Закономірності ходу природного лісопоновлення під наметом соснових насаджень у Брецькому лісництві ДП "Корюківське лісове господарство"

дипломная работа

3.2 Методика досліджень

За матеріалами лісовпорядкування та обліку лісового фонду Брецького лісництва ДП «Корюківське ЛГ» визначали місцезнаходження пристигаючих, стиглих та перестійних деревостанів сосни, які зростають в умовах вологого субору (В3), свіжого субору(В2) та свіжого бору (А2).

Пробні площі закладалися на відстані не ближче, ніж 30 м від квартальних просік, доріг, меж лісу, зрубів та інших категорій невкритих лісовою рослинністю ділянок. Розмір пробної площі, визначали з урахуванням наявності не менше 200 дерев основного елементу лісу у пристигаючих, стиглих і перестійних деревостанах. У разі закладання пробних площ у перестиглих або низькоповнотних деревостанах встановлювався такий розмір пробної площі, який би забезпечував не менше 150 дерев основного елементу лісу [18].

Діаметр дерев у насадженнях вимірювався мірною вилкою за 4 см ступенями товщини. Знайшовши суму площ поперечних перерізів, обчислювали середній діаметр деревостану. Середню висоту деревостану визначали за кривою висот, яку будували на основі відібраних 9 модельних дерев. Бонітет знаходили за шкалою М.М. Орлова за середньою висотою, походженням і віком [1].

Повноту деревостану визначали через відношення суми площ поперечних перерізів деревостану до суми площ поперечних перерізів повного деревостану, взятого із таблиць ходу росту [17].

Запас деревостану розраховували за сортиментними таблицями, як підсумковий запас з усіх ступенів товщини з урахуванням розряду висот.

Тип лісорослинних умов визначали за П.С. Погребняком. Для цього використовували наступні основні ознаки: склад і бонітет деревостану; наявність чи відсутність 2-го ярусу деревних порід; наявність чи відсутність підліску; рослини-індикатори типів лісорослинних умов [3].

Товщину лісової підстилки визначали на основі 5 замірів, зроблених у типових місцях.

При описі живого надґрунтового покриву визначалися видовий склад та рясність за Г.М. Висоцьким (табл. 3.1) [11].

Таблиця 3.1

Шкала для оцінки рясності живого надґрунтового покриву

Бали за Г.М. Висоцьким

Значення балу

5

Суцільний покрив із даного виду

4

Займає більше 50% площі

3

Займає 20-50% площі

2

Займає 5-20% площі

1

Займає менше 5% площі

Р

Розсіяні екземпляри

П

Поодинокі екземпляри

В

Виявлено 1-2 екземпляри

Склад і густоту підліску визначали закладанням облікових площадок 4х2 м. Густим вважається підлісок у кількості більше 5 тис. шт.•га-1, середнім - 2-5 тис. шт.•га-1, рідким - 2 тис. шт.•га-1 і менше [11].

Дослідження природного поновлення лісу під наметом соснових насаджень проводили за методикою С.С. Пятницького. Облік стану природного лісопоновлення проводили шляхом закладанням облікових площадок, розмірами 10х10 м (100 м2). По кутах площадки встановлювалися кілки. Одночасно з переліком проводили визначення якості та висоти лісопоновлення [11].

Лісопоновлення поділяли за деревними породами та групами висот: дрібне - висотою до 0,50 м; 0,51-1,50 м - середнє; 1,51 і вище - високе [15].

За якістю природне поновлення лісу поділяли на такі групи: здорове - благонадійне, без ознак пригнічення, захворювань, механічних пошкоджень; сумнівне - пригнічені екземпляри з ознаками всихання надземних частин, які мають механічні пошкодження тощо, але ще здатні до подальшої життєдіяльності; сухе - відмерлі екземпляри лісопоновлення [11].

За розміщенням на площі лісопоновлення окомірно поділяли на рівномірне, нерівномірне і групове, приурочене до «вікон» і прогалин у наметі лісу [13].

Для оцінки природного поновлення лісу використовували шкалу В.Г. Нестерова (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Шкала оцінки природного насіннєвого лісопоновлення В.Г. Нестерова

Категорія успішності

Кількість життєздатного лісопоновлення (тис. шт.•га-1) у віці, років

1-5

6-10

11-15

Добре

> 10

> 5

> 3

Задовільне

10-5

5-3

3-1

Слабке

5-3

3-1

1-0,5

Незадовільне

< 3

< 1

< 0,5

Делись добром ;)