1. Огляд літератури

Дизентерія свиней (Dysenteria bacterialis suum) -- висококонтагіозна хвороба свиней, яка характеризується симптомами гострого катарально-геморагічного коліту і проявляється профузним проносом з домішками у фекаліях крові та слизу.[8]

Етіологія хвороби остаточно не зясована. Найбільш вірогідним збудником дизентерії вважають Borrelia hyodysenteria, яка належить до родини Treponemataceae. Борелії є постійними мешканцями травного каналу здорових поросят і виявляють свою патогенність лише в разі різкого зниження резистентності організму. Борелії-- змієподібно рухливі, з рівними, правильно розміщеними завитками й гострими кінцями анаеробні спірохети. У свиней розрізняють три форми збудника: великі -- завдовжки до 20 нм з 8 -- 12 завитками, середні -- 8--12 нм з 6 -- 8 завитками та малі -- до 8 нм.[6]

Збудник відносно нестійкий у зовнішньому середовищі. В замороженому стані зберігається 60 днів, при 4 °С -- 20 діб, при 18 °С -- кілька тижнів. У вологих фекаліях хворих свиней залишається життєздатним за температури від 0до + 10°С -- 48 діб, при + 5 °С -- 42 доби, при + 10 °С -- 36 діб, при + 25 °С -- до одного тижня. Тривалий час залишається життєздатним у гноївці. Лабораторні тварини до збудника дизентерії не чутливі.[5]

Епізоотологія хвороби. Хворіють свині різного віку, особливо молодняк 1 -- 6-місячного віку. Під час ензоотичних спалахів дизентерії криваві проноси спостерігають і серед поросят-сисунів. Появу захворювання часто спричинюють різкі порушення в годівлі та утриманні свиней (зміна кормів, кормові отруєння, скупченість, протяги). Особливо роль цих факторів виявляється в стаціонарно неблагополучних господарствах. Джерелом збудника інфекції є клінічно й латентно хворі свині та реконвелесценти, які виділяють борелії з фекаліями до 5 міс після перехворювання. Зараження здорових свиней відбувається аліментарно, через контаміновані збудником корми, воду, підстилку, предмети догляду за тваринами. Для дизентерії характерним є дуже швидке поширення хвороби, яка проходить у вигляді ензоотії, іноді епізоотії. Захворювання реєструється впродовж усього року, однак найчастіше восени, взимку та навесні. Поява хвороби в раніше благополучних господарствах повязана переважно із завезенням для комплектування ремонтних свинок і кабанчиків. У цих випадках захворювання набуває характеру епізоотії з охопленням упродовж 1 -- 3 діб свиней усіх вікових груп. Захворюваність і летальність серед поросят-сисунів може досягати 80 -- 100 %, у свиноматок і дорослих свиней хвороба проходить більш доброякісно, з меншою летальністю. Надалі в цих господарствах дизентерія стає стаціонарною інфекцією, супроводжується наявністю великої кількості свиней-мікробоносіїв, регулярно зявляється серед молодих поросят 1 -- 6-місячного віку у вигляді ензоотичних спалахів. Захворюваність серед цих вікових груп становить 80 -- 90 %, летальність -- 10 -- 60 %.[7]

Патогенез вивчений недостатньо. Після проникнення в організм борелії фіксуються на клітинах слизової оболонки товстих кишок, починають швидко розмножуватись і утворювати токсини. Патогенетичній дії збудника сприяють різні функціональні порушення травного каналу, повязані зі згодовуванням недоброякісного токсичного корму та хронічними запальними процесами. Токсичні речовини з кишок проникають у кров, спричинюють дистрофічні зміни в різних органах і зумовлюють загальну картину тяжкого токсикозу.[6]

Клінічна картина та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 2 -- 30 діб. Перебіг хвороби гострий, підгострий та хронічний. Можливі випадки надгострого перебігу, коли тварини гинуть через 12 -- 20 год після появи кривавого проносу.[5]

За гострого перебігу спостерігаються короткочасне підвищення температури тіла до 40,5 -- 41 °С, сильне пригнічення, відсутність апетиту, спрага. Через 48 -- 82 год після зараження зявляється сильний пронос. Фекалії спочатку мають брудно-сірий колір, потім стають темно-коричневими або землисто-чорного кольору з домішками слизу й крові, що є найхарактернішою діагностичною ознакою дизентерії. Температура тіла швидко знижується, зявляється хитка хода, задишка; спина згорблена, живіт підтягнутий. На 5 -- 6-ту добу хвороби настає повне виснаження і загибель тварини. Поросята віком 3 -- 6 тижнів хворіють тяжче, ніж підсвинки, однак проноси з кровю частіше бувають у доросліших тварин. У багатьох свиней, особливо серед молодняку, після одужання нерідко бувають рецидиви хвороби.[1]

За підгострого перебігу температура тіла перебуває в межах норми або знижена. Спостерігають виснажливі кровянисті проноси з домішками слизу, сильну спрагу, відсутність апетиту, виснаженість, хитку ходу. Тривалість хвороби -- 15 -- 17 діб. Більшість тварин гине на 12 -- 15-ту добу. Під час хронічного перебігу спостерігають проноси й запори, виснаження, млявість, можливі екзематозні ураження шкіри. Кров у фекаліях виявляється рідко і тільки в окремих свиней. Тривалість хвороби -- 14 діб. Трапляються випадки ускладнення дизентерії сальмонельозом, пастерельозом та іншими секундарними інфекціями.[3]

Патологоанатомічні зміни. Під час огляду трупа виявляють загальне виснаження, синюшність шкірного покриву в ділянці вух і нижній частині тіла. На розтині трупа основні патологоанатомічні зміни спостерігають у товстому відділі кишок. При гострому перебігу хвороби виявляють потовщення, геморагічне запалення і складчастість слизової оболонки ободової та сліпої кишок, згодом -- дифтеритичні висівкоподібні нашарування та осередки некрозу; крововиливи в лімфовузлах і деяких органах. При хронічному перебігу хвороби в товстих кишках відмічають сирнисті нальоти чорно-білого, жовтуватого або червоного кольору, крововиливи, а також дегенеративні зміни в печінці й нирках. Вміст кишок через домішки крові має червонуватий, іноді кавовий колір.[1]

Діагноз передбачає аналіз результатів епізоотологічного обсте-неблагополучного господарства, характерної клінічної картини хвороби, патологоанатомічних змін та даних лабораторного дослідження.

Лабораторна діагностика ґрунтується на виявленні борелій під час мікроскопічного дослідження патологічного матеріалу з використанням фазового контрасту або конденсора темного поля. Для зажиттєвої діагностики з прямої кишки хворих тварин відбирають фекалії, для посмертної -- слизову оболонку великої ободової та сліпої кишок загиблих, а краще спеціально забитих хворих свиней. Із слизової оболонки, промитої проточною водою, роблять зскрібки, а потім 10 %-ву суспензію на фізіологічному розчині, яку негайно досліджують під мікроскопом «темне поле» в нативному вигляді або в світловому мікроскопі після забарвлення за Грамом, Романовським -- Гімза чи фуксином Пфейффера. Для дослідження підфарбованих препаратів на предметне скло наносять краплю суспензії досліджуваного матеріалу і добавляють до неї краплю барвника, накривають покривним скельцем і розглядають під мікроскопом. Так само досліджують і свіжовідібрані (не пізніше ніж через 2 -- 8 год зберігання на холоді) проби фекалій. У разі позитивних результатів у нативних препаратах у роздавленій краплі виявляють 5 -- 10 і більше середніх і великих борелій у вигляді довгих звивистих ниток з рівномірно розміщеними завитками й гострими кінцями, які мають поступальний рух. У забарвлених фіксованих препаратах спостерігають грамнегативні мікроорганізми з характерною для борелій морфологією.

Диференціальна діагностика. Дизентерію свиней потрібно відрізняти від чуми, сальмонельозу, вірусного трансмісивного гастроентериту, коліентериту, а також кормових отруєнь.

Лікування. З лікувальною й профілактичною метою успішно використовують осарсол, ветдипасфен, ніфулін, емгал, тилан, фарма-зин-200, трихопол, різні антибіотики (біоміцин, левоміцетин) та сульфаніламідні препарати (фуразолідон). Кращим вважають осарсол, який за умови своєчасного використання запобігає загибелі свиней Імунітет недостатньо вивчений. Повторне захворювання щойно перехворілих свиней свідчить про його відносність. Специфічні біологічні препарати не можуть бути виготовлені доти, доки остаточно не зясується справжній збудник цієї хвороби.

Профілактика та заходи боротьби. Через відсутність специфічних препаратів профілактика дизентерії ґрунтується винятково на чіткому дотриманні ветеринарно-санітарних правил комплектування та розведення тварин. Усі зусилля мають бути спрямовані передусім на те, щоб не допустити завезення на свиноферму свиней з неблагополучних щодо дизентерії господарств. У період 30-денного карантину бажано провести біопробу, приєднавши до завезеної групи 5--10 здорових підсвинків із свого господарства і організувавши ветеринарне спостереження за ними.

Господарство оголошують благополучним і знімають з нього обмеження через 3 міс після останнього випадку виявлення хворих на дизентерію свиней. Племінний молодняк дозволяється упродовж наступного року вивозити в інші господарства тільки у віці не менш як 5 -- 6 міс, якщо в їхніх ізольованих групах не було виявлено захворювань на дизентерію і було проведено повний комплекс ветеринарно-санітарних та оздоровчих заходів.

При дизентерії для дезінфекції приміщень використовують 4 %-й гарячий розчин їдкого натру; розчин хлорного вапна, що містить З % активного хлору; 10 %-ву емульсію дезінфекційного креоліну; 5 %-ву емульсію ксилонафту кімнатної температури або 4 %-ву гарячу емульсію ксилонафту; 20 %-ву суспензію свіжогашеного вапна; 2 %-й розчин формальдегіду; мильно-карболову суміш. Дезінфекцію можна проводити аерозольним способом. Для аерозольної дезінфекції застосовують формальдегід із розрахунку 15 мл на 1 м за експозиції 6 год з наступним побіленням кліток 20 %-ю суспензією свіжогашеного вапна. Гній від хворих свиней знезаражують хлорним вапном.[5]

2. Власні дослідження

2.1 Характеристика господарства та його ветеринарно-санітарний стан

Приватне підприємство Маренич Г.Б. розташоване у селі Червонопартизанське, Петриківського району, Дніпропетровської області. Саме село знаходиться у 5 км від районного центру (смт. Петриківка) та віддалене від обласного центру (м. Дніпропетровськ) на 58 км, населення складає близько 1917 чоловік (на 2001 рік).

Клімат помірно-континентальний. Літо жарке, а зима холодна. Влітку температура коливається в межах 35-40 °С, зволоження дощем недостатнє, часті суховії. Зима триває близько 3 місяців, холодна, з великою кількістю опадів у вигляді снігу.

У даній місцевості переважають чорноземи, які мають високу родючість. Саме тому, у цьому році, приватне підприємство Маренич Г.Б. вирішило зайнятись, окрім тваринництва, садівництвом - на території підприємства було посаджено саджанці яблунь, груш та полуниці. Основна діяльність підприємства - свинарство, а саме - вирощування поросят на продаж. На території ферми також утримуються собаки, коти та кобила. Загальна кількість поголів`я 250 голів, з них свиноматок - 200, хряків - 5, ремонтний молодняк - 45 голів.

Площа території свинокомплексу складає 7 га, який огороджений та має пропускний пункт. До свинокомплексу входять 2 свинарники, кормоцех, ізолятор, приміщення для працівників та адміністративна будівля. Свинарство у господарстві ведеться по відкритому циклу. Тварин годують дертю. Її готують у кормоцеху, де зернові культури (пшениця, ячмінь) подрібнюють разом з кукурудзою із додаванням комбікорму. Годують тварин 3 рази на добу. Тварини мають вільний доступ до води, так як кожний станок обладнаний поїлками. Хряки утримуються в окремих вольєрах. Вони використовуються для взяття сперми, тому підприємство не має потреби у її закупівлі. Окремо утримуються запліднені та холості свиноматки, розміри вольєрів 4,5*5 м. Свиноматок в охоті переводять в окремі станки, де їх запліднюють дворазово, первісток одразу, а інших - на наступний день. Запліднених свиноматок тримають у вольєрі ще принаймні 3 дні. Вагітні свиноматки, за тиждень до опоросу, заганяються в родильні станки (по 1 голові на станок), де й знаходяться аж до відлучення поросят. Поросят відлучають у 28-денному віці, після чого вони утримуються у спільних вольєрах (до 70 поросят в 1му вольєрі) протягом 2 тижнів. Після вони виставляються на продаж: приїздить покупець, оцінює тварин, їх зважують та продають.

Підприємство очолює Маренич Григорій Борисович, під керівництвом якого працюють головний лікар Ткач Тетяна Леонідівна та інші робітники свиноферми.

Головний лікар ветеринарної медицини у приватному підприємстві - Ткач Т.Л. Їй підпорядковуються зоотехніки, фельдшера та робітники.

Майже усі ветеринарні заходи оформлюються відповідними актами та журналами.

На підприємстві ведеться така документація: журнал реєстрації хворих тварин, журнал для запису протиепізоотичних заходів, журнал обліку дезінсекції, дезінфекції та дератизації, звіт про ветеринарні протиепізоотичні заходи, акти на проведення щеплення (див. додатки), акти на проведення дегельмінтизації (див. додатки), акти на проведення дезінфекції (див. додатки). Також є план ветеринарно-профілактичних і протиепізоотичних заходів та план заходів щодо профілактики незаразних хвороб тварин. В кінці місяця копії звітів надаються у районну державну лікарню ветеринарної медицини.

Головним доходом підприємства є продаж молодого поголів`я.

Профілактичні заходи включають регулярне прибирання фекалій, наявність твердої підлоги, підтримці санітарного стану приміщень та проведення профілактичних дегельмінтизацій, дератизацій та дезінфекцій.

У господарстві реєструються такі хвороби травної системи поросят-сисунів, як ентерити та аліментарна диспепсія. У свиноматок дуже рідко відбуваються ранні аборти, цистити, бронхіти та гіповітамінози.

На підприємстві Маренич Г.Б. приділяють особливу увагу хірургічним втручанням. На підприємстві завжди є вата, спирт, скальпеля, гумові рукавички.

Приватне підприємство Маренич Г.Б. являється неблагополучним щодо дизентерії свиней. Інфекційні захворювання потребують особливої уваги, адже їх особливістю є те, що вони несподівано виникають, за короткий період охоплюють майже все поголівя і мають високу летальність. Також, не менш важливим, є економічні збитки від хвороб. Через це, підприємство приділяє особливу увагу і відповідальність для ранньої діагностики та профілактики інфекційних хвороб. Тому поголівя своєчасно щеплюють проти небезпечних інфекційних захворювань, які поширені на території району.

Свиней вакцинують проти класичної чуми свиней - вакцина ЛК-М, колібактеріозу - вакцина Неоколіпор, проти парвовірусної інфекції та бешихи свиней - вакцина Парворувакс, лептоспірозу - вакцина полівалентна проти лептоспірозу 4%.

Раз у 3 місяці спеціалістом ветеринарної медицини відбирається кров для діагностичних досліджень.

За ветеринарно-санітарним станом свинарників добре слідкують: гній прибирається 3 рази на добу, раз у тиждень усі станки протираються мильними розчинами, раз у місяць проводиться дезінфекція всіх станків та раз у квартал проводиться планова дезінвазія, дезінсекція та дератизація свинарників. У кожному свинарнику наявні термометри, тому ведеться постійний контроль за температурою приміщення.

2.2 Характеристика конкретного випадку інфекційної хвороби

Дизентерія свиней досить поширене захворювання. Під час проходження виробничої практики на приватному підприємстві Маренич, с. Червонопартизанське, Петриківського району, Дніпропетровської області я стала свідком спалаху дизентерії свиней. У мене була можливість прийняти участь у клінічному огляді, постановці діагнозу, лікуванні та проведенні специфічних заходів боротьби з дизентерією.

19 березня 2013 року, при ранковому огляді поголівя, у станку з ремонтним молодняком (свинями 3-4х місячного віку) було виявлено перших клінічно хворих свиней. У станку було 14 поросят. Було виявлено три трупи. Ще четверо з чотирнадцяти свиней були пригнічені, лежали, важко дихали, ділянка анусу та задні кінцівки були забруднені рідкими сіро-коричневими фекаліями. Підлога була також забруднена фекаліями.

При детальному клінічному огляді було виявлено підвищення температури до 40,5 -- 41 °С. Кормушки були заповнені кормом, у тварин був відсутній апетит та підвищена спрага. Свині лежали. Їм було важко вставати. Вони подовгу вставали і ніяк не могли напитися. Випивши достатньо води, вони знову лягали. Дихання часте, поверхневе. Спостерігається інспіраторна задишка, тахіпное. Пульс прискорений (тахікардія). Слизові оболонки бліді, сухі. Спостерігається сильна сльозотеча. Спостерігається тремо мязів. Анус запалений, набряклий та почервонілий. При пальпації тварини проявляють больову реакцію. Ділянка ануса, задня частина тіла та задні кінцівки забруднені фекаліями. Вони смердючі, сіро-коричневого кольору.

При паталогоанатомічному розтині відмічались зміни в шлунково - кишковому тракті: геморагічне запалення слизової оболонки тонкого відділу кишок та шлунка, крововиливи в дванадцятипалій кишці, шлунку; патологічні зміни спостерігались на брижі, була гіперплазія мезентеріальних лімфовузлів та селезінки, значне збільшення, соковитість пейєрових бляшок і солітарних фолікулів.

Оскільки господарство неблагополучне щодо дизентерії, то попередній діагноз був поставлений саме - дизентерія свиней.

Але для постановки остаточного діагнозу необхідно було провести бактеріологічне дослідження.

Одже відразу було відібрано пробу фекалій з прямої кишки, масою по 100г,від кожної клінічно хворої свині. Також від трупів були відібрані шматочки кишечника та сам кишечник, на який були накладені лігатури з обох сторін, для того, щоб дослідити вмістиме. Ці проби були упаковані та надіслані до районної лабораторії ветеринарної медицини петриківського району.

Клінічно хворих тварин помістили у ізолятор та провели лікування: антибіотикотерапію (ампіциллін по 3 таблетки (по 0.25 г), 2 рази на добу), замісна терапія (три вітамін по 2 мл, 1 раз на добу), симптоматична терапія (40% розчин глюкози, по 40 мл, 1 раз на добу; 10% розчин кальцію хлориду по 15 мл, 1 раз на добу). Проводили постійне прибирання гною та його знезараження у біотермічній ямі.

Всіх інших тварин, які перебували у тому ж станку, що й клінічно хворі, а також сусідні станки були також ізольовані. Всі станки були продезінфіковані 4% розчином їдкого натру. Спочатку його підігріли до 70°С, а потім вже обробили станки. Використовували по 0,5 л робочого розчину на 1 квадратний метр. Обробили станки, поїлки та годівниці. Після обробки, через одну годину, поїлки, годівниці та сам станок промили водою.

Наступного дня, 20 березня 2013 року, до господарство було доставлено результати бактеріологічного дослідження фекалій. Попередній діагноз було підтверджено. Діагноз на дизентерію свиней було поставлено на основі епізоотичних даних (неблагополуччя господарства щодо хвороби), клінічних ознак (кровавий пронос), патологоанатомічних даних (геморагічний гастроентерит) та лабораторних досліджень ( у лабораторії у пат матеріалі було виявлено бактерії, що під мікроскопом виглядали як борелії та мали відповідні морфологічні та біохімічні властивості).

У свиней в ізоляторі, у той день, спостерігався пронос, він вже набув темного коричнево-бурого забарвлення, були наявні слиз та кровяні домішки. Свині були пригнічені. Більший час лежали. Спостерігалася інспіраторна задишка, живіт підтягнутий. Також були наявні такі клінічні ознаки як тахікардія. Сльозотеча посилилася. Тепер вже температура була понижена. Кінчики вух, хвіст та кінцівки були холодними. Видимі слизові оболонки були блідими та сухими.

У всіх інших свиней, що знаходились у вольері, де були виявлені клінічно хворі тварини, також почався пронос. У них проявлялись такі ж самі ознаки, як і у клінічно хворих.

Негайно всіх клінічно хворих тварин було забито. Ізолятори в яких вони утримувались були двічі продезінфіковані 4% їдким натром. Була проведена вимушена дезінфекція обох свинарників та ізоляторів. Всі свині були щеплені антибіотиком (ампіцилліном) для профілактики. Були введені карантинні обмеження. Була заборона на ввезення та вивезення поголівя, були зупинені всі роботи по відбору сперми та штучного осіменіння. Стада не перегрупувалися.

2.3 Аналіз загальних та спеціальних заходів з ліквідації або профілактики захворювання

У звязку з лабораторним підтвердженням діагнозу на дизентерію, на господарство було накладено карантинні обмеження.

Всіх свиней з клінічними ознаками (проносом) було направлено на забій.

Усе поголівя було ретельно оглянуто та проколото антибіотиком з профілактичною метою.

Було проведено вимушену дезінфекцію всього свинарнику. Його площа 1950 м² . Також дезінфікували лопати та відра. Використовували 4% їдкий натр підігрітий до температури 70°С. На 1 м² використовували 0,5 л робочого розчину. Після дезінфекції приміщення було закрите на 1 годину. Через вказаний термін приміщення та всі предмети догляду, включаючи поїлки та годівниці, промили водою. Всього використали 1000 л робочого розчину. Після цього було складено акт про проведення дезінфекції.

З метою попередження захворювання поросят та ремонтного поголів?я керівники та ветеринарні спеціалісти, що працюють на даній фермі було введено строгий ветеринарно-санітарний режим.

Для попередження поширення хвороби необхідно:

- Вжити заходів, що викликають можливість появи на території щурів та мишкоподібних гризунів.

- Заборонити відвідування ферм сторонніми особами, а також встановити контроль за ввезенням на територію ферм вантажів і тварин;

- При вході та вїзді на територію обладнати дезбарєри та дезковрики, заправлені розчином «Кристалл 700»;

- За тиждень до пологів, а також перед відлученням поросят продезінфікувати станки, годівниці, поїлки та інший інвентар з одночасним знезараженням спецодягу обслуговуючого персоналу; провести дезінфекцію приміщень та інвентарю;

- Закупівлю тварин здійснювати лише в господарствах благополучних щодо дизентерії свиней;

- Усіх новоприбулих в господарство свиней помістити на карантин протягом 30 днів, допускати їх у спільне стадо після карантину тільки з дозволу ветеринарного лікаря, який обслуговує господарство;

- Встановити повсякденний контроль за станом свиней, а вразі виявлення хворих своєчасно їх ізолювати та надати лікування;

- У разі появи у тварин ознак, що викликають підозру на дизентерію , завідувач фермою зобовязаний негайно повідомити про це ветеринарного фахівця і не чекаючи вказівок закрити доступ стороннім особам на ферму, припинити вивезення, а також переміщення тварин та інші роботи, що можуть спричинити поширення інфекції;

- Після встановлення діагнозу на неблагополучний пункт накладають карантинні обмеження.

У неблагополучних щодо сальмонельозу свиней господарствах проводять такі заходи щодо ліквідації:

- Всіх хворих тварин забивають, підозрілих на захворювання тварин ізолюють та лікують, а здорових тварин щеплюють антибіотиком;

- Після кожного випадку виділення та ізоляції хворої тварини дезінфікують станки. В ізоляторі дезінфекцію проводять щодня. Застосовують: 4% розчин їдкого натру

- Щодня знезаражують спецодяг обслуговуючого персоналу;

- Гній з кожного корпусу вивозять на спеціально відведену територію для перегнивання;

- Туші палих тварин обробляють дезинфектантами та відправляють на худобомогильник.

Для профілактики рекомендується:

- Витримувати завезених тварин на 30-денному карантині;

- Періодично проводити біопробу на виявлення борелій;

- Дотримуватись зоогігієнічних норм;

- Проводити поточну дезінфекцію, дезінвазія та дератизацію;

- Давати якісний раціон;

- Проводити періодичний клінічний огляд для запобігання спалаху хвороби.

2.4 Розрахунок економічної ефективності

Визначення економічних збитків та економічної ефективності було проведено на приватному підприємстві Маренич з використанням "Методичних рекомендацій для визначення економічної ефективності ветеринарних заходів".

Захворювання виникло серед поголівя свиней вікової групи 3 - 4 місяці - 40 голів, з них захворіло 14 голів.

Визначення економічного збитку, що спричиняються хворобою тварин:

1. Збиток від загибелі, вимушеного забою, знищення тварин (З1).

Розраховують як різницю між вартістю тварин в закупівельних цінах і грошовою виручкою від реалізації продуктів забою:

З1 = М * Ж * Ц - Вф , де

М - кількість загиблих, вимушено забитих, знищених тварин, голів;

Ж -середня жива маса однієї тварини, кг;

Ц - закупівельна ціна одиниці, грн.;

Вф - виручка від реалізації продуктів забою, трупної сировини, грн.;

З1 = 14 * 40 * 10 - 700 = 4900 грн.

2. Збиток від зниження продуктивності тварин внаслідок їх захворювання (З3).

Визначають за формулою:

З3 = М * (Взд - Вхв) * Т * Ц, де

М - кількість хворих тварин, голів;

Взд, Вхв -середньодобова кількість продукції одержана від здорових та хворих тварин в розрахунку на одну голову, кг;

Т - тривалість спостереження за зміною продуктивності тварин, днів;

Ц - закупівельна ціна одиниці продукції, грн.;

Вф - виручка від реалізації продуктів забою, трупної сировини, грн.;

З3 = 14 * (0,3 - 0,12) *2 * 10 = 50,4 грн.

3. Збиток від зниження якості продукції, одержаної від перехворілих, вимушено забитих, загиблих тварин(З4).

Визначають за формулою:

З4 = Вр * ( Цзд - Цхв ), де

Вр - кількість реалізованої продукції заниженої якості, кг;

Цзд, Цхв - ціни реалізації одиниці продукції, одержаної відповідно від здорових і хворих тварин, грн.;

З4 = 440 * ( 10 - 5 ) = 2200 грн.

4. Збиток від бракування уражених туш, органів та сировини (З5), визначають за формулою:

З5 = Пв * Ц * Ді , де

Пв - кількість вибракуваної продукції та сировини, кг;

Ц - державна закупівельна ціна продукції та сировини середньої якості, грн.;

Ді - вартість продукції чи сировини, отриманої після переробки, грн.;

З5 = 120 * 10 - 0 = 1200 грн.

5. Загальна сума економічного збитку, обумовленого хворобою (З), визначається як сума всіх збитків:

З=З1+З 3+З 4+З 5=1200+2200+50,4+4900=8350,4 грн.

Витрати на проведення ветеринарних заходів та методика їх обліку.

Витрати на проведення ветеринарних заходів поділяються на прямі та опосередковані і складаються з трудових та матеріальних ресурсів у грошовому виразі, потрібних для здійснення відповідних ветеринарних заходів. Загальна сума витрат на ветеринарні заходи, визначається шляхом складання всіх видів витрат.

Визначення економічної ефективності ветеринарних заходів.

При визначенні економічної ефективності ветеринарних заходів встановлюють коефіцієнт захворюваності, летальності, а також величини економічного збитку, що спричинено хворобою, і витрати на ветеринарні заходи.

1. Коефіцієнт можливої захворюваності (Кз1) в неблагополучному стаді визначають шляхом ділення числа захворівших тварин на поголівя неблагополучного стада:

Кз1=Мзт / Мст, де

Мзт - число захворівших тварин в окремому господарстві, гол.;

Мст - загальне поголівя сприйнятливих тварин в окремому господарстві, гол.;

Кз1=11 / 40=0,27

2. Питому величину економічного збитку, спричиненого захворюванням на одну захворілу тварину Кзб, визначають наступним чином:

Кзб = З / М1, де

З - загальна сума економічного збитку, грн.;

М1 - число захворівших тварин, гол.;

Кзб= 8350,4/14= 609,3

3. Додаткову вартість (Дв), одержану додатково за рахунок збільшення кількості і підвищення якості продукції, внаслідок застосування більш ефективних засобів і методів профілактики хвороб тварин, їх лікування визначають за формулою:

Дв = ( Врн - Врт ) * Ор, де

Врн, Врт - вартість виробленої чи реалізованої продукції за діючими закупівельними цінами відповідно при застосуванні традиційних базових і нових засобів в розрахунку на одну оброблену тварину, грн.;

Ор - число оброблених тварин новими засобами, гол;

Дв =(10 - 5) * 11 = 55

4. Економічний збиток, попереджений в окремому господарстві внаслідок профілактики та ліквідації хвороб тварин (Пз), визначають за формулою:

Пз = М * Кз1 * Кзб - З, де

М - загальне поголівя сприйнятливих до хвороби тварин;

Кз1 - коефіцієнт можливого захворювання тварин в неблагополучних гуртах;

Кзб - питома величина економічного збитку, в розрахунку на одну захворілу тварину, грн.;

З - фактичний економічний збиток в господарстві, грн.;

Пз = 40 * 0,27 * 609,3 - 8350,4 = 1237 грн.

5. Економічний ефект, одержаний внаслідок здійснення профілактичних заходів (Ее), визначається наступним чином:

Ее = Пз - Вв, де

Пз - попереджений економічний збиток, грн.;

Вв - витрати на ветеринарні заходи, грн.;

Ее = 1237 - 265= 1212 грн.

6. Економічний ефект від проведення профілактичних заходів на одну гривню витрат (Егрн), визначається за формулою:

Е грн. = Ее / Вв, де

Ее - зональний економічний ефект від проведення профілактичних заходів, грн.;

Вв - витрати на ветеринарні заходи, грн.;

Е грн. = 1212 / 265 = 4,6 грн

дизентерія свиння захворювання протиепізоотичний

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Проходячи практику на ПП Маренич мною був вивчений стан епізоотологічної ситуації в господарстві. Я приймала участь у діагностиці, лікуванні, проведенні комплексу протиепізоотичних заходів, які проводяться у господарстві при виявленні дизентерії та в усіх ветеринарно - санітарних роботах, які були проведені на території свиноферми.

За рахунок того, що лікарем господарства швидко було поставлений діагноз та даним лабораторного дослідження і даним патологоанатомічного розтину вдалося призупинити захворювання і покращити епізоотичну ситуацію.

Як пропозицію для господарства рекомендую проводити планові проти епізоотологічні заходи, завозити тварин лише з благополучних щодо дизентерії господарств.

Насамперед необхідно проводити планові діагностичні дослідження два рази на рік. Покращити зоотехнічні умови утримання тварин, а саме проводити регулярну санацію приміщення, планові дезинфекції, дератизації, дезинсекції, прибирання гною. Покращити раціон тварин.

Також мною була визначена економічна ефективність профілактичних заходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Притулин П.И., Инфекционные гастроэнтероколиты свиней, М., 1975

2. Андреєв К.М., Давидов В.У. Справочник ветеринарного врача - СПб.:«Лань», 2000-896с.

2.Бакулов И.А., Ведершеков В.А. Эпизоотология с микробиологией. - М.: Колос, 1997-34с.

3.Диагностика инфекционных и протозойных болезней сх животных (альбом). М.: Колос, 1968 - 67с.

4. Ветеринарна медицина України № 4 квітень 2008. с. 10

5.Меры борьби с сальмонеллезом на свинокомплексах . И. ГареевСвиноводство - №5 -1987 - 29 с.

6.Жарницкий Я.К. Сальмонельозы животных. К.: Урожай, 1977 - с 165

7. Каришева А.Ф. Спеціальна епізоотологія: Підручник. - К.: Вища освіта, 2002. - 703 с.

8. Каришева А.Ф. Инфекционные болезни животных. - Кишинев, 1980 - 69с.

9. Суботин В.А. Сальмонеллез на комплексе свиноводство - №- 3 1991- 32с.

10. Сальмонеллезы животных. Загаевский И.С.. Жорницкий А. Л.К., «Урожай», 1977, с.144