Заходи щодо підвищення екологічності систем землеробства

При екологічній системі землеробства допускається суворо обмежене використання пестицидів, частіше у вигляді санітарних (локальних) заходів на вогнищах розмноження шкідників і хвороб. З великою обережністю ставляться також до застосування мінеральних добрив, обмежуючи їх дози, особливо легкорозчинних форм і в рідкому вигляді.

За будь-яких альтернативних систем землеробства важливо внесення в грунт глинистого матеріалу, збагаченого високодисперсними мінеральними (монтморилоніт). Це пояснюється тим, що у грунтах, що не містять монтморилоніту, органічної речовини та продукти його розкладання перебувають у стані механічної домішки і тому легко виносяться. Інтенсивність руйнування перевищує нагромадження органічної речовини. При наявності монтморилоніту звязок органічної та неорганічної складових грунту стає більш тісної і міцною, оскільки органічні молекули разом з водою входять до складу ППК.

У інтенсивному землеробстві підвищення врожайності культур забезпечується завдяки ефективному використанню засобів хімізації, біологічних засобів захисту рослин, меліоративних прийомів, впровадження прогресивних технологій, які враховують зональну грунтово-екологічну специфіку, що в кінцевому рахунку сприяє підвищенню родючості грунтів та охорони агроландшафтів від забруднення і деградації.

Зараз прийшли до нового типу сучасного землеробства - адаптивний, під яким розуміють екологічну диференціацію агротехнології, який спрямовується на досягнення високого ступеня відповідності аграрних форм діяльності природним механізмом саморегуляції екосистем шляхом оптимізації або компенсації зовнішніх і внутрішніх факторів і властивостей, що лімітують розвиток продуцентів агроекосистем.