 13,6 13,6 13,6

5. Ліси, чагарники - - - -

6. Під дорогами, будівлями, водоймами 1,98 2,30 2,30 2,30

7. Багаторічні плодові насадження та ягідники - - - -

8. Природні луки і пасовища - - - -

9. Зернові і зернобобові 30,69 35,69 35,69 35,69

10. Технічні просапні 32,50 37,79 37,79 37,79

11. Технічні непросапні 3,37 3,92 3,92 3,92

12. Кормові, всього 2,46 2,86 2,86 2,86

13.У т.ч. багаторічні трави - - - -

14. Овочеві культури, всього 3,3 3,84 3,84 3,84

Екологічна норма частки ріллі,% - 34,4

Коефіцієнт використання ріллі - 1,0 1,0 1,0

Основою сівозміни є раціональна структура посівних площ при встановленні якої потрібно виходити з конкретних економічних і природних умов. Лише досконала структура посівних площ у поєднанні з відповідною системою удобрення, обробітку та інших заходів може забезпечити ефективне використання землі в господарстві.

Система сівозмін в господарстві та стан їх освоєння представлені в таблиці 6.

Таблиця 6

Система сівозмін в господарстві та стан їх освоєння

Сівозміна та її площа, га Схема чергування культур у сівозмінах № поля Фактичне розміщення культур у полях за останні три роки

2007р. 2008р. 2009р.

Горох Озима пшениця 1 Цукровий буряк горох Озима пшениця

Кукурудза на зерно Горох 2 Кукурудза на зерно Озима пшениця Кукурудза на силос

Ярий ячмінь Кукурудза на зерно 3 Ярий ячмінь Кукурудза на силос Ярий ячмінь

Баштанні культури Ярий ячмінь 4 Баштанні культури Ярий ячмінь Озимий ріпак

Соняшник Баштанні культури 5 Соняшник Озимий ріпак Озима пшениця

Чорний пар Соняшник 6 Чорний пар Озима пшениця Кукурудза на зерно

Озима пшениця Чорний пар 7 Озима пшениця Кукурудза на зерно горох

Якщо оцінювати сівозміну з точки зору правильності підбору попередників, то можна зробити висновок, що вона недосконала. Серед покращувачів культур є тільки горох.

3.4 Екологічний стан господарства

Особливістю сільськогосподарського виробництва є його нерозривний зв’язок з природою, з ґрунтом, його залежність від ґрунтово-кліматичних умов.

Екологія – наука, яка вивчає закономірності існування, формування і функціонування біологічних систем всіх рівнів, від організмів до біосфери, і їхньої взаємодії із зовнішнім середовищем.

Основа агробіоценозу-посіви сільськогосподарських культур, що дають людині значно більше продукції, чим цілинні степи.

В даний час люди часто порушують природні системи і це призводить до небажаних наслідків і безповоротних втрат кількісних і якісних показників агробіоценозу. Однак втручання людини викликає цілий ряд негативних явищ, найбільш небезпечним з який є ерозія ґрунту, також збільшення чисельності шкідників та збудників хвороб, забруднення біосфери пов’язане з використанням пестицидів та мінеральних добрив.

Розораність с.-г. угідь в Україні становить 56,8%. В Україні нині 34,3 млн. га ріллі. У 1960 році цей показник був вдвічі більшим.

Порушення збалансованості окремих елементів агроландшафтів, у тому числі співвідношення площ ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів, ускладнення соціально-економічної ситуації призвело до істотної деградації агроландшафтів і ґрунтового покриву. Особливо небезпечних розмірів досягла водна і вітрова ерозія. Кількість еродованих орних земель в Україні досягає 10,5 млн. га, або 32,8% від загальної площі ріллі, а дефляційно-небезпечні землі становлять 54,9%. Останнім часом площа еродованих земель збільшилась на 23% або на 2,5 млн. га, а втрати продукції рослинництва перевищують 9-12 млн. т зернових одиниць на рік.

Рельєф території господарства представляє собою плато з незначним ухилом до 1є і лише незначна частина території близько 6% має ухил до 2є. Тому на більшості земель господарства ґрунти не зазнали негативного впливу водної ерозії.

Для попередження і зведення до мінімуму вже існуючих ерозійних процесів господарство «Самарський» застосовує систему агротехнічних та меліоративних заходів, такі як: протиерозійний обробіток ґрунту та підтримання в належному стані полезахисних смуг, що займають 6,1% загальної площі господарства.

За даними агрохімічного обстеження ґрунтів за останні 10 років вміст гумусу зменшився з 4,9% до 4,35%, тобто на 12,5 Зараз в структурі посівних площ господарства просапні культури і пари займають від 25 до 50%.

Такий фактор, в сукупності з відсутністю в структурі посівних площ багаторічних трав, та з відсутністю внесення органічних добрив, сприяє подальшому процесу дегуміфікації.

Для того, щоб зменшити процес дегуміфікації необхідно дотримуватись правильного чергування культур, вводити в структуру посівних площ багаторічні трави, проводити вчасний та якісний обробіток ґрунту, вносити органічні добрива з розрахунку 8-10 т/га. Навіть часткове їх виконання дасть можливість уповільнити процес дегуміфікації і зменшить втрати гумусу в чорноземах господарства.

Значний негативний вплив на навколишнє середовище завдає застосування пестицидів і внесення підвищених доз мінеральних добрив, зокрема азотних та фосфорних.

Мінеральні добрива в господарстві застосовують в невеликій кількості. Середня кількість мінеральних добрив, яку вносять на цій площі становить в діючій речовині: азоту – 45 кг/га, фосфору – 35 кг/га, калію – 15 кг/га.

Такі норми внесення мінеральних добрив не спричиняють значного негативного впливу на екологічний стан території господарства.

Застосування пестицидів безпосередньо впливає на біоценози і призводить до часткового знищення комах-запилювачів, ентомофагів, мурах, негативно впливає на риб, птахів, тварин і завдає шкоди самій людині.

Щоб зменшити негативний вплив пестицидів на навколишнє середовище, в останній час, промисловість випускає в основному мало- та середньо токсичні препарати з низькими нормами витрати.

В боротьбі зі шкідниками та збудниками хвороб найбільшу увагу приділяють агротехнічному методу, а пестициди застосовують лише при досягненні шкідливим організмом економічного порогу шкодочинності. При застосуванні пестицидів превага надається малотоксичним препаратам з дотриманням норм витрати та правил роботи при їх застосуванні.

При розробці агротехнічних заходів необхідно приділити увагу розробці операцій, які дозволять зменшити навантаження на ґрунт сільськогосподарських машин та знарядь.

Обробіток сільськогосподарських культур супроводжується застосуванням хімічних заходів захисту від хвороб, шкідників і бур’янів. Небезпека застосування інсектицидів полягає в тому, що від їхнього використання можуть загинути не тільки шкідники, але й комахи – запильники, а від хлор-органічних навіть птахи. Тому хлоровмісні препарати заборонені по всій території України і не використовуються на території фермерського господарства.

При застосуванні хімічних засобів захисту рослин дотримуються вимоги техніки безпеки і охорони праці. За три дні до застосування хімічних препаратів оповіщається населення і бджолярі. На полях розміщуються таблички, які інформують про те, що проводиться чи був проведений хімічний обробіток.

Зважаючи на те, що хімічні препарати здатні накопичуватися в ґрунті і рослинах у господарстві намагаються застосовувати препарати виборчої дії, а по можливості заміняти хімічні препарати біологічними засобами захисту.

При використанні пестицидів враховується ландшафт, погодні умови, фізико – хімічні властивості ґрунту, стійкість препарату і ступінь рухливості в навколишньому середовищі, токсичність для людини.

Склад з пестицидами повинен розташовуватись вірно, так, щоб пестициди, що перебувають в ньому зберігались в цілому, непошкодженому стані. В господарстві добрива і пестициди зберігаються відповідно до санітарних норм, та вимог безпеки.

У сільськогосподарському виробництві і в цілому в житті сільського населення важливу роль відіграють малі річки. Вони є джерелами водопостачання багатьох населених пунктів, їх широко використовують при меліоративних роботах, на них розміщують нерестилища прісноводних риб.

В останні роки стан малих річок стає важливою проблемою суспільства. Обміління їх і пересихання влітку стало наслідком багатьох причин.

Що стосується нашого господарства, серед серйозних причин, загрозливих нашим річкам, можна назвати розорювання заплав річок, що зумовлює обміління річок і пересихання. Одним з найбільш значних джерел забруднення малих річок є мінеральні добрива і пестициди, які потрапляють у водні джерела внаслідок змиву з ґрунту поверхневими стоками, при порушенні регламентів по транспортуванню, зберіганню та застосуванню добрив і пестицидів.

Охорона водойм полягає у забезпеченні широкого комплексу протиерозійних заходів у межах водозборів, або районів, які схильні до водної та вітрової ерозії, створення лісосмуг закріплення і заліснення балок, ярів. Для більш повного захисту навколишнього середовища необхідно створювати водоохоронні зони, які сприятимуть оптимізації водного режиму річок.

На сучасному етапі розвитку сільського господарства актуальною стає проблема охорони навколишнього середовища від забруднення пестицидами. Заходи суспільної безпеки призначені запобігти забруднення атмосферного повітря, ґрунту, водного середовища.

Для попередження загрози забруднення середовища і накопичення пестицидів, при підборі препаратів, рекомендованих для широкого використання в господарстві, вибирати необхідно менш стійкі, менш леткі і малотоксичні препарати, їх використання строго регламентується.

В господарстві додержуються вимог, щодо розміщення складів з пестицидами і добривами, вони розташовані поза населеним пунктом, теж саме стосується ям стічної води та знищення пестицидів.

Забороняється вигодовувати худобі рослини, забруднені пестицидами. В місцях зосередження корисних диких тварин і птиць забороняється посів і розкладення приманок.

4. Технологія вирощування озимої м'якої пшениці

4.1 Розрахунок величини врожайності озимої м'якої пшениці

На потенційну врожайність озимої м'якої пшениці впливають багато чинників: ґрунтові умови, наявність відповідного сорту, забезпечення добривами, засобами захисту посівів від шкідників, хвороб, бур’янів та інших технологічних ресурсів. Якщо кожен із цих факторів, а також їх комплекс будуть відповідати потребам культури, тоді природні кліматичні умови використовуються повною мірою і реальна виробнича урожайність збігається з дійсно можливою урожайністю за кліматичними факторами.

Потенційно можливий урожай для певної зони вирощування за надходженням фотосинтетично-активної радіації (ФАР) визначають за формулою:

Для переходу від врожаю абсолютно-сухої біомаси до величини врожаю зерна і побічної продукції при стандартній вологості користуємося формулою:

У-урожайність зерна і побічної продукції при стандартній вологості, ц/га;

ПУ-потенційна врожайність біологічної маси, ц/га;

Дійсно можливий урожай за вологозабезпеченістю визначається за формулою:

ВН-запас продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту на початку вегетаційного періоду культури (для озимих культур на початок відновлення вегетації), мм;

А-атмосферні опади за вегетаційний період культури, мм;

М-коефіцієнт використання атмосферних опадів, який складає 0,5-0,8.

Для перерахунку абсолютно сухої біомаси в урожай основної продукції використовуємо формулу:

У = 100 • ДМУ/(100 -в)* а, ц/га, де

в-вологість зерна,%; а-сума частин основної та побічної продукції в урожаї

С-вміст легкогідролізованого азоту по Тюріну і Кононовой, рухомого фосфору і калію по Чірікову, мг/100 г ґрунту;

Км-коефіцієнт перерахунку мг/100 г, поживного елементу кг/га;

Кн-коефіцієнт використання поживної речовини з ґрунту,%;

Ві-виніс азоту, фосфору і калію на 1 центнер урожаю основної продукції з відповідною кількістю побічної, кг.